21 липня 2025 року
м. Київ
справа № 175/3524/23
провадження № 61-5755св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
розглянув заяву ОСОБА_1 про зупинення дії рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2024 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2024 року первіснийпозов задоволено частково.
Здійснено поділ майна, що є спільною власністю подружжя, визнавши за ОСОБА_2 :
право власності на 1/2 частку квартири, загальною площею 139,1 кв. м, житловою площею 56,8 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
право власності на 1/2 частку нежитлового приміщення, площею 20,0 кв. м (гараж) № НОМЕР_1 , розташованого за вказаною адресою.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 370 440,00 грн, що становить компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля «Infiniti QX60», 2014 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , д/н НОМЕР_3 .
За ОСОБА_1 визнано:
право власності на 1/2 частку квартири, загальною площею 139,1 кв. м, житловою площею 56,8 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
право власності на 1/2 частку нежитлового приміщення, площею 20,0 кв. м (гараж) № НОМЕР_1 , розташованого за вказаною адресою;
право власності на 1/2 частку автомобіля «Infiniti QX60», 2014 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , д/н НОМЕР_3 .
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти за розписками в сумі 10 000,00 доларів США, що еквівалентно 365 686,00 грн на дату звернення до суду із позовною заявою.
Визнано особистою власністю ОСОБА_2 торговельно-складські будівлі з адміністративно-побутовими приміщеннями літ. А та сторожкою літ. Б, огорожею №1-5, замощенням I, загальною площею 854,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 .
В задоволенні зустрічного позову відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.
Постановою Дніпровського апеляційного суду 25 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення місцевого суду в частині стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів за розписками в сумі 10 000,00 доларів США, що еквівалентно 365 686,00 грн на дату звернення до суду із позовною вимогою скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Посилання в резолютивній частині рішення суду першої інстанції про визнання права власності на 1/2 частку автомобіля «Infiniti QX60», 2014 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , д/н НОМЕР_3 за ОСОБА_1 , виключено.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У травні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 175/3524/23.
У липні 2025 року до суду касаційної інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про зупинення дії рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2024 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2025 року.
Клопотання обґрунтовано тим, що вказані судові рішення перебувають на виконанні у приватного виконавця щодо стягнення коштів в розмірі 370 440,00 грн та судових витрат в розмірі 13 420,00 грн. Також приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна, якою описано та накладено арешт на нежитлове приміщення, площею 20,0 кв. м, АДРЕСА_3 .
Вважає, що в разі відмови у зупиненні оскаржуваних судових рішень, вказане може призвести до відчуження нерухомого майна належного ОСОБА_1 , а стягнення грошових коштів, унеможливить поворот виконання судового рішення, в разі його скасування Верховним Судом.
Частиною першою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Клопотання про зупинення виконання або дії судового рішення має бути мотивованим, містити підстави для зупинення його виконання, підтверджені певними доказами.
Вирішуючи питання про зупинення виконання або дії судового рішення, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема у разі ймовірності ускладнення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки.
Законом не визначений перелік підстав, за наявності яких суд має право зупинити виконання оскарженого рішення суду або його дію. Свобода суддівського розсуду не є необмеженою, оскільки такі дії суд вчиняє після набрання рішенням законної сили, а однією з основних засад судочинства в Україні є обов'язковість судового рішення (пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України). Тому зупинення виконання (дії) рішення суду допускається лише у виняткових випадках.
Заявник має обґрунтувати та довести, що не зупинення дії рішення або його виконання може мати незворотні наслідки.
Проста незгода з мотивами ухваленого рішення не є достатньою підставою для зупинення його виконання (дії), оскільки правильність застосування норм права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи судові рішення по суті, а не на стадії відкриття касаційного провадження.
Відповідно до сформованої судової практики суд при вирішенні питання про зупинення виконання (дії) рішення враховує такі обставини: ймовірності утруднення повторного розгляду справи або неможливість здійснення повороту виконання рішення внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки, негайне виконання може завдати значної шкоди (призвести до знищення майна, втрати репутації) або призвести до інших негативних наслідків, які не можна буде виправити. Таке питання вирішується за заявою учасника справи або за ініціативою суду з урахуванням конкретних обставин справи.
Зупинення дії (виконання) рішення є винятковим заходом і має застосовуватися лише у випадках, коли це дійсно необхідно для запобігання негативним наслідкам, які не можна буде виправити в майбутньому у разі скасування судового рішення.
Водночас наведені ОСОБА_3 доводи не свідчать про наявність підстав для зупинення дії оскаржуваних судових рішень, оскільки доказів арешту належного заявниці майна та початку процедури його реалізації з метою погашення заборгованості, до клопотання не додано.
При цьому, Верховний Суд не враховує доданий до клопотання доказ про опис й арешт майна, а саме: нежитлового приміщення, площею 20,0 кв. м, АДРЕСА_3 , оскільки вказане майно є спірним в межах цієї справи, зокрема 1/2 частка якого належить ОСОБА_2 .
Щодо стягненої суми коштів в розмірі 370 440,00 грн та судових витрат в розмірі 13 420,00 грн, клопотання не містить обґрунтованих доводів та міркувань неможливості або утруднення повороту виконання судового рішення в разі його скасування Верховним Судом.
Враховуючи наведене, відсутні правові підстави для задоволення клопотання про зупинення виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2024 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2025 року.
Керуючись статтею 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2024 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2025 року.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян