24 липня 2025 року
м. Київ
справа № 367/10034/23
провадження № 61-8986ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 грудня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 травня 2025 року у справі за позовом акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості донарахованого об'єму природнього газу,
У грудні 2023 року акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (далі - АТ «ОГС «Київоблгаз») звернулося до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь AT «ОГС «Київоблгаз» вартість донарахованого необлікованого об'єму та обсягу природного газу у сумі 30 195,70 грн, витрати, пов'язані з експертизою лічильника газу, у сумі 7 815,25 грн.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 05 грудня 2024 року позовну заяву AT «ОГС «Київоблгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості донарахованого (необлікового) об'єму природного газу задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь AT «ОГС «Київоблгаз» вартість донарахованого необлікованого об'єму та обсягу природного газу у сумі 30 195,70 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь AT «ОГС «Київоблгаз» витрати пов'язані
з експертизою лічильника газу у сумі 7 815,25 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь AT «ОГС «Київоблгаз» сплачений судовий збір в розмірі 2 684,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 28 січня 2025 року подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 грудня 2024 року у справі за позовом АТ «ОГС «Київоблгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості донарахованого об'єму природнього газу залишено без руху.
Надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів
з дня вручення копії ухвали.
Роз'яснено наслідники невиконання вимог ухвали.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд виходив з того, що апеляційна скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 354 ЦПК України і заявник не порушує питання про поновлення цього строку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 травня 2025 року відмовлено
у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 грудня 2024 року у справі за позовом АТ «ОГС «Київоблгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості донарахованого об'єму природнього газу.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив із того, що заявником вимоги ухвали Київського апеляційного суду
від 10 лютого 2025 року виконані не були, а саме не було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
11 липня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 грудня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду
від 22 травня 2025 року (надійшла до суду 15 липня 2025 року), в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Щодо касаційної скарги на рішення Ірпінського міського суду Київської області
від 05 грудня 2024 року
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи.
Як встановлено з матеріалів касаційного провадження, суд апеляційної інстанції не переглядав по суті справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 грудня 2024 року, тому у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 грудня 2024 року слід відмовити.
Щодо касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 травня
2024 року
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Із оскаржуваного судового рішення, доданих до скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності оскаржуваної ухвали.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи,
а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень
у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову
в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу
в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається Цивільним процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства
є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Застосування передбачених цією нормою правил залежить від виду процесуального строку. У разі, коли процесуальна дія не вчинена у межах строку, встановленого законом, суд може поновити його, якщо строк пропущено з причин, визнаних судом поважними.
Статтею 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів
з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску
з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою
в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Європейський Суд з прав людини зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «DeGeouffre dela Pradellev. France»
від 16 грудня 1992 року).
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини й у рішеннях
у справах «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 8 листопада 2005 року.
Встановлено, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 05 грудня 2024 року позов АТ «ОГС «Київоблгаз» задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 28 січня 2025 року подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 грудня 2024 року залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків днів з дня вручення копії ухвали, а саме для подання до Київського апеляційного суду клопотання із зазначенням поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 грудня
2024 року.
Відповідно до супровідного листа від 11 лютого 2025 року, Київським апеляційним судом ОСОБА_1 направлено копію вказаної ухвали на поштову адресу, зазначену в апеляційній скарзі, яку відповідач отримав 15 квітня 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
19 березня 2025 року вказана ухвала повторно була направлена ОСОБА_1 , на адресу, яка була зазначена в апеляційній скарзі, та отримана заявником 16 квітня
2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Проте, ОСОБА_1 не були виконані вимоги, встановлені ухвалою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2025 року.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
У своїй касаційній скарзі на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 травня 2025 року заявник взагалі не обґрунтовує неправильності та незаконності, на його думку, ухвали Київського апеляційного суду від 22 травня 2025 року.
Єдине, що зазначив заявник, це наступне: «За змістом зазначеної ухвали я не згодний, вважаю її безпідставною та незаконною, як і попередні рішення, які їй передували, а саме рішення Ірпінського міського суду, які фактично за змістом дублюють одне одного».
Учасник судового процесу зобов'язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Доводи касаційної скарги, які зводяться до того, що рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 грудня 2024 року є незаконним, на правильність висновку суду апеляційної інстанції не впливають.
Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду, як елемент права на справедливий судовий розгляд не
є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Такий правовий висновок міститься у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі
№ 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі № 171/1584/18 (провадження № 14-432цс19).
Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 грудня 2024 року подана з пропуском строку апеляційного оскарження, обґрунтовано, відповідно до вимог статті 357 ЦПК України, відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки скаржником не надано обґрунтованого клопотання про поновлення строку подачі апеляційної скарги, тому були відсутні підстави для поновлення строку.
Процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений ЦПК України, забезпечує оперативність цивільного судочинства, є дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на незловживання процесуальними правами.
Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права й висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 грудня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 травня 2025 року у справі за позовом акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості донарахованого об'єму природнього газу відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник