ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
23 липня 2025 року Справа № 903/270/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Миханюк М.В. , суддя Юрчук М.І.
секретар судового засідання - Ткач Ю.В.
за участю представників:
позивача - Борової Л.В. (в режимі відеоконференції)
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроссовер" на рішення Господарського суду Волинської області, ухвалене 16.05.2025, повне рішення складено 21.05.2025, у справі № 903/270/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроссовер"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Перевезення - Логістика - Сервіс»
про стягнення 860 172 грн 82 коп.
В березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кроссовер" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Перевезення - Логістика - Сервіс» 860 172,82 грн, з яких: 555 316,45 грн заборгованості по оплаті вартості перевезення вантажу, 199 833,85 грн пені, 83 465,02 грн інфляційних втрат та 21 557,50 грн 3 % річних. Також просить стягнути з відповідача 10 322,07 грн сплаченого судового збору та 86 000 грн витрат на правничу допомогу.
Господарський суд Волинської області рішенням від 16.05.2025 у справі № 903/270/25 у задоволенні позову відмовив.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Кроссовер", не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 16.05.2025 у справі № 903/270/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги скаржника.
В обгрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає:
- при ухваленні рішення про відмову у позові суд першої інстанції не взяв до уваги те, що відповідачем грубо порушено норми процесуального законодавства, а саме: 07.04.2025 представник позивача просив на підставі ч. 6 ст. 91 ГПК України витребувати у ТОВ "Перевезення-Логістика-Сервіс" оригінали товарно-транспортних накладних, а саме: ТТН від 02.11.2023; ТТН від 03.11.2023; ТТН від 04.11.2023; ТТН від 06.11.2023;ТТН від 06.11.2023; ТТН від 07.11.2023; ТТН від 08.11.2023; ТТН від 09.11.2023; ТТН від 10.11.2023; ТТН від 11.11.2023; ТТН від 12.11.2023; ТТН від 13.11.2023; ТТН від 14.11.2023; ТТН від 15.11.2023; ТТН від 16.11.2023; ТТН від 17.11.2023; ТТН від 18.11.2023; ТТН від 20.11.2023; ТТН від 21.11.2023;
- розглянувши клопотання представника позивача про витребування доказів суд першої інстанції дійшов висновку про його задоволення з огляду на те, що відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом, однак відповідачем не надано витребуваних ухвалою від 09.04.2025 документів, а також будь-яких однозначних пояснень щодо наявності або відсутності документів, тобто відповідач ухилився від вчинення дій, покладених на нього судом, а саме надання витребуваних судом доказів;
- дії відповідача щодо ненадання на вимогу суду витребуваних письмових доказів порушують права учасників процесу та суперечать вимогам статей 6, 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку та недопустимість зловживання процесуальними правами;
- відповідач жодним чином не спростував, що він не має вказаних товарно-ранспортних накладних не надав жодних пояснень чому він не може виконати Ухвалу Господарського суду Волинського області від 09.04.2025 року про витребування доказів;
- суд першої інстанції постановляючи рішення про відмову у позові не з'ясував яке значення мають докази, які не були надані відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 09 квітня 2025 року, та у чому полягають перешкоди для вирішення спору без надання таких доказів за наявними у справі письмовими доказами;
- на підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ "Кроссовер" та ТОВ "Перевезення-Логістика-Сервіс" складені відповідні податкові накладні за господарськими операціями щодо реалізації партій товару: № 2 від 02.11.2023, № 2 від 03.11.2023, № 2 від 04.11.2023, № 1 від 06.11.2023, № 3 від 06.11.2023, № 2 від 07.11.2023, № 2 від 08.11.2023, № 2 від 09.11.2023, № 2 від 10.11.2023, № 1 від 11.11.2023, № 2 від 12.11.2023, № 2 від 13.11.2023, № 1 від 14.11.2023, № 1 від 15.11.2023, № 1 від 16.11.2023, № 1 від 17.11.2023, № 1 від 18.11.2023, № 1 від 20.11.2023, № 1 від 21.11.2023;
- відповідачем у справі не заперечується факт здійснення перевезень у період з 01.11.2023 по 21.11.2023 тобто виконання умов договору;
- відповідач вказує лише на те, що вартість перевезення не погоджувалась;
- судом першої інстанції неправильно застосовано норми пункту 44.1 статті 44, пункту 192.1 статті 192, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 1, частин першої та другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та не враховано висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04.11.2019 зі справи № 905/49/15, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару, та у постанові від 05.12.2018 зі справи № 915/878/16, що зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід було врахувати, що фактичне здійснення господарської операції, повинно підтверджуватися в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі. Для з'ясування реальності господарської операції суди мають встановити чи має місце відображення операції з отримання товару в податковій звітності;
- суд першої інстанції в порушення вимог процесуального закону поклав на позивача недосяжний стандарт доказування - обов'язок доказування вчинення ним дій, які він не вчиняв та надання доказів на спростування припущення відповідача, яке взяте судом першої інстанції за основу судового рішення.
З огляду на викладене, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому рішення Господарського суду Волинської області від 16.05.2025 у справі № 903/270/25 слід скасувати.
Разом з апеляційною скаргою від ТОВ "Кроссовер" надійшло клопотання (вх. № 4688/25/ від 10.06.2025) про витребування доказів, в якому просить витребувати у ТОВ "Перевезення-Логістика-Сервіс" оригінали товарно-транспортних накладних, а саме: ТТН від 02.11.2023; ТТН від 03.11.2023; ТТН від 04.11.2023; ТТН від 06.11.2023; ТТН від 06.11.2023; ТТН від 07.11.2023; ТТН від 08.11.2023; ТТН від 09.11.2023; ТТН від 10.11.2023; ТТН від 11.11.2023; ТТН від 12.11.2023; ТТН від 13.11.2023; ТТН від 14.11.2023; ТТН від 15.11.2023; ТТН від 16.11.2023; ТТН від 17.11.2023; ТТН від 18.11.2023; ТТН від 20.11.2023; ТТН від 21.11.2023, а також витребувати у ТОВ "Перевезення-Логістика-Сервіс" податкову звітність за період з 01.11.2023 по 30.11.2023 щодо права на податковий кредит з ПДВ за податковими накладними, а саме: № 2 від 02.11.2023; № 2 від 03.11.2023; № 2 від 04.11.2023; № 1 від06.11.2023 р.; № 3 від 06.11.2023; № 2 від 07.11.2023; № 2 від 08.11.2023; № 2 від 09.11.2023; № 2 від 10.11.2023; № 1 від 11.11.2023; № 2 від 12.11.2023; № 2 від 13.11.2023; № 1 від 14.11.2023; № 1 від 15.11.2023; № 1 від 16.11.2023 р.; № 1 від 17.11.2023; № 1 від 18.11.2023; № 1 від 20.11.2023; № 1 від 21.11.2023.
Автоматизованою системою документообігу суду, протокол від 10.06.2025, для розгляду справи № 903/270/25 визначено колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Миханюк М.В., Юрчук М.І.
Листом № 903/270/25/3177/25 від 10.06.2025 матеріали справи витребувано у Господарського суду Волинської області.
17.06.2025 до суду надійшли матеріали справи № 903/270/25.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроссовер" на рішення Господарського суду Волинської області від 16.05.2025 у справі № 903/270/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на "21" липня 2025 р. о 10:00 год.
07.07.2025 (вх. № 5372/25) від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 16.05.2025 у справі № 903/270/25 залишити без змін.
Ухвалою суду від 16.07.2025 задоволено заяву (вх.№ 3157/25) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроссовер" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду від 21.07.2025 розгляд справи відкладено на 23.07.2025.
В судове засідання 23.07.2025 з'явився представник ТОВ "Кроссовер", відповідач ТОВ “Перевезення - Логістика - Сервіс» явку повноважного представника в судове засідання 23.07.2025 не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що ухвалами суду від 25.06.2025, від 21.07.2025 явка представників сторін в судові засідання 21.07.2025 та 23.07.2025 обов'язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача, оскільки його не явка не перешкоджає перегляду справи.
Розглянувши клопотання ТОВ "Кроссовер" про витребування доказів, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (ч. 2 ст. 81 ГПК України).
Колегія суддів наголошує, що заявлення клопотання, в тому числі, про витребування доказів, не кореспондується з автоматичним обов'язком суду задовольнити таке клопотання.
Згідно із частиною 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію так, щоб забезпечити неухильне та своєчасне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема й щодо дотримання позивачем строку подання клопотання про витребування доказів.
Для цього позивач, як учасник справи, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, розумно використовувати наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Згідно із частиною 1 статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Враховуючи вищевикладене, право на подання клопотання про витребування доказів може бути реалізовано позивачем виключно у строк, встановлений законом - разом із позовною заявою, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.
Крім того ТОВ "Перевезення-Логістика-Сервіс" зазначає, що товарно-транспортні накладні ТОВ "Кроссовер" не надавалися.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представника ТОВ "Кроссовер", дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд
28.03.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Перевезення - Логістика - Сервіс» (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Кроссовер» (далі - перевізник, позивач) укладено договір № 280322-1 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - договір), відповідно до п. 1.1, 1.2 якого перевізник зобов'язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а замовник зобов'язується сплачувати за перевезення вантажу плату. Найменування, кількість вантажу або маса (вага), вартість перевезення та інші умови перевезення вантажу за договором узгоджуються сторонами в Замовленнях на перевезення.
Ціна (вартість) перевезення (провізна плата) кожного окремого вантажу (партії вантажу) узгоджується сторонами до моменту здійснення перевезення, шляхом підписання замовлення на перевезення (п. 3.1 договору).
Замовник сплачує перевізникові вартість (ціну) перевезення (провізну плату), протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту належного виконання перевізником свого зобов'язання щодо доставки (перевезення) вантажу (партії вантажу) за адресою місця розвантаження вантажу (тобто з моменту одержання вантажу одержувачем), якщо інше не передбачено замовленням на перевезення (п. 3.2 договору).
Згідно з п. 3.3 договору, оплата вартості (ціни) перевезення (провізної плати) здійснюється Замовником на підставі рахунку перевізника, за фактично надані послуги безготівково в національній валюті України - гривні шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок перевізника.
Пунктом 3.4 договору узгоджено, що датою оплати вартості (ціни) перевезення (провізної плати) вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок перевізника.
Відповідно до п. 4.1.6 договору замовник зобов'язаний здійснити оплату фактично наданих послуг перевізника в обсягах та в строк, передбачені цим договором та/або додатками до нього.
Перевізник зобов'язаний приймати вантаж до перевезення, якщо вантаж і документи на нього відповідають встановленим чинним законодавством вимогам; забезпечити своєчасне подання транспортних засобів», що придатні для перевезення вантажів для завантаження, відповідно до погодженого замовлення; під час перевезення вантажу не відхилятися від узгодженого сторонами маршруту, дотримуватися безпечних умов руху та постійно контролювати стан транспортного засобу і вантажу (4.3.1, 4.3.3, 4.3.6 договору).
Пунктом 5.3 договору встановлено, що за прострочення замовником свого зобов'язання щодо оплати послуг з перевезення вантажу, фактично наданих перевізником, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Договір підписаний сторонами та завірений печатками /т. 1 а.с. 50-52/.
Позивач зазначає, що за період з 02.11.2023 по 21.11.2023 в межах договору № 280322-1 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом перевізником були надані послуги замовнику з перевезення вантажу згідно з актами здачі - приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 608 501,80 грн, а саме: акт здачі - приймання № 368 від 02.11.2023 на суму 36 029,00 грн; акт здачі - приймання № 370 від 03.11.2023 на суму 54 320,00 грн; акт здачі - приймання № 373 від 04.11.2023 на суму 8 911,00 грн; акт здачі - приймання № 375 від 06.11.2023 на суму 48 924,40 грн; акт здачі - приймання № 377 від 06.11.2023 на суму 51 660,00 грн; акт здачі - приймання № 379 від 07.11.2023 на суму 53 529,00 грн; акт здачі - приймання № 381 від 08.11.2023 на суму 35 399,00 грн; акт здачі - приймання № 383 від 09.11.2023 на суму 21 581,80 грн; акт здачі - приймання № 385 від 10.11.2023 на суму 44571,80 грн; акт здачі - приймання № 386 від 11.11.2023 на суму 24 258,00 грн; акт здачі - приймання № 388 від 12.11.2023 на суму 22 182,10 грн; акт здачі - приймання № 390 від 13.11.2023 на суму 20 197,50 грн; акт здачі - приймання № 391 від 14.11.2023 на суму 48 864,80 грн; акт здачі - приймання № 392 від 15.11.2023 на суму 43 883,20 грн; акт здачі - приймання № 393 від 16.11.2023 на суму 23 617,00 грн; акт здачі - приймання № 394 від 17.11.2023 на суму 23 978,00 грн; акт здачі - приймання № 395 від 18.11.2023 на суму 11 969,20 грн; акт здачі - приймання № 396 від 20.11.2023 на суму 25 680,00 грн; акт здачі - приймання № 368 від 21.11.2023 на суму 8 946,00 грн.
Позивач вказує, що зазначені акти здачі - прийняття були надані замовнику, а також надіслано повторно відповідно до супровідного листа ТОВ “Кроссовер» № 16/12 від 16.12.2023 та експрес накладної Нової пошти № 59001072444452 від 19.12.2023. Документи були отримані відповідачем 19.12.2023.
Із зазначеної вартості перевезення відповідач здійснив часткову оплату в розмірі 53 140,35 грн. Залишок заборгованості за актами здачі - приймання № 370 від 03.11.2023; № 373 від 04.11.2023; № 375 від 06.11.2023; № 377 від 06.11.2023; № 379 від 07.11.2023; № 381 від 08.11.2023; № 383 від 09.11.2023; № 385 від 10.11.2023; № 386 від 11.11.2023; № 388 від 12.11.2023; № 390 від 13.11.2023; № 391 від 14.11.2023; № 392 від 15.11.2023; № 393 від 16.11.2023; № 394 від 17.11.2023; № 395 від 18.11.2023; № 396 від 20.11.2023; № 368 від 21.11.2023 становить 555 316,45 грн.
Відповідно до вимог ст. 201 ПК України позивачем складено податкові накладні за господарськими операціями щодо реалізації партій товару: № 2 від 02.11.2023; № 2 від 03.11.2023; № 2 від 04.11.2023; № 1 від 06.11.2023; № 3 від 06.11.2023; № 2 від 07.11.2023; № 2 від 08.11.2023; № 2 від 09.11.2023; № 2 від 10.11.2023; № 1 від 11.11.2023; № 2 від 12.11.2023; № 2 від 13.11.2023; № 1 від 14.11.2023; № 1 від 15.11.2023; № 1 від 16.11.2023; № 1 від 17.11.2023; № 1 від 18.11.2023; № 1 від 20.11.2023; № 1 від 21.11.2023, які прийняті Державною фіскальною службою України.
Позивач доводить, що враховуючи належне виконання постачальником вимог ст. 201 ПК України, за наслідками здійснених господарських операцій на підставі складених перевізником податкових накладних відповідні суми податку на додану вартість було віднесено до податкового кредиту замовника, що є додатковим доказом здійснення поставки партій товару покупцю.
З метою досудового врегулювання спору ТОВ “Кроссовер» надіслало відповідачу претензію щодо сплати основного боргу у розмірі 855 316,45 грн за договором № 280322-1 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28.03.2022 /т. 1 а.с. 84/.
У відповіді від 10.05.2024 на претензію відповідач зазначив, що у ТОВ “Перевезення-Логістика-Сервіс» відсутні документи, які підтверджують зазначену суму заборгованості, а позивачем не наведено посилань на первинні документи, на підставі яких була сформована претензія, а також посилання на замовлення, ТТН згідно з якими наявна заборгованість /т. 1 а.с. 85/.
Позивач звертає увагу, що після отримання претензії відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за договором в загальній сумі 300 000 грн.
Позивач також вказує, що неодноразово надсилав відповідачу акти звіряння взаємних розрахунків як поштовим зв'язком так і через електронний документообіг, а саме програмне забезпечення “M.E.Doc», які були доставлені відповідачу.
Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом у цій справі.
У позові позивач зазначає, що станом на дату його подання заборгованість замовника перед перевізником за перевезення вантажу становить 860 172,82 грн, з яких: 555 316,45 грн - заборгованість з оплати вартості перевезення вантажу згідно актів здачі - приймання; 199 833,85 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором № 280322-1 від 28.03.2022; 83 465,02 грн - інфляційні втрати, пов'язані із простроченням виконання грошового зобов'язання; 21 557,50 грн - 3 % річних, нарахованих у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання.
Господарський суд Волинської області 16.05.2025, розглянувши вимоги ТОВ "Кроссовер" до ТОВ “Перевезення - Логістика - Сервіс» про стягнення 860 172,82 грн, ухвалив рішення про відмову у позові.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем на підтвердження надання послуг з перевезення згідно з договором № 280322-1 від 28.03.2022 не надано суду належних доказів здійснення перевезення за вказаними у позовній заяві непідписаними відповідачем актами здачі-приймання робіт (надання послуг).
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Волинської області від 16.05.2025 у справі № 903/270/25 залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Судом встановлено, що зобов'язання між сторонами виникли з договору № 280322-1 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28.03.2022, за умовами якого ТОВ "Кроссовер" надає послуги з перевезення вантажу ТОВ “Перевезення - Логістика - Сервіс».
Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Згідно з ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Так на підтвердження надання відповідачу послуг з перевезення вантажів позивачем до позовної заяви додано: договір № 280322-1 надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28.03.2022, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з 02.11.2023 по 21.11.2023, які не підписані замовником - ТОВ “Перевезення-Логістика-Сервіс», акти звірки взаємних розрахунків, які також не підписані ТОВ “Перевезення-Логістика-Сервіс», податкові накладні з квитанціями про їх прийняття ДПС України, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 у справі № 140/36672/23, претензію позивача з відповіддю відповідача на неї; інформацію із сайту про відстеження маршруту відправлення.
Заперечуючи позовні вимоги ТОВ “Перевезення-Логістика-Сервіс» зазначає, що із долучених до позовної заяви актів здачі-приймання робіт (надання послуг) у відповідача по акту № 368 від 02.11.2023 відсутня заборгованість, наявна заборгованість по акту № 370 від 03.11.2023 на суму 27 208,65 грн.
Відповідно до актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 373 від 04.11.2023, № 375 від 06.11.2023, № 377 від 06.11.2023, № 379 від 07.11.2023, № 381 від 08.11.2023, № 383 від 09.11.2023, № 385 від 10.11.2023, № 386 від 11.11.2023, № 388 від 12.11.2023, № 390 від 13.11.2023, № 391 від 14.11.2023, № 392 від 15.11.2023, № 393 від 16.11.2023, № 394 від 17.11.2023, № 395 від 18.11.2023, № 396 від 20.11.2023, № 368 від 21.11.2023 заборгованість не визнається, оскільки між сторонами не погоджувалася ціна (вартість) перевезення (провізна плата).
Згідно з платіжними інструкціями за період 05.06.2024 по 18.10.2024 ТОВ “Перевезення-Логістика-Сервіс» сплатило 150 000,00 грн за договором № 280322-1 від 28.03.2022.
Належними доказами, які підтверджують, зокрема, наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути, в першу чергу, первинні документи, інші бухгалтерські документи та документи фінансової звітності, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", відтак, згідно з положеннями частини 1 даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні": первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Статтею 1 Закону України “Про автомобільний транспорт» встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Згідно з п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яка містить всі обов'язкові реквізити, визначені Законом України “Про автомобільний транспорт», форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Однак товарно-транспортних накладних (первинних документів, які містять відомості про господарську операцію) на перевезення вантажів позивачем суду не надано.
Щодо товарно-транспортних накладних позивач зазначає, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 у справі № 140/36672/23 за позовом ТОВ "Перевезення-Логістика-Сервіс" до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії було встановлено, що між ТОВ "Перевезення-Логістика-Сервіс" та ТОВ “Кроссовер» здійснювались господарські операції щодо перевезення вантажів на виконання умов договору перевезення № 280322-1 від 28.03.2022 в листопаді 2023 року. Дане рішення є преюдиційним.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так зі змісту рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 у справі № 140/36672/23 вбачається, що судом встановлено надання послуг перевезення за договором № 280322-1 від 28.03.2022 позивачем у період 11.10.2023-16.10.2023.
Водночас у позовній заяві позивач просить стягнути заборгованість за надані послуги перевезення у розмірі 855 361,45 грн за період з 02.11.2023 по 21.11.2023, посилаючись на акти здачі-приймання робіт (наданих послуг).
Згідно з долученими до матеріалів справи актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) позивачем надані послуги з перевезення вантажу за період з 02.11.2023 по 21.11.2023 на загальну суму 608 501,80 грн, а саме: № 368 від 02.11.2023 на суму 36 029,00 грн, № 370 від 03.11.2023 на суму 27 208,65 грн, № 373 від 04.11.2023 на суму 8 911,00 грн, № 375 від 06.11.2023 на суму 48 924,40 грн, № 377 від 06.11.2023 на суму 51 660,00 грн, № 379 від 07.11.2023 на суму 53 529,00 грн, № 381 від 08.11.2023 на суму 35 399,00 грн, № 383 від 09.11.2023 на суму 21 581,80 грн, № 385 від 10.11.2023 на суму 44 571,80 грн, № 386 від 11.11.2023 на суму 24 258,00 грн, № 388 від 12.11.2023 на суму 22 182,10 грн, № 390 від 13.11.2023 на суму 20 197,50 грн, № 391 від 14.11.2023 на суму 48 864,80 грн, № 392 від 15.11.2023 на суму 43 883,20 грн, № 393 від 16.11.2023 на суму 23 617,00 грн, № 394 від 17.11.2023 на суму 23 978,00 грн, № 395 від 18.11.2023 на суму 11 969,20 грн, № 396 від 20.11.2023 на суму 25 680,00 грн, № 368 від 21.11.2023 на суму 8 946,00 грн /т. 1 а.с 90 на звороті - 99 на звороті/.
Разом з тим підписаними відповідачем є лише акт № 368 від 02.11.2023 на суму 36 029,00 грн та акт № 370 від 03.11.2023 на суму 27 208,65 грн.
Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, копія якого долучена позивачем до позовної заяви, за даними ТОВ "Кроссовер" станом на 31.05.2024 заборгованість ТОВ "Перевезення-Логістика-Сервіс" становила 695 361,45 грн /т. 1 а.с. 86-90/.
Яким чином позивач визначив основну заборгованість за договором перевезення у розмірі 555 316,45 грн, виходячи з долучених до матеріалів справи актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) за період з 02.11.2023 по 21.11.2023 та акту звірки взаєморозрахунків від 31.05.2024, є незрозумілим.
Позивач до позовної заяви не додав розрахунок 555 316,45 грн заборгованості по оплаті вартості перевезення вантажу станом на 11.03.2025, яку просить стягнути з відповідача.
Одночасно позивач стверджує, що акти здачі - прийняття були надані замовнику, а також надіслано повторно відповідно до супровідного листа ТОВ “Кроссовер» № 16/12 від 16.12.2023 та Експрес накладної № 59001072444452 від 19.12.2023, які отримано відповідачем 19.12.2023.
Втім з наданої позивачем роздруківки із сайту Нової пошти слідує, що одержувачем є Лишук Д.Д., опис посилки: інші документи.
Тобто у змісті роздруківки відсутня інформація, які саме документи надісилалися одержувачу (відповідачу).
В матеріалах справи відсутні докази погодження між сторонами ціни (вартості) перевезення (провізна плата) згідно з цими актами.
Крім того позивачем не надано підписаних між сторонами замовлень на перевезення, передбачених п. 3.1 договору, в яких мали узгоджуватися маршрут перевезення, найменування, кількість вантажу, ціна (вартість) перевезення кожного окремого вантажу до моменту здійснення перевезення та інші умови перевезення.
У договорі перевезення сторони погодили, що замовник сплачує перевізникові вартість (ціну) перевезення (провізну плату), протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту належного виконання перевізником свого зобов'язання щодо доставки (перевезення) вантажу (партії вантажу) за адресою місця розвантаження вантажу (тобто з моменту одержання вантажу одержувачем), якщо інше не передбачено замовленням на перевезення (п. 3.2 договору).
Тобто за відсутності ТТН не можливо встановити дату одержання вантажу одержувачем, щоб визначити з якого часу мало місце прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань.
Щодо наданих позивачем податкових накладних суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 червня 2022 року у справі № 922/2115/19 суд вказав, що оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.
На підтвердження здійснення перевезення відповідно до наданих актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) позивачем долучено податкові накладні за господарськими операціями за період 02.11.2023 - 21.11.2023.
Водночас ТОВ “Кроссовер» не надав суду належних доказів щодо вчинення відповідачем юридично значимих дій з оподаткування та не звертався до суду (у встановлений ГПК строк) з клопотанням про витребування відповідних доказів (зокрема, матеріалів податкової звітності відповідача за період 02.11.2023 - 21.11.2023).
При цьому відповідачем долучено до відзиву підписані сторонами акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 368 від 02.11.2023 на суму 36 029 грн, № 370 від 03.11.2023 на суму 54 320 грн /т. 1 а.с. 117, 118/, товарно-транспортні накладні за 02.11.2023 та за 03.11.2023 /т. 1 а.с. 119-138/, а також платіжні інструкції про сплату 150 000,00 грн у період 05.06.2024 - 18.10.2024 /т. 1 а.с. 139-157/.
З наданих відповідачем платіжних інструкцій за період 05.06.2024 - 18.10.2024 на загальну суму 150 000 грн не вбачається можливим встановити відповідно до якого саме акту здачі-приймання робіт здійснювалася оплата, оскільки призначенням платежу вказано: оплата за надані послуги згідно з договором № 280322-1 від 28.03.2022; за надані послуги згідно з актом; опала за транс послуги згідно з договором.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем на підтвердження надання послуг з перевезення згідно з договором № 280322-1 від 28.03.2022 не надано належних доказів на підтвердження здійснення перевезення згідно з вказаними у позовній заяві та непідписаними відповідачем актами здачі-приймання робіт (надання послуг).
За наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові.
Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності.
Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосувати позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
За ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову.
Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
З огляду на зазначене, місцевий господарський суд правильно не застосував позовну давність у зв'язку з відмовою у позові через його необґрунтованість.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 16.05.2025 у справі № 903/270/25 є правомірним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до п. 1 част. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень. Рішення Господарського суду Волинської області від 16.05.2025 у справі № 903/270/25 ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на позивача.
Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроссовер" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Волинської області від 16 травня 2025 року у справі №903/270/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу № 903/270/25 повернути Господарському суду Волинської області.
Повну постанову складено "25" липня 2025 р.
Головуючий суддя Крейбух О.Г.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Юрчук М.І.