07 липня 2025 року
м. Київ
справа №362/4430/17
провадження № 61-6337св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Васильківська міська рада Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Управління Держгеокадастру у Васильківському районі Київської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , які підписані представником Ванжею Олександром Анатолійовичем, на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2022 року у складі судді Кравченко Л. М., постанову Київського апеляційного суду від 25 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Верланова С. М., Нежури В. А. та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Верланова О. М., Нежури В. А.
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Васильківської міської ради Київської області, ОСОБА_2 , Управління Держгеокадастру у Васильківському районі Київської області про визнання незаконними рішення міської ради та державного акта.
Позов мотивований тим, що 23 грудня 2004 року рішенням одинадцятої сесії четвертого скликання Васильківської міської ради вирішено передати безкоштовно у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку у АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1000 га, в тому числі для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 0,1000 га. Надати додатково в оренду для ведення городництва земельну ділянку загальною площею 0,086 га.
04 травня 2016 року висновком Головного управління Держгеокадастру у Київській області управління Держгеокадастру у Васильківському районі відмовлено ОСОБА_1 у погодженні проекту землеустрою. Зазначено, що частина проектованої земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у власності (користуванні) третіх осіб (кадастровий номер 3210700000:05:014:0050).
Право власності відповідачів на земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3210700000:05:014:0050, що розташована по АДРЕСА_2 , позбавляє її права на приватизацію, в порядку спадкування за законом, на земельну ділянку, цільове призначення якої для будівництва, обслуговування жилого будинку та надвірних споруд, що разом із земельною ділянкою перебувала у володінні родини з 1988 року. Проект землеустрою земельної ділянки відповідача було розроблено з порушенням закону, зокрема акт погодження меж не містить підписів сусідніх землевласників, що є порушенням норм чинного законодавства.
Позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила:
визнати незаконним рішення Васильківської міської ради Київської області від 22 березня 2013 року № 09.23-38-VI про передачу земельної ділянки на ім'я ОСОБА_2 та скасувати його;
визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210700000:05:014:0050 серія невідома, № невідомий від 12 травня 2013 року, виданого на ім'я ОСОБА_2 ;
визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , серії та номер 1412, виданий 07 вересня 2013 року, засвідчений приватним нотаріусом Васильківського міського нотаріального округу Київської області Бобковою І. О., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 5669495 від 07 вересня 2013 року;
визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , серії та номер 1245, виданий 21 вересня 2018 року, засвідчений приватним нотаріусом Васильківського міського нотаріального округу Київської області Бобковою І. О., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43129621 від 21 вересня 2018 року.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2020 року залучено до участі у справі як співвідповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2022 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Рішення суду мотивоване тим, що на момент прийняття міською радою спірного рішення про передачу земельної ділянки на ім'я ОСОБА_2 , а також виникнення у відповідача ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3210700000:05:014:0050, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_3 , у позивача не було сформовано права власності та/або володіння цією земельною ділянкою, а доказів порушення відповідачами її прав позивачем суду не надано, що є підставою для відмови у задоволенні позову. При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей З, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. При цьому, відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. З огляду на викладене, суд першої інстанції вважав, що у задоволенні позову слід відмовити в зв'язку із відсутністю (недоведеністю) порушеного права позивача.
Додатковим рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2023 року заяву представника ОСОБА_4 - адвоката Гайдамаченка В. Г. про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 200 грн.
Додаткове рішення мотивоване тим, що:
22 липня 2021 року представник Гайдамаченко В. Г. в інтересах ОСОБА_4 подав до суду відзив на заяву про збільшення позовних вимог та залучення співвідповідачів, де повідомив, що витрати, які відповідач ОСОБА_4 очікує понести у зв'язку з розглядом справи, складаються з правової допомоги та за результатами розгляду справи судом першої інстанції будуть орієнтовно складати 30 000 грн. Докази щодо точної вартості понесених судових витрат будуть надані після завершення розгляду справи судом першої інстанції;
16 березня 2023 року через засоби поштового зв'язку адвокат Гайдамаченко В. Г. в інтересах ОСОБА_4 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. 26 квітня 2023 року адвокат Ванжа О. А. в інтересах ОСОБА_1 подав заперечення на заяву про розподіл судових витрат, мотивуючи тим, що адвокат Гайдамаченко В.Г. подав докази про розмір понесених судових витрат з пропуском розумних строків, тому у заяві про ухвалення додаткового рішення слід відмовити;
між ОСОБА_4 та адвокатом Гайдамаченком В. Г. укладений договір про надання правової допомоги б/н від 13 травня 2021, додаткова угода № 1 від 14 травня 2021 року до договору. 10 листопада 2022 року сторони погодили та підписали (уклали) акт приймання-передачі наданих послуг, складений відповідно до договору та додаткової угоди № 1, відповідно до якого загальна сума гонорару (винагороди), яку отримує адвокат за свою професійну правничу допомогу від ОСОБА_4, становить 21 200,00 грн. Квитанцією до прибуткового касового ордеру від 10 листопада 2022 року підтверджується оплати правничої допомоги на суму 21 200,00 грн.
Врахувавши вимоги діючого законодавства, письмові докази, що містяться в матеріалах справи, складність справи, тривалість розгляду, обсяг виконаних дій, співмірність витрат на правову допомогу із ціною позову, суд зробив висновок про те, що витрати відповідача ОСОБА_4 на професійну правничу допомогу у розмірі 21 200,00 грн підлягають стягненню з позивача ОСОБА_1 .
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 25 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2022 року залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу адвоката Ванжи О. А. в інтересах ОСОБА_1 на додаткове рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2023 року задоволено.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2022 року залишено без змін.
Додаткове рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Заяву адвоката Гайдамаченка В. Г. в інтересах ОСОБА_4 про розподіл судових витрат залишено без розгляду.
Постанова суду мотивована тим, що:
ОСОБА_6 був власником житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_2 . Позивач набувши право власності на житловий будинок не оформила право власності на земельну ділянку за вказаною адресою. Позивачем не надано доказів на підтвердження того факту, що межі цієї земельної ділянки з кадастровим номером 3210700000:05:014:0050, яка перебуває у власності ОСОБА_4 , перетинаються із суміжними земельними ділянками та із будівлями чи об'єктами нерухомого майна, які належать ОСОБА_6 . Тому апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що у позивача не було сформовано права власності та/або володіння спірною земельною ділянкою, доказів порушення відповідачами прав позивача суду не надано;
доводи позивача про те, що з нею не було узгоджено меж земельної ділянки з кадастровим номером 3210700000:05:014:0050, яку набув у власність ОСОБА_2 , колегія суддів відхилила, оскільки погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку;
посилання позивача на те, що при виготовленні проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_2 була допущена груба помилка, оскільки спеціаліст не міг не звернути уваги, що земельна ділянка засаджена сільськогосподарськими культурами, а отже використовується іншою особою не приймаються до уваги, оскільки вказана обставина не може бути підставою для задоволення визначених вимог та, окрім того, не була доведена позивачем за допомогою належних доказів.
Щодо стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_4 витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважала, що цю заяву слід залишити без розгляду, оскільки вона подана з пропуском строку, визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України. Колегія суддів зауважила, що доводи адвоката Гайдамаченко В. Г. в інтересах ОСОБА_4 про те, що ним було направлено заяву про ухвалення додаткового рішення та подано відповідні докази в передбачений законодавством 5-ти денний строк з моменту отримання копії повного тексту рішення, не заслуговують на увагу, оскільки норми законодавства не пов'язують строк на подачу відповідних доказів із датою отримання повного тексту рішення суду.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року заяву адвоката Гайдамаченка В. Г. в інтересах ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати, понесені на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 11 000 грн.
Додаткова постанова мотивована тим, що:
у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 адвокатом Гайдамаченком В. Г. зазначено орієнтовний розрахунок судових витрат, які понесла та очікує понести відповідач із розглядом справи в суді апеляційної інстанції;
адвокат Гайдамаченко В. Г. в інтересах ОСОБА_4 подав заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, яка обґрунтована тим, що ОСОБА_4, під час перегляду справи апеляційним судом понесла відповідні витрати в сумі 15 000 грн;
в судовому засіданні адвокат Купельский О. М. в інтересах ОСОБА_1 висловив свої заперечення щодо заявлених відповідачем витрат, понесених на правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи;
аналіз матеріалів справи свідчить, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції інтереси ОСОБА_4 представляв адвокат Гайдамаченко В. Г. на підставі договору про надання правничої допомоги б/н від 01.08.2023 року. До заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвокат Гайдамаченко В. Г. долучив додаткову угоду № 1 від 05 серпня 2023 року до договору, акт приймання - передачі наданих послуг від 25 грудня 2023 року;
відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг, загальна сума гонорару (винагороди), яку отримує адвокат за свою правничу допомогу від ОСОБА_4 становить: 15 000 грн, яка складається з: 500 грн за 1 год/роботи адвоката з надання юридичної консультації; підготовка, складення, написання та подання відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду та всім учасникам по справі (4 години робочого часу (1 год/500 грн х 4 год)), що становить 2000 грн; підготовка та подання адвокатом процесуальних документів (заяв, клопотань, тощо) (промова, заключне слово в дебатах - 1 000 грн; представництво ОСОБА_4 в Київському апеляційному суді, прибуття та участь адвоката в призначених судових засіданнях - 2 500 грн/судове засідання (3 судові засідання (27 лютого 2023 року, 29 листопада 2023 року, 25 грудня 2023 року) х 2500,00 грн) = 7500 грн; за досягнення позитивного результату для ОСОБА_4 в цій справі в Київському апеляційному суді, клієнт сплачує адвокату додатковий гонорар, винагороду в розмірі 4 000 грн;
апеляційний суд вважав, що з урахуванням правового висновку, викладеного у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) щодо реальності (дійсності та необхідності) витрат на правничу допомогу такі витрати як: надання усної консультації, підготовка і подання через канцелярію суду процесуальних заяв, не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною, оскільки фактично охоплюються змістом наданої послуги зі складання відзиву на апеляційну скаргу;
крім того, суд вважав за необхідне зменшити розмір додаткового гонорару за досягнення позитивного результату для ОСОБА_4 з 4 000 грн до 2 000 грн, оскільки постановою Київського апеляційного суду від 25 грудня 2023 року рішення Васильківсзкого міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2022 року залишено без змін, що свідчить про досягнення позитивного результату адвокатом Гайдамаченком В. Г. для свого клієнта. Поряд з цим, постановою Київського апеляційного суду від 25 грудня 2023 року додаткове рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву адвоката Гайдамаченка В. Г. в інтересах ОСОБА_4 про розподіл судових витрат залишено без розгляду, що не може розцінюватися як позитивний результат для ОСОБА_4 ;
за наведених обставин, колегія суддів зробила висновок про зменшення заявленого розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача, з 15 000 грн до 11 000 грн.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
У квітні 2024 року ОСОБА_1 через представника Ванжу О. А. подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 грудня 2023 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суди залишили поза увагою, що при виготовленні проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_2 землевпорядною організацією була допущена груба помилка при проведенні польових вимірювань, оскільки при винесенні меж земельної ділянки в натуоу на місцевості спеціаліст не міг не звернути уваги, що дана земельна ділянка засаджена сільськогосподарськими культурами, а отже використовується іншою особою. На спірній земельній ділянці знаходиться вбиральня, яка відповідно до технічного паспорту від 09 квітня 2009 року є капітальною спорудою з бетону, цегли та шиферним покриттям та належить позивачу. Крім цього, згідно з даними технічного паспорту вся земельна ділянка огороджена парканом, що також входить до складу домоволодіння та є власністю ОСОБА_1 ;
суди не врахували, що при здійсненні землевпорядних дій обов'язковою умовою було отримання згоди всіх сусідів на погодження меж земельної ділянки. В той же час у ОСОБА_2 відсутні погодження з боку ОСОБА_6 та з боку ОСОБА_1 щодо погодження меж, будь-які повідомлення про здійснення геодезичних робіт відсутні;
суди не звернули уваги на те, що в проекті землеустрою щодо земельних ділянок у власність, який розроблявся за замовленням ОСОБА_1 , міститься два висновки комісії виконавчого комітету Васильківської міської ради з обстеження земельних ділянок, в яких зазначається що на земельних ділянках площею 0,1000 га та 0,0858 га родина ОСОБА_1 вела тривалий час господарство та на таких земельних ділянках знаходяться належні ОСОБА_1 зелені насадження;
апеляційний суд помилково вважав, що позивачем не доведено, що межі земельної ділянки (кадастровий номер: 3210700000:05:014:0050) перетинаються з суміжними земельними ділянками, оскільки вказана обставина спростовується висновком управління Держгеокадастру у Васильківському районі від 04 травня 2016 року № 897/41-16;
оскільки права позивача псрушені, визнання угоди недійсною є одним зі способів захисту прав на землю, передбаченим частиною третьою статті 152 ЗК України.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції, тому в іншій частині не оскаржується та в касаційному порядку не переглядається.
У травні 2024 року ОСОБА_7 через представника Ванжу О. А. подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року, заяву про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд залишив поза увагою, що витрати на правничу допомогу є неспівставними з фактичним обсягом послуг, наданих адвокатом. Так, адвокат Гайдамаченко В. Г., брав участь у розгляді справи у суді першої інстанції, який тривав декілька років і по якій відбулося більше десяти судових засідань. Фактично представник відповідача був в повній мірі ознайомлений з матеріалами справа, правова позиція відповідача в суді апеляційної інстанції не зазнала будь-яких змін порівняно з позицією, визначеною в першій інстанції.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що додаткова постанова апеляційного суду оскаржується в частині задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, тому в іншій частині не оскаржується та в касаційному порядку не переглядається.
Позиція інших учасників справи
У червні 2024 року ОСОБА_4 через представника Гайдамаченка В. Г. подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 грудня 2023 року, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.
Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що ОСОБА_6 , який був спадкодавцем у даних правовідносинах, за своє життя не провів реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, та не розпочав процедуру її приватизації відповідно до чинного законодавства України, а тому його права стосовно неї не могли перейти до спадкоємця, яким є ОСОБА_1 . Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували те, що саме спірна земельна ділянка в серпні 2013 року була засаджена сільськогосподарськими культурами. На спірній земельній ділянці був відсутній паркан, поруч не було будівель господарських, не було ознак, що земельна ділянка використовується для вирощування сільськогосподарських культур тощо. Посилання ОСОБА_1 на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції та на рішення ЄСПЛ, є помилковим, оскільки позивач ОСОБА_1 не мала та не має права власності на земельну ділянку. Ніхто з відповідачів не захоплював її власність на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 3210700000:05:014:0050 та не намагався позбавити ОСОБА_1 її власності.
У червні 2024 року ОСОБА_4 через представника Гайдамаченка В. Г. подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, додаткову постанову апеляційного суду - без змін.
Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що касаційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою, вимоги, викладені в ній, не відповідають чинному законодавству, а твердження не відповідають дійсності.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 25 грудня 2023 року. Відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з суду першої інстанції справу.
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року.
У червні 2024 року справа № 362/4430/17 надійшла до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 20 травня 2024 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 617/763/16-ц, від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 23 травня 2024 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20).
Фактичні обставини
Суди встановили, що відповідно до технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 26997367, інвентарний № 12, реєстровий № 1-64 3933, домоволодіння, власником якого були ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , складається з житлового будинку з прибудовою та верандою, 1930року забудови; сараю, погрібу, 1965 року забудови; убиральні та огорожі.
Загальна площа земельної садибної ділянки по угіддям складає 1858 кв. м, під будівлями всього 103 кв. м, під двором - 136 кв. м, під садом - 1359 кв. м, під городами 260 кв. м. Технічний паспорт складений 09 квітня 2039 року.
23 грудня 2004 року рішенням одинадцятої сесії четвертого скликання Васильківської міської ради вирішене передати безкоштовно у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку у АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1000 га, в тому числі для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 0,1000 га. Надати додатково в оренду для ведення городництва земельну ділянку загальною площею 0,086 га.
07 квітня 2010 року п'ятдесят друга сесія п'ятого скликання Васильківської міської ради рішенням скасувала пункт 91 додатку 1 рішення одинадцятої сесії Васильківської міської ради четвертого скликання від 23 грудня 2004 року № 8.48-11-IV щодо передачі у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,10 га та надання у користування на умовах оренди земельної ділянки площею 0,086 га по АДРЕСА_1 , та надала дозвіл ОСОБА_6 на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0,100 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та 0,0858 га для ведення особистого селянського господарства.
23 вересня 2015 року позивач отримала свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за № 1-1485, про право на спадщину, що складається з житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_2 , що належав померлому ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого після смерті ОСОБА_5 Васильківською міською державною нотаріальною конторою 21 серпня 2009 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-2360.
22 грудня 2015 року рішенням четвертої сесії сьомого скликання Васильківської міської ради скасовано рішення п'ятдесят другої сесії п'ятого скликання Васильківської міської ради від 07 квітня 2010 року № 09.44-52-V та ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0858 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та орієнтовною площею 0,1000 га для ведення особистого селянського господарства.
04 травня 2016 року висновком Головного управління Держгеокадастру у Київській області управління Держгеокадастру у Васильківському районі, відмовлено ОСОБА_1 у погодженні проекту землеустрою як такого, що в цілому не відповідає положенням вимог Законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Зазначено, що частина проектованої земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у власності (користуванні) третіх осіб (кадастровий номер 3210700000:05:014:0050).
17 жовтня 2012 року рішенням тридцятої сесії шостого скликання Васильківської міської ради надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_3 , загальною площею 0,100 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. Акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки містить підпис суміжного землевласника ОСОБА_10 , відомості про інших суміжних землевласників відсутні.
Проект будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд 24 грудня 2012 року погоджено висновком Головного управління Держгеокадастру у Київській області управління Держгеокадастру у Васильківському районі.
22 березня 2013 року рішенням тридцять восьмої сесії шостого скликання Васильківської міської ради затверджено ОСОБА_2 проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_3 . Передано безопла_но у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку (кадастровий номер 3210700000:05:014:0050) площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_3 .
В подальшому земельну ділянку (кадастровий номер 3210700000:05:014:0050) площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, виданого 07 вересня 2013 року приватним нотаріусом Васильківського міського нотаріального округу Київської області Бобковою І. О., відчужено ОСОБА_3 , що засвідчено Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна № 64808975 від 02.08.2016, а останнім, 21 вересня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу, виданого 21 вересня 2018 року приватним нотаріусом Васильківського міського нотаріального округу Київської області Бобковою І. О., відчужено ОСОБА_4 , що засвідчено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна № 210054577 від 25 травня 2020 року.
Позиція Верховного Суду
Щодо касаційної скарги на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного судувід 25 грудня 2023 року
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов'язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21)).
У постанові Верховного Суду у складі у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 травня 2020 року в справі № 910/1310/19, зазначено, що: «передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Правовий висновок такого змісту викладено у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 915/1279/17, від 20 березня 2018 року у справі № 910/1016/17, від 17 квітня 2018 рокуу справі № 914/1521/17».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20), на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що:
«у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301 цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від цього висновку. Звернення заінтересованої особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за затвердженням проекту землеустрою є пропозицією цієї особи щодо визначення конкретного предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проекті землеустрою. Затвердження проекту землеустрою щодо відведення ділянки засвідчує згоду власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) із вибором предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проекті землеустрою.
Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов'язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов'язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб. Зокрема, недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад з конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо. При цьому обов'язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони. Так, може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки з оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проекту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проекту землеустрою та затверджує цей проект щодо іншої особи. З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проект та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду. Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи».
Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 617/763/16-ц.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2023 року у справі № 525/869/21, зазначено, що: «рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку.Звернення особидо органу виконавчоївлади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельноїділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у разі формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проекту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього немає законних перешкод».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
ОСОБА_1 звернулась з позовом до Васильківської міської ради Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Управління Держгеокадастру у Васильківському районі Київської області про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсними державного акта, договорів купівлі-продажу;
суди встановили, що:
07 квітня 2010 року п'ятдесят друга сесія п'ятого скликання Васильківської міської ради рішенням скасувала пункт 91 додатку 1 рішення одинадцятої сесії Васильківської міської ради четвертого скликання від 23 грудня 2004 року №8.48-11-IV щодо передачі у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,10 га та надання у користування на умовах оренди земельної ділянки площею 0,086 га по АДРЕСА_1 , та надала дозвіл ОСОБА_6 на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0,100 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та 0,0858 га для ведення особистого селянського господарства;
22 грудня 2015 року рішенням четвертої сесії сьомого скликання Васильківської міської ради скасовано рішення п'ятдесят другої сесії п'ятого скликання Васильківської міської ради від 07 квітня 2010 року № 09.44-52-V та ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0858 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та орієнтовною площею 0,1000 га для ведення особистого селянського господарства;
17 жовтня 2012 року рішенням тридцятої сесії шостого скликання Васильківської міської ради надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту ІЗ землеустрою ЩОДО відведення ЗЄМЄЛзНСЇ ділянки у власність по АДРЕСА_3 , загальною площею 0,100 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд;
22 березня 2013 року рішенням тридцять восьмої сесії шостого скликання Васильківської міської ради затверджено ОСОБА_2 проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_3 . Передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку (кадастровий номер 3210700000:05:014:0050) площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_3 ;
04 травня 2016 року висновком Головного управління Держгеокадастру у Київській області управління Держгеокадастру у Васильківському районі, відмовлено ОСОБА_1 у погодженні проекту землеустрою як такого, що в цілому не відповідає положенням вимог Законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Зазначено, що частина проектованої земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у власності (користуванні) третіх осіб (кадастровий номер 3210700000:05:014:0050);
при відмові у задоволенні позову суди вказали, що позивач є власником житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_2 . Позивач не спростовує, що набувши право власності на житловий будинок, вона не оформила право власності на земельну ділянку за вказаною адресою. Позивачем не надано доказів на підтвердження того факту, що межі цієї земельної ділянки з кадастровим номером 3210700000:05:014:0050, яка перебуває у власності ОСОБА_4 , перетинаються із суміжними земельними ділянками та із будівлями чи об'єктами нерухомого майна, які належать позивачу;
відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові;
таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів, що позивачем не доведено, що оспорене рішення Васильківської міської ради Київської області від 22 березня 2013 року № 09.28-38-VI про передачу земельної ділянки на ім'я ОСОБА_2 є протиправним та порушило права чи інтереси позивача, тому відсутні підстави для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги про те, ще на спірній земельній ділянці знаходиться вбиральна, право власності на яку має позивач, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до висновку Головного управління Держгеокадастру у Київській області управління Держгеокадастру у Васильківському районі від 04 травня 2016 року, ОСОБА_1 відмовлено у погодженні проекту землеустрою, оскільки частина проектованої земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у власності (користуванні) третіх осіб (кадастровий номер 3210700000:05:014:0050).
Інші наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків судів, не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі позивач, ґрунтуються на власному тлумаченні позивачем норм матеріального права та зводяться до неправильного їх тлумачення, незгоди з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Щодо касаційноїскарги на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу (частина перша статті 270 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судовою збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на празничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що: «із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства ... Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони ... Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності».
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).
У справі, що переглядається:
при частковому задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на користь ОСОБА_4 витрат на правничу допомогу апеляційний суд вказав, що:
у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 адвокатом Гайдамаченком В. Г. було зазначено орієнтовний розрахунок судових витрат, які понесла та очікує понести відповідач у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції; після ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції адвокат Гайдамаченко В. Г. в інтересах ОСОБА_4 подав заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу; в судовому засіданні адвокат Купельский О. М. в інтересах ОСОБА_1 висловив свої заперечення щодо заявлених відповідачем витрат, понесених на правничу допомогу, посилаючись на їх не співмірність зі складністю справи;
на підтвердження витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, до заяви було додано акт приймання - передачі наданих послуг від 25 грудня 2023 року, відповідно до якого загальна сума гонорару (винагороди), яку отримує адвокат за свою правничу допомогу від ОСОБА_4 становить: 15 000 грн, яка складається з: 500 грн за 1 год/роботи адвоката з надання юридичної консультації; підготовка, складення, написання та подання відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду та всім учасникам по справі (4 години робочого часу (1 год/500 грн х 4 год)), що становить 2000 грн; підготовка та подання адвокатом процесуальних документів (заяв, клопотань, тощо) (промова, заключне слово в дебатах - 1 000 грн; представництво ОСОБА_4 в Київському апеляційному суді, прибуття та участь адвоката в призначених судових засіданнях - 2 500 грн/судове засідання (3 судові засідання (27 лютого 2023 року, 29 листопада 2023 року, 25 грудня 2023 року) х 2500,00 грн) = 7500 грн; за досягнення позитивного результату для ОСОБА_4 в даній справі в Київському апеляційному суді, клієнт сплачує адвокату додатковий гонорар, винагороду в розмірі 4 000 грн;
апеляційний суд врахував при розподілі судових витрат, понесених ОСОБА_4 , такі витрати як надання усної консультації (500 грн), промова у судових дебатів 1 000 грн, оскільки ці послуги фактично охоплюються змістом наданої послуги зі складання відзиву на апеляційну скаргу;
крім того, суд вважав за необхідне зменшити розмір додаткового гонорару за досягнення позитивного результату для ОСОБА_4 з 4 000 грн до 2 000 грн, оскільки постановою Київського апеляційного суду від 25 грудня 2023 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2022 року залишено без змін, що свідчить про досягнення позитивного результату адвокатом Гайдамаченком В. Г. для свого клієнта. Поряд з цим, постановою Київського апеляційного суду від 25 грудня 2023 року додаткове рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву адвоката Гайдамаченка В. Г. в інтересах ОСОБА_4 про розподіл судових витрат залишено без розгляду, що не може розцінюватися як позитивний результат для ОСОБА_4 ;
за наведених обставин, врахувавши заперечення позивача про зменшення розміру правничої допомоги, проаналізувавши обсяг наданих адвокатам Гайдамаченком В. Г. послуг, апеляційний суд стягнув з позивача на користь ОСОБА_4 витрати на правничу допомогу у загальній сумі 11 000 грн, 3 чим погоджується касаційний суд, а доводи касаційної скарги в цій частині вважає необґрунтованими.
Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстави для висновку, що судові рішення в оскаржених частинах ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення в оскаржених частинах - без змін.
Оскільки судові рішення підлягають залишенню без змін, судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання касаційних скарг, покладаються на особу, яка її подала.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги ОСОБА_1 , яка підписана представником Ванжею Олександром Анатолійовичем, залишити без задоволення.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2022 року, постанову Київського апеляційного суду від 25 грудня 2023 року в частині залишення без змін рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2022 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року в частині задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко