вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
25.07.2025м. ДніпроСправа № 904/2691/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, матеріали справи
за позовом Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2
до Військової частини НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4
про стягнення матеріальної шкоди
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_3 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 233 310,00грн та судового збору у розмірі 3 499,65грн.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2025 справу № 904/2691/25 передано на розгляд судді Перовій О.В.
Ухвалою суду від 28.05.2025 позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху. 29.05.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
17.06.2025 до канцелярії суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивачем не дотримано вимог статті 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» та Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608. Відповідач звертає увагу на те, що відповідно до посвідчення учасника бойових дій від 24.04.2015 НОМЕР_5 ОСОБА_1 є учасником бойових дій та відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» водія легкового автомобіля «MІTSUBISHІ» L200, в.н. НОМЕР_6 , як учасника бойових дій, було звільнено від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Позивачем не надано до позовної зави доказів звернення до МТСБУ щодо відшкодування шкоди внаслідок події ДТП 09.07.2023. Відповідач вважає, що доданий до позовної заяви позивачем висновок експерта Черкаського НДЕКЦ МВС України № КЕД-19/124-23/9956 від 06.10.2023 є недопустимим доказом, не відповідає вимогам статей 98, 101 ГПК України, не місить відомостей про попередження експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та про те, що висновок підготовлено для подання до суду.
24.06.2025 до канцелярії суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій не погоджується із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву. Позивач зазначає, що транспортний засіб MІTSUBISHІ L200, військовий номер НОМЕР_6 , обліковувався на балансі військової частини НОМЕР_3 , громадянин ОСОБА_1 проходив службу у зазначеній військовій частині та під час керування цим транспортним засобом був при виконанні службових обов'язків.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже у статті 248 ГПК України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, згідно з частинами другою, третьою статті 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до частини восьмої статті 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
09.07.2023 у населеному пункті Миколаївка Синельниківського району Дніпропетровської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу - автомобіля КАМАЗ-54112, військовий номер НОМЕР_7 з напівпричепом ППЦ-16.3, військовий номер НОМЕР_8 , водій - військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 (далі - потерпіла особа) та позашляховика MITSUBISHIL 200, військовий номер НОМЕР_6 , під керуванням військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 (далі - винуватець ДТП).
Внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль КАМАЗ-54112, військовий номер НОМЕР_7 з напівпричепом ППЦ-16.3, військовий номер НОМЕР_8 , завдано матеріальних збитків.
Постановою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 13.09.2023 у справі № 188/1223/23 встановлено, що ДТП сталася внаслідок порушення водієм позашляховика MITSUBISHIL 200, військовий номер НОМЕР_6 , Правил дорожнього руху, а саме вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у постанові встановив вину ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, тобто у вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 гривень (а.с.42-43).
Згідно висновку експерта Черкаського НДЕКЦ МВС України №КЕД-19/124-23/9956 від 06.10.2023 вартість матеріального збитку заподіяного в наслідок даної пригоди автомобіля марки «КАМАЗ», моделі « 54112 (ППЦ-16.3)», шасі № НОМЕР_9 , спеціальне обладнання № 5165, в.н. НОМЕР_7 дорівнює її ринковій та становить 233 310,00грн. Водночас враховуючи пошкодження, які отримав автомобіль в наслідок даної пригоди, автомобіль КАМАЗ-54112 (ППЦ-16.3), шасі № НОМЕР_9 , спеціальне обладнання № 5165 в.н. НОМЕР_7 непридатний для подальшого використанням за призначенням (а.с.51-55).
23.11.2023 позивач направив Військовій частині НОМЕР_3 копії матеріалів службового розслідування від 29.10.2023, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 01.11.2023 № 237 «Про результати службового розслідування». У своєму листі позивач просив відповідача притягнути солдата ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності у розмірі 233 310,00грн (а.с.27-28).
Відповідач у відповідь на лист позивача повідомив про неможливість перевірки всебічності та повноти проведення службового розслідування, у зв'язку з неналежним виконанням посадовими особами військової частини НОМЕР_1 службового розслідування. обов'язків, передбаченими пунктом 8 розділу ІІІ, пункту І розділу IV Порядку № 608 (а.с.11-14).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності та ураховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Стаття 1166 ЦК України встановлює, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом згаданої норми, за загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі, по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.
Власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах (стаття 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична особа несе відповідальність за шкоду, завдану її працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків.
Статтею 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначено, що якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п'ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.
Суд з'ясував, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2022 № 39 солдата ОСОБА_3 призначено на посаду водія автомобільного відділення 2 автомобільного взводу 3 автомобільної роти 1 автомобільного батальйону підвозу пального військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 07.02.2023 № 60 «Про введення в експлуатацію автомобільної техніки» за легковим автомобілем «MІTSUBISHІ» L200, в.н. НОМЕР_6 , закріплений та допущений до самостійного керування водій відділу спеціального призначення військової частини НОМЕР_3 солдат ОСОБА_4 та допущений до самостійного керування т.в.о. начальника відділу спеціального призначення військової частини НОМЕР_3 підполковник ОСОБА_5 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2023 № 19 за солдатом ОСОБА_3 закріплено автомобільну техніку, зокрема автомобіль КАМАЗ-54112, військовий номер НОМЕР_7 , (шасі: НОМЕР_9 ) із напівпричепом ППЦ-16,3, військовий номер НОМЕР_8 (шасі НОМЕР_10 ).
На виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.07.2023 № 202 солдат ОСОБА_3 , який перебував у районі зосередження н.п. Новоолександрівське Дніпропетровської області, з 08.07.2023 вибув у відрядження з метою перевезення майна служби пального у військову частину НОМЕР_11 АДРЕСА_3 та військову частину НОМЕР_12 АДРЕСА_4 .
У листі військової частини НОМЕР_3 від 19.03.2024 № 4038/юк вбачається, що 09.07.2023 старший солдат ОСОБА_6 та підполковник ОСОБА_5 на військовому автомобілі «MІTSUBISHІ» L200, в.н. НОМЕР_6 виконували завдання за призначенням на підставі розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 № 447/ДСК від 07.07.2023 в Донецькій області.
Військова частина НОМЕР_3 , якій належить автомобіль «MІTSUBISHІ» L200, військовий номер НОМЕР_6 , не застрахувала цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів.
Суд звертає увагу, що згідно статті 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» за шкоду і збитки, заподіяні правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.
Відповідно до частин першої, другої статті 1187, частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, в тому числі, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Таким чином за загальним правилом обов'язок відшкодувати майнову шкоду покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача. Зазначене правило підлягає застосуванню також у випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.
Згідно підпункту г) пункту 41.1. статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння особами, на яких поширюється дія пункту 13.1статті 13 цього Закону.
Відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону України «обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Оскільки позашляховик MITSUBISHIL 200, військовий номер НОМЕР_6 належить на праві оперативного управління військовій частині НОМЕР_3 , у страховика (МТСБУ) не виникає обов'язку здійснити відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.
Щодо висновку експертного дослідження Черкаського НДЕКЦ МВС України №КЕД-19/124-23/9956 від 06.10.2023.
Відповідно до висновку експертного дослідження Черкаського НДЕКЦ МВС України № КЕД-19/124-23/9956 від 06.10.2023, виготовленого судовими експертами Харенко В.Б., Науменко В.С., згідно листа № 901/4/556 від 03.08.2023 військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про призначення комплексного експертного дослідження технічного стану автомобіля та транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля КАМАЗ-54112 (ППЦ-16.3) шасі № НОМЕР_9 спеціальне обладнання № 5165 в.н. НОМЕР_7 , вартість матеріального збитку заподіяного внаслідок даної пригоди автомобіля марки КАМАЗ моделі 54112 (ППЦ-16,3) шасі № НОМЕР_9 спеціальне обладнання № 5165 в.н. НОМЕР_13 5 дорівнює її ринковій вартості та становить 233 310,00грн.
Згідно із частинами першою, другою статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Статтею 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Відповідно до пункту 6 розділу 6 Інструкції з організації проведення та оформлення експертних проваджень у підрозділах Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.07.2017 №591, «Особливості оформлення висновку експертного дослідження» відомості про попередження судового експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків відповідно до Кримінального кодексу України не зазначаються.
Верховний Суд у постанові від 14.07.2021 у справі № 918/863/20 зазначив, що у пункті 6 розділу 6 Інструкції з організації проведення та оформлення експертних проваджень у підрозділах Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.07.2017 №591 «Особливості оформлення висновку експертного дослідження» зазначено, що відомості про попередження судового експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків відповідно до Кримінального кодексу України не зазначаються. Отже, відсутність у зазначеному експертному дослідженні попередження експерта про кримінальну відповідальність пояснюється відмінністю між висновком експерта та висновком експертного дослідження.
Про таку відмінність в оформленні та оцінці висновку експерта від експертного дослідження зазначав Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 916/1375/18.
Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок експертного дослідження Черкаського НДЕКЦ МВС України № КЕД-19/124-23/9956 від 06.10.2023, складеного судовими експертами Харенко В.Б., Науменко В.С., судом встановлено, що висновок експертного дослідження не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей.
Водночас суд зазначає, що жодних доказів на спростування розміру заявленої до стягнення матеріальної шкоди, так само як і контррозрахунку цього розміру, відповідачем до суду надано не було.
Згідно зі статтею 73 Кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України )
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Оцінивши в сукупності зібрані в матеріалах справи докази, суд доходить висновку, що докази, надані позивачем є достатньо вірогідними, тобто факти, які розглядаються щодо наявності матеріальної шкоди у розмірі 233 310,00грн у відповідача перед позивачем, є більш вірогідними порівняно з доказами, наданими відповідачем на їх спростування.
Станом на день прийняття рішення у справі матеріальна шкода складає 233 310,00грн, що підтверджується матеріалами справи, тому підлягає до стягнення.
Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.
Щодо судових витрат.
Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").
Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України “Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області заявлено вимогу майнового характеру (233 310,00грн), то позивач повинен був сплатив судовий збір у розмірі 2 799,72рн.
За подання позовної заяви через систему “Електронний суд» позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 499,65грн, про що свідчать платіжна інструкція № 42 від 23.05.2025. Тому поверненню з Державного бюджету України підлягає 699,93грн.
Отже позивачем під час звернення з позовом до суду сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір").
Суд не вирішує питання повернення судового збору, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі покладається на відповідача у розмірі 2 799,72грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 до Військової частини НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 на користь Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 матеріальну шкоду у розмірі 233 310,00грн (двісті тридцять три тисячі триста десять гривень 00 копійок) та судовий збір у розмірі 2 799,72грн (дві тисячі сімсот дев'яносто дев'ять гривень 72 копійки).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 25.07.2025
Суддя О.В. Перова