25 липня 2025 року
м. Київ
справа № 754/1281/25
провадження № 61-9312зно25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулька Б. І. розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Синельникова Євгена Володимировича від участі у розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 17 липня 2025 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (Yasno), Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київсько міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», Комунального підприємства «Київкомунсервіс», Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» про зобов'язання вчинити дії,
Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дундар І. О. від участі у розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвал Верховного Суду від 25 червня 2025 року та 09 липня 2025 року за нововиявленими обставинами у цій справі № 754/1281/25 відмовлено.
21 липня 2025 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 17 липня 2025 року за нововиявленими обставинами, у тексті якої висловлено недовіру судді Синельникову Є. В., а також заперечення проти того, щоб вищезгаданий суддя розглядав та вирішував заяву ОСОБА_1 .
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21 липня 2025 року справу призначено судді-доповідачеві Синельникову Є. В.
Заява мотивована тим, що існують обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді Синельникова Є. В., зокрема, висловлюючи незгоду з ухвалами, які суддя постановив раніше. Вказує, що висловлює недовіру судді-доповідачу і це його право, передбачене статтею 21 Конституції України, а також заперечує проти того, щоб вищезгаданий суддя розглядав та вирішував його заяви. Зазначає, що його право є вищим, ніж будь-яка вимога ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 24 липня2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Синельникова Є. В.визнано необґрунтованою. Заяву ОСОБА_1 згідно із частиною третьою статті 40 ЦПК України передано для автоматизованого розподілу і згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 липня2025 року визначено судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Гульку Б. І.
Вивчивши матеріали касаційного провадження, вважаю, що підстав для задоволення заяви про відвід судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Синельникова Є. В.немає, оскільки доводи заявника не свідчать про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності зазначеного судді.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).
Згідно з частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
За змістом частини восьмої статті 40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною одинадцятою статті 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Участині першій статті 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. У частині четвертій статті 36 ЦПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про відвід судді, суд не здійснює оцінку ухвалених суддею судових рішень. Статтею 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Як зазначив Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення Hauschildt v. Denmark від 24 травня 1989 року № 11/1987/134/188, § 48). Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у певній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (§ 46 вказаного рішення).
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року № 33949/02, § 49 - 52).
Верховний Суд, оцінюючи наявність підстав для відводу за суб'єктивним критерієм, констатує відсутність підстав стверджувати, що суддя Синельников Є. В. виявляв особисту заінтересованість або вчиняв будь-які незаконні дії. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного.
За об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
Безперечно, учасник справи може мати сумніви у тому, чи відповідають дії суду чинному законодавству, а також щодо незалежності та безсторонності суддів. Він вправі висловити ці сумніви у поданій до суду заяві про відвід. Але учасник справи не може використовувати інститут відводу суддів із метою схиляння суду до ухвалення бажаного для нього процесуального рішення.
Доводи заявника не свідчать про існування обставин, які викликають сумніви у неупередженості та об'єктивності судді Верховного Суду Синельникова Є. В., а свідчать лише про незгоду заявника із прийнятими суддею рішеннями та зводяться до власного тлумачення норм права, що не є підставою для відводу. Будь-яких інших об'єктивних та обґрунтованих підстав для відводу, передбачених статтями 36 та 37 ЦПК України, ОСОБА_1 не вказав.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).
У такому висновку Верховний Суд керується тим, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є порушенням права на справедливий суд, так само як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Таким чином, оскільки доводи заявника у заяві про відвід не дають підстав для обґрунтованого сумніву у неупередженості та об'єктивності судді Синельникова Є. В., вважаю, що заява ОСОБА_1 про відвід судді задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 33, 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Синельникова Євгена Володимировича від участі у розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 17 липня 2025 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (Yasno), Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київсько міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», Комунального підприємства «Київкомунсервіс», Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» про зобов'язання вчинити дії відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Б. І. Гулько