вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" липня 2025 р. Справа№ 925/1508/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Кравчука Г.А.
Коробенка Г.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Громадської організації "Українське товариство охорони природи" на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.01.2024 (повний текст рішення складено 09.01.2024)
у справі №925/1508/23 (суддя Васянович А.В.)
за позовом Черкаської міської ради
до Громадської організації "Українське товариство охорони природи"
про стягнення 74 075 грн. 91 коп.
Короткий зміст позовних вимог
Черкаська міська рада звернулася до суду з позовом до Громадської організації «Українське товариство охорони природи» про стягнення 74 075 грн. 91 коп. безпідставно утримуваних грошових коштів за фактичне користування земельною ділянкою площею 0,3600 га за кадастровим номером 7110136700:03:028:0095 без правовстановлюючих документів. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на приписи ст. 1212 ЦК України.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві, з посиланням на судові рішення в інших справах стверджував, що фактично земельною ділянкою у м. Черкаси по вул. Верхня Горова, 1 без правовстановлюючих документів користувалися інші особи, а саме: Благодійна організація «Фонд збереження рідної природи» та Благодійний фонд «Розвилок Черкащини» і саме ці особи безпідставно утримували за рахунок позивача кошти за таке фактичне користування.
У відповіді на відзив позивач зазначав, що законом, саме на власника нерухомого майна, покладається обов'язок сплачувати кошти за користування земельною ділянкою, на якій це майно розташоване, а не на будь-яку іншу особу. Обов'язок зі сплати коштів за користування земельною ділянкою виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Відповідач не позбавлений можливості на звернення до суду з позовом про відшкодування збитків з осіб, які перешкоджали йому у користуванні майном та реалізації всіх прав власника.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.01.2024 по справі №925/1508/23 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Громадської організації "Українське товариство охорони природи" (вул. Тютюнника Василя, 5б, м. Київ, ідентифікаційний код 00020221) на користь міського бюджету м. Черкаси (рахунок №UA608999980314000611000023759, банк: Казначейство України (ЕАП), одержувач платежу: ГУК у Черк.обл./тг м. Черкаси, код ЄДРПОУ 37930566, код бюджетної класифікації: 24062200) 74 075 грн. 91 коп. безпідставно збережених коштів.
Стягнуто з Громадської організації "Українське товариство охорони природи" (вул. Тютюнника Василя, 5б, м. Київ, ідентифікаційний код 00020221) на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (вул. Байди Вишневецького, 36, м.Черкаси, ідентифікаційний код 38715770) судовий збір у розмірі 2 684 грн. 00 коп.
Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:
Благодійна організація «Фонд збереження рідної природи» фактично користувалась Будинком природи і земельною ділянкою у м.Черкаси, вул. Верхня Горова,1 з 09.12.2015 до 14.03.2023, офіційна інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію приватної власності 08.07.2021 Благодійної організації «Фонд збереження рідної природи» на об'єкт нерухомого майна: вбудоване (вбудовано-прибудоване) приміщення в громадському будинку» була надана суду першої інстанції, але не досліджувалась і не оцінювалась.
Факти захоплення нерухомого майна і фактичного користування Благодійною організацією «Фонд збереження рідної природи» (не відповідачем) земельною ділянкою по вул. Верхня Горова,1 встановлено 36 судовими рішеннями та Центральним відділом ДВС у м.Черкаси.
Преюдиціальні судові рішення та офіційні документи Центрального відділу ДВС у м.Черкаси, які встановлюють беззаперечні факти користування земельною ділянкою у м.Черкаси, вул. Верхня Горова,1 Благодійною організацією «Фонд збереження рідної природи» (не відповідачем) у період з 16.12.2021 по 01.12.2022 не оцінювались судом першої інстанції.
Згідно виконавчого провадження №59638477 про виселення Благодійної організації «Фонд збереження рідної природи», останню виселено лише 13.04.2023, про що суду першої інстанції надано офіційні документи, що залишені поза увагою суду.
Відсутність у складі учасників справи благодійної організації «Фонд збереження рідної природи», яка фактично користувалась спірною земельною ділянкою у період з 16.12.2021-02.12.2022, призвело до помилкового рішення.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що факт використання земельної ділянки підтверджується самим фактом належності майна Відповідачу та його розташуванням на земельній ділянці в силу принципу нерозривності нерухомого майна з земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване.
Черкаська міська рада як власник земельної ділянки загальною площею 0,3600 га, кадастровий номер: 7110136700:03:028:0095, що знаходиться у м. Черкаси по вул. Верхня Горова, 1 не могла передати зазначене нежитлового приміщення, яке розміщене на цій земельній ділянці.
Доводи Відповідача про неможливість використання земельної ділянки до 14.03.2023 спростовуються умовами договору купівлі-продажу № 4718 від 02.12.2022 (далі - Договір), на підставі якого відповідач здійснив відчуження належного йому нерухомого майна ПП «КРУПСЬКЕ».
Законним власником нерухомого майна у спірний період (16.12.2021-01.12.2022) був саме відповідач.
Відносини в даному випадку є кондикційними і регулюються главою 83 ЦК України, а відповідач, в порядку встановленому главою 83 ЦК України може звернутися з позовом до БО «ФЗРП» про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями останнього.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації "Українське товариство охорони природи" на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.01.2024 у справі №925/1508/23 ухвалено розгляд апеляційної скарги Громадської організації "Українське товариство охорони природи" на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.01.2024 у справі №925/1508/23 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2025 справу №910/19806/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Кравчука Г.А., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу Громадської організації "Українське товариство охорони природи" на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.01.2024 у справі №925/1508/23, ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
У відповіді на відзив на апеляційну скаргу відповідач спростовує позицію позивача та одночасно просить розглядати справу в судовому засіданні за його участі.
Щодо вказаного клопотання колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.6 ст. 252 ГПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:
1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
У справі наявні обидві умови.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки відповідачем оскаржується в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду у справі з ціною позову, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн.*100 = 268 400,00 грн.) (ч.10 ст. 270 ГПК України), розгляд справи здійснюється за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у главі 1 "Апеляційне провадження" розділу IV ГПК України, відсутні підстави для задоволення клопотання про розгляд справи за участю відповідача.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом, Черкаська міська рада є власником земельної ділянки загальною площею 0,3600 га кадастровий номер: 7110136700:03:028:0095, що знаходиться у м. Черкаси по вул. Верхня Горова,1, що підтверджується копією Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку .
Право комунальної власності за Черкаською міською радою було зареєстровано 16 грудня 2021 року.
Громадська організація «Українське товариство охорони природи» була законним власником на праві спільної часткової власності комплексу будівель, що знаходиться у м. Черкаси по вул. Верхня Горова, 1 з визначенням частки 199/500 загальною площею 1587,7 кв.м.
Право відповідача на частку нежитлового приміщення у Державному реєстрі речових прав було зареєстровано 01 листопада 2016 року (рішення про державну реєстрацію прав за індексним №32173976 від 02 листопада 2016 року).
Нерухоме майно відповідача знаходилося на земельній ділянці комунальної власності, яка належить територіальній громаді м. Черкаси в особі Черкаської міської ради.
Проте, відповідач право користування земельною ділянкою, на якій знаходилося його нежитлове приміщення, не оформляв, фактично користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, та як наслідок безпідставно утримував за рахунок позивача кошти за таке фактичне користування.
У подальшому, на підставі договору купівлі - продажу №4718 від 02 грудня 2022 року відповідачем було відчужено своє нерухоме майно приватному підприємству «КРУПСЬКЕ».
Речове право приватного підприємства «КРУПСЬКЕ» на частку нежитлового приміщення у Державному реєстрі речових прав було зареєстровано 02 грудня 2022 року (рішення про державну реєстрацію прав за індексним №65652261 від 02 грудня 2022 року).
За твердженням позивача, відповідач з моменту набуття права власності та до моменту відчуження частки нежитлового приміщення, фактично користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та не здійснював оплату за таке фактичне користування.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд зазначив, що:
Земельна ділянка за кадастровим номером 7110136700:03:028:0095 відноситься до земель для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, код 03.15, що підтверджується копією Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Позивачем помилково було вказано у позові, що земельній ділянці за кадастровим номером 7110136700:03:028:0095 згідно з КВЦПЗ присвоєно код 11.02 і орендну плату такій категорії земель встановлено у розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.
Рішеннями Черкаської міської ради №2-4690 від 27 червня 2019 року затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси.
З Положення вбачається, що за земельні ділянки для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, яким згідно з КВЦПЗ присвоєно код 03.15, орендну плату встановлено у розмірі 9% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.
До моменту належного оформлення права оренди земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомості, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Доказів, що підтверджують сплату коштів за користування землею з 16 грудня 2021 року по 01 грудня 2022 року матеріали справи не містять.
Доводи відповідача з посиланням на судові рішення у справах №№ 925/366/18, 925/1749/21, 925/1229/18, 925/1273/22 стосовноно того, що фактично земельною ділянкою у м. Черкаси по вул. Верхня Горова, 1 без правовстановлюючих документів користувалися інші особи, а саме: Благодійна організація «Фонд збереження рідної природи» та Благодійний фонд «Розвилок Черкащини» судом відхилені, оскільки законним власником нерухомого майна у спірний період був саме відповідач.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
У відповідності до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель», дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Отже, технічна документація з нормативно-грошової оцінки землі затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою, та з вказаного закону не випливає обов'язку отримувати витяг з технічної документації про нормативно-грошову оцінку землі щорічно, якщо не було розроблено відповідної нової технічної документації з нормативно-грошової оцінки землі, яка має затверджуватися відповідною сільською, селищною, міською радою.
Земельна ділянка за кадастровим номером 7110136700:03:028:0095 відноситься до земель для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, код 03.15, що підтверджується копією Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Позивачем помилково було вказано у позові, що земельній ділянці за кадастровим номером 7110136700:03:028:0095 згідно з КВЦПЗ присвоєно код 11.02 і орендну плату такій категорії земель встановлено у розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.
Рішеннями Черкаської міської ради №2-4690 від 27 червня 2019 року затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси.
З Положення вбачається, що за земельні ділянки для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови яким згідно з КВЦПЗ присвоєно код 03.15, орендну плату встановлено у розмірі 9% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.
Згідно ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право, на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта Індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:
Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.
У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.
Згідно з витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки №14174/42-22 від 01 вересня 2022 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 159 136,00 грн.
За розрахунком позивача, згідно розрахунку частки землекористування та площі для нарахування безпідставно набутих грошових коштів для відповідача частка землекористування відповідача складає 1 587,7 (площа нежитлових приміщень, яка, за позицією позивача, перебувала у власності відповідача)/3988,6 (загальна площа нежитлових приміщень Будинку природи) = 0,39805946.
Частка землекористування (площа для нарахування плати за землю) складає:
0,39805946*3600 (площа земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:03:028:0095) = 1433,0 кв.м.
Згідно наданого суду розрахунку, за час фактичного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 7110136700:03:028:0095), з якої площа нарахування плати становить 1 433,0 кв.м. без правовстановлюючих документів за період з 16 грудня 2021 року (дати державної реєстрації земельної ділянки у ДЗК) по 01 грудня 2022 року (02 грудня 2022 року дата відчуження нерухомого майна відповідачем), загальний розмір безпідставно збережених відповідачем коштів, на думку позивача, становить 74 075 грн. 91 коп. (розрахунок знаходиться в матеріалах справи (а.с. 22)).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно ст. 80 ЗК України суб'єктом права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності.
Частиною 2 ст. 83 ЗК України передбачено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Згідно ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Згідно п.п.1 п. б ч. 1 ст. 33 зазначеного Закону, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель.
Пунктом 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до виключної компетенції міських рад відносяться регулювання земельних відносин.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу (ч. 1 ст. 124 ЗК України).
Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Згідно ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Главою 83 ЦК України визначено відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Предметом позову в цій справі є стягнення безпідставно збережених коштів (неодержаного доходу) за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій розміщувалися (розміщуються) об'єкти нерухомого майна відповідача.
Відтак суд вважав, що до моменту належного оформлення права оренди земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомості, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
При цьому судом враховано відповідний висновок Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року зі справи №922/3412/17.
Задовольняючи позов про стягнення з відповідача 74 075,91 грн., визначених як безпідставно утримуваних грошових коштів за фактичне користування земельною ділянкою площею 0,3600 га за кадастровим номером 7110136700:03:028:0095 без правовстановлюючих документів з 16.12.2021 по 01.12.2022, суд виходив з того, що розрахунок, наданий позивачем суду, відповідач належними доказами також не спростував.
Доводи відповідача з посиланням на судові рішення у справах №№925/366/18, 925/1749/21, 925/1229/18, 925/1273/22 стосовно того, що фактично земельною ділянкою у м. Черкаси по вул. Верхня Горова, 1 без правовстановлюючих документів користувалися інші особи, а саме: Благодійна організація «Фонд збереження рідної природи» та Благодійний фонд «Розвилок Черкащини» суд відхилив, оскільки вважав, що законним власником нерухомого майна у спірний період був саме відповідач.
Як вбачається з матеріалів справи,
Благодійна організація «Фонд збереження рідної природи» фактично користувалась Будинком природи і земельною ділянкою у м.Черкаси, вул. Верхня Горова,1 з 09.12.2015 до 14.03.2023, офіційна інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію приватної власності 08.07.2021 Благодійної організації «Фонд збереження рідної природи» на об'єкт нерухомого майна: вбудоване (вбудовано-прибудоване) приміщення в громадському будинку» (а.с. 157) була надана суду першої інстанції, але не досліджувалась і не оцінювалась.
Відповідач у своїх поясненнях доводив факти захоплення нерухомого майна і фактичного користування Благодійною організацією «Фонд збереження рідної природи» (не відповідачем) земельною ділянкою по вул. Верхня Горова,1, що встановлено 36 судовими рішеннями у вказаних вище справах та Центральним відділом ДВС у м.Черкаси.
Преюдиціальні судові рішення та офіційні документи Центрального відділу ДВС у м.Черкаси, які встановлюють беззаперечні факти користування земельною ділянкою у м.Черкаси, вул. Верхня Горова,1 Благодійною організацією «Фонд збереження рідної природи» (не відповідачем) у період з 16.12.2021 по 01.12.2022 не оцінювались судом першої інстанції.
02.12.2022 на підставі договору купівлі - продажу №4718 відповідачем було відчужено своє нерухоме майно приватному підприємству «КРУПСЬКЕ».
Проте, згідно виконавчого провадження №59638477 про виселення Благодійної організації «Фонд збереження рідної природи», останню виселено лише 13.04.2023 (а.с. 163), про що суду першої інстанції надано офіційні документи, що залишені поза увагою суду.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що у період з 08.07.2021 по 13.04.2023 відповідач Громадська організація "Українське товариство охорони природи" фактично не користувалось земельною ділянкою площею 0,3600 га за кадастровим номером 7110136700:03:028:0095 без правовстановлюючих документів (з 16.12.2021 по 01.12.2022), а тому і не могло безпідставно утримати грошові кошти в розмірі 74 075,91 грн., які заявлені позивачем до стягнення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Доводи апелянта про прийняття судом рішення при неправильному застосуванні судом норм матеріального права, неповному і неправильному встановленні обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, і в результаті - неправильному визначенні судом правовідносин сторін, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає обґрунтованими, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові. Судові витрати відповідача за розгляд апеляційної скарги у зв'язку із її задоволенням покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Громадської організації "Українське товариство охорони природи" на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.01.2024 у справі №925/1508/23 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 08.01.2024 у справі №925/1508/23 скасувати.
3. Прийняти нове рішення про відмову в позові.
4. Стягнути з Черкаської міської ради (18001, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 36, код ЄДРПОУ 25212542) на користь Громадської організації "Українське товариство охорони природи" (03150, м. Київ, вул.Василя Тютюнника, 5-Б, код ЄДРПОУ 00020221) 4026,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суджу Черкаської області видати наказ.
4. Матеріали справи №925/1508/23 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст.287 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді Г.А. Кравчук
Г.П. Коробенко