25 липня 2025 року м. Чернівці
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Потоцький В.П., перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького районного суду м. Чернівці від 18 червень 2025 року, -
Постановою Чернівецького районного суду м. Чернівці від 18 червня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і за його вчинення накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Згідно з постановою районного суду, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 07.04.2025 року о 21 год. 58 хв. у м. Чернівці по вул. Гетьмана Петра Сагайдачного, 6, керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2107» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил Дорожнього руху і тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Чернівецького районного суду м. Чернівці від 18 червня 2025 року, а провадження у справі закрити, у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Стверджує, щорайонний суд не надав оцінки всім доказам у їх сукупності, що суперечить вимогам процесуального законодавства.
Уважає, що старший лейтенант поліції Шкодін В.Г. поводився агресивно, чинив психологічний тиск на нього, нав'язував йому вживання наркотичних речовин, погрожував, а у подальшому - застосував фізичну силу. При цьому фактів порушень з боку ОСОБА_1 не було.
Просить врахувати, що він є учасником бойових дій, отримав поранення, працює перевізником, у вільний від основного місця роботи час працює на СТО, має неповнолітню дитину.
ЄУНСС: 725/2913/25 Головуючий у І інстанції:Вольська-Тонієвич О.В. НП:33/822/357/25 Доповідач: Потоцький В.П.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
Стверджує, що ознаки наркотичного сп'яніння, які були йому озвучені працівниками поліції, не узгоджуються із тими, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказує і на те, що підозра поліцейського щодо перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння є суб'єктивною, при цьому свідки у даній справі залучені не були.
Також , на думку апелянта, поліцейські не пересвідчились у виконанні ч.1 ст.266 КУпАП, що свідчить про формальне ставлення ними до своїх посадових обов'язків.
У судове засідання до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, однак від нього надійшла заява, у якій він просить розглянути справу без його участі. Просить врахувати, що перевезення є єдиним джерелом його доходів.
Перевіривши апеляційну скаргу та матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд доходить такого.
Згідно зі ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином дотримані.
У відповідності до вимог п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Невиконання водієм вказаних вимог тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 130 КУпАП.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння у законному порядку, повністю доведена наявними у справі доказами, яким районний суд дав правильну юридичну оцінку, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Зокрема, дані, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №293730 свідчать про те, що ОСОБА_1 07.04.2025 року о 21 год. 58 хв. в м. Чернівці по вул. вул. Гетьмана Петра Сагайдачного, 6 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2107» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння (розширені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість , поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.1).
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений у відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП, компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено, як суть правопорушення, так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи. При цьому, будь-які зауваження щодо змісту вказаного протоколу відсутні.
Викладені у вищезазначеному протоколі обставини, підтверджуються й іншими доказами, наявними у справі.
Так, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, при обставинах зазначених в протоколі, підтверджується відеозаписами з боді-камер працівників поліції, з яких вбачається, що працівники поліції запропонували ОСОБА_1 , у якого були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, пройти огляд на стан сп'яніння у передбаченому законом порядку, однак водій відмовився пройти такий огляд у передбаченому законом порядку (а.с.7).
Також факт відмови підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_1 , які містяться на а.с.5, згідно з якими він відмовився проходити огляд на стан наркотичного сп'яніння.
Будь-яких підстав недовіряти вищенаведеними доказами, апеляційний суд не вбачає, оскільки вони не викликають сумнівів у їх достовірності і допустимості, а також у своїй сукупності відповідають фактичним обставинам справи про адміністративне правопорушення та підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Отже, за таких обставин судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Що стосується доводів апелянта про надуманість виявлених ознак сп'яніння, то вони є необґрунтовані.
Так, право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п. 2.5 ПДР кореспондується із обов'язком водія пройти такий огляд.
Тобто у разі виявлення поліцейським ознак наркотичного сп'яніння у водія транспортного засобу, він повинен прийняти відповідні заходи для того, щоб провести медичний огляд водія на стан сп'яніння та пересвідчитись в тому, що водій не перебуває у стані сп'яніння та може продовжити керувати транспортним засобом, оскільки керування транспортним засобом водієм, який перебуває у стані сп'яніння, є правопорушенням, яке може привести до особливо тяжких наслідків та повинне бути негайно припинене.
При цьому, працівник поліції самостійно на власний розсуд доходить висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
З матеріалів справи вбачається, що поліцейський дотримався вимог закону та за наявності підстав вважати, що ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, перебуває у стані наркотичного сп'яніння, запропонував йому пройти огляд на стан сп'яніння. При цьому, працівник поліції не обмежився тільки самою пропозицією пройти такий огляд, а вказав на підстави для такого огляду, вказав на ознаки наркотичного сп'яніння, роз'яснив наслідки відмови, а також роз'яснив права, які є в особи. Однак ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду.
Відеозаписом, який міститься у матеріалах справи, підтверджено те, що вимога працівників поліції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння була чіткою, аргументованою, вмотивованою, ґрунтувалась на правових підставах та не містила будь-яких провокативних дій.
Безпідставними є і твердження апелянта про те, що огляд було проведено без участі двох свідків.
Так, відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП, під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Тобто участь двох свідків під час проведення огляду осіб обов'язкова лише у разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису.
Матеріали справи свідчать про те, що поліцейські застосовували технічні засоби відеозапису, а відтак твердження апелянта про необхідність залучення двох свідків є такими, що не узгоджуються з вимогами чинного законодавства.
Твердження ОСОБА_1 про те, що працівники поліції діяли упереджено не підтверджуються відеозаписом подій, більше того, ОСОБА_1 з будь-якими скаргами на їх дії не звертався.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, також були перевірені апеляційним судом, однак вони є несуттєвими та не спростовують висновок районного суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
При вирішенні питання про накладення на правопорушника адміністративного стягнення районним судом цілком враховано вимоги ст. 33 КУпАП.
Рішення районного суду по суті є правильним, порушень матеріального або процесуального права, які би давали апеляційному суду право скасувати його, не встановлено, а тому подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, Чернівецький апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Чернівецького районного суду м. Чернівці від 18 липня 2025 року щодо нього за ч.1 ст.130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Чернівецького
апеляційного суду В.П. Потоцький