25 липня 2025 року
м. Київ
справа № 755/769/25
провадження № 61-8674ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2025 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У січні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 59 958,80 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2911036 від 07 лютого 2022 року на загальну суму 59 958,80 грн. Вирішено питання розподілі судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судового збору у розмірі 2 422,40 грн скасовано. В іншій частині рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року залишено без змін. Компенсовано ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за рахунок держави судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
У касаційній скарзі, поданій 07 липня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2025 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в частині стягнення нарахованих відсотків, штрафів та пені, залишивши до стягнення лише тіло кредиту, або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
До суду касаційної інстанції має бути подана касаційна скарга, вимоги до форми та змісту якої закріплені у статті 392 ЦПК України.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає вимогам, визначеним пунктом 5 частини другою статті 392 ЦПК України.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (частина друга статті 389 ЦПК України).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України заявник має зазначити відомості про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах.
Процесуальний закон покладає на заявника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на відповідні висновки суду, рішення якого оскаржується, з одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані при розгляді справи.
ОСОБА_1 узагальнено вказує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права з посланням на пункти 1-4 статті 389 ЦПК України, статті 8 ЦК України та статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», проте не зазначає конкретні підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України. Заявник посилається на правові висновки Верховного Суду, зроблені у справах № 761/39935/20, № 127/17607, № 522/16831/17, однак за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень зазначені справи ніколи Верховним Судом не розглядалися і судові рішення у цих справах Верховним Судом не ухвалювалися, отже очевидно не можуть підтверджувати підстави касаційного оскарження.
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України).
Заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов'язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що визначені процесуальним законом. Верховний Суд є судом права і здійснює перегляд постановлених та оскаржених судових рішень повністю лише у питанні правильності застосування судами норм права.
Разом з тим учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку
Враховуючи, що заявник не виконав вимог процесуального закону при зверненні до суду касаційної інстанції, не обґрунтував належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень, послався на неіснуючі постанови Верховного Суду, подана касаційна скарга підлягає поверненню заявнику.
За загальним правилом повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до Верховного Суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити ОСОБА_1 право скористатись професійною правничою допомогою. За наявності передбачених Законом України «Про безоплатну правничу допомогу» підстав, така допомога надається безоплатно. В системі безоплатної правничої допомоги діє інтернет портал https://legalaid.gov.ua/ та контакт-центр за безкоштовним номером телефону 0 800 213 103 .
Керуючись пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2025 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Синельников