24 липня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 697/1298/24
Провадження № 22-ц/821/898/25
Категорія: 314000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Новікова О.М., Гончар Н.І.
за участю секретаря: Глущенко І.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
представник позивача: адвокат Бовшик Микола Юрійович
відповідач: ОСОБА_2
треті особи: ОСОБА_3 , Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Канівської міської ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Канівської міської ради
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бовшика Миколи Юрійовича на заочне рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06 березня 2025 року (ухваленого під головуванням судді Колісник Л.О. в приміщенні Канівського міськрайонного суду Черкаської області, повний текст судового рішення складено 14 березня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Канівської міської ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Канівської міської ради про надання дозволу на зняття з реєстрації місця проживання малолітніх дітей та здійснення реєстрації місця проживання дітей без згоди матері, -
Короткий зміст позовних вимог
8 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Канівської міської ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Канівської міської ради про надання дозволу на зняття з реєстрації місця проживання малолітніх дітей та здійснення реєстрації місця проживання дітей без згоди матері.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25.01.2020 від спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у сторін народилася дочка, ОСОБА_4 .
05.11.2022 сторони зареєстрували шлюб у Канівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис № 368.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася друга дочка ОСОБА_5 .
На даний час відносини у сторін погіршились, втратились почуття кохання, любові, взаєморозуміння, довіри, їхні погляди на життя та суспільні цінності почали кардинально відрізнятися, шлюб для них став лише формальністю та обтяжуючою ношею.
Відповідачка залишила чоловіка, своїх малолітніх дітей та поїхала у невідомому напрямку. На даний час діти проживають разом з батьком та повністю перебувають на його утриманні. Старша дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за місцем реєстрації матері за адресою: АДРЕСА_1 . Менша дочка, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час взагалі ніде не зареєстрована, а здійснити самостійно реєстрацію місця проживання дитини батько без згоди матері не має можливості.
Позивач вказує, що отримати згоду матері не має можливості, оскільки остання поїхала в невідомому напрямку і зв'язку з нею немає. Відповідачка з дітьми не спілкується, допомоги на їх утримання не надає, у їх вихованні участі не приймає.
В свою чергу, вказує позивач, він проживає разом з дітьми у квартирі, яка належить на праві приватної власності його матері ОСОБА_3 , що підтверджується Актом про фактичне місце проживання від 14.06.2024.
При зверненні до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Канівської міської ради про отримання відповідної послуги йому повідомили, що не здійснять перереєстрацію та реєстрацію місця проживання дітей, оскільки відсутня згода матері на зміну/декларування місця проживання. Однак отримати від ОСОБА_2 дозвіл на зміну/декларування місця проживання дітей не може, тому, що відносини між ними припинилися та сторони не підтримують жодних контактів.
Враховуючи наведене, позивач просить суд надати йому дозвіл на зняття з реєстрації місця проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з адреси: АДРЕСА_1 та здійснити реєстрацію місця проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 без згоди матері дітей ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що надання дозволу щодо перереєстрації місця проживання малолітньої дитини без згоди батька (матері) є адміністративною послугою, яку надають органи місцевого самоврядування після того, як комісією з питань захисту прав дитини (органом опіки і піклування) чи рішенням суду буде визначене місце проживання дитини.
Суд може вирішувати спори, перелік яких передбачений чинним законодавством, і при вирішенні спору суд не має повноважень підміняти орган місцевого самоврядування і виконувати функції органу місцевого самоврядування та надавати дозвіл на перереєстрацію місця проживання малолітньої дитини без згоди батька (матері) без вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 08 квітня 2025 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Бовшик М.Ю., вважаючи оскаржуване рішення таким, що постановлене із неправильним застосуванням норм матеріального та із порушенням норм процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, просив суд скасувати заочне рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06 березня 2025 року та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, не врахував, що між сторонами відсутній спір про визначення місця проживання дітей, оскільки відповідачка покинула дітей та наразі її місцеперебування невідоме, фактично діти проживають разом із позивачем.
Крім того, скаржник вважає, що наданий органом опіки та піклування висновок є недостатньо обгрунтованим та таким, що суперечить інтересам дітей, а відтак не може бути врахований судом.
Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив
Фактичні обставини справи
Згідно зі свідоцтвом про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 05.11.2022 у Канівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 368. (а.с.7, зі зворотньої сторони).
Згідно зі свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 від 28.01.2021 батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є: батько - ОСОБА_1 , мати ОСОБА_6 (а.с.8).
Відповідно до свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 від 25.01.2024, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є: батько - ОСОБА_1 , мати ОСОБА_6 (а.с.9).
Згідно витягу з реєстру територіальної громади № 2023/003845051 від 19.05.2023 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована АДРЕСА_1 (а.с. 8, зворотня сторона).
Згідно витягу з реєстру територіальної громади № 2023/005108922 від 07.07.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 (а.с.7).
Згідно договору дарування від 25.03.1997, реєстр № 1-576 та технічного паспорту 48/3576 на квартиру АДРЕСА_3 власницею квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_3 (а.с.11-13).
Згідно з довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 до складу сім'ї зареєстрованих входять: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.10).
Згідно з актом про фактичне місце проживання від 14.06.2024 у квартирі, АДРЕСА_3 проживають ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та малолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інші особи за даною адресою не проживають (а.с.9 зі зворотньої сторони).
В позовній заяві зазначено, що відповідач згоди на зняття з реєстрації постійного місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дозвіл на здійснення реєстрації місця проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не надає.
Згідно з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Канівської міської ради вбачається, що орган опіки та піклування заперечує проти зняття з реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 за місцем реєстрації матері та здійснення реєстрації в однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 за місцем реєстрації батька, оскільки це не відповідає інтересам дитини. Щодо здійснення реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем реєстрації батька: АДРЕСА_2 , орган опіки та піклування покладається на розсуд суду (а.с.45-46).
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бовшика М.Ю. не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У статті 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Батьки зобов'язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток. Права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюються законом (стаття 176 СК України).
Згідно статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
За приписами частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Статтею 242 ЦК України встановлено, що батьки є законними представниками своїх малолітніх та/чи неповнолітніх дітей.
Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.
Відповідно до пунктів 16, 17 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 (далі - Порядок), місце проживання дитини віком до 14 років може бути задекларовано за адресою місця проживання одного з батьків або інших законних представників, зокрема одночасно із зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання, за декларацією, поданою одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини. У разі ненадання одним із батьків згоди відповідно до вимог цього пункту реєстрація місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, здійснюється відповідно до пункту 33 цього Порядку.
У пункті 33 Порядку зазначено, що подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.
Подання заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини віком до 14 років або особи, визнаної судом обмежено дієздатною або недієздатною, здійснюється одним із батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (пункт 51 Порядку).
З викладеного слідує, що чинним законодавством передбачено право одного з батьків у разі відсутності згоди іншого вирішити це питання в судовому порядку.
При вирішенні судом даного роду справ підлягає з'ясуванню питання, чи була вказана відмова одного з батьків безпідставною, або ж вона викликана певними обставинами.
Встановлено, що між сторонами питання про те, з ким мають проживати діти, не вирішувалось.
При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2017 року у справі «М.С. проти України», заява №2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07.12.2006 року, заява №31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2019 року у справі №377/128/18 вказано, що «…тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».
При визначенні місця проживання дитини у першу чергу повинні бути визначені та враховані її інтереси, а вже тільки потім права батьків (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 року у справі №542/1428/18).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2
Власницею квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_3 (мати позивача).
Згідно з довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 до складу сім'ї зареєстрованих входять: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Згідно з актом про фактичне місце проживання від 14.06.2024 у квартирі, АДРЕСА_3 проживають ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та малолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інші особи за даною адресою не проживають (а.с.9 зі зворотньої сторони).
Згідно витягу з реєстру територіальної громади № 2023/003845051 від 19.05.2023 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована АДРЕСА_1 , яка є квартирою, що належить на праві власності відповідачці - ОСОБА_2 .
Колегія суддів, з огляду на забезпечення пріоритету інтересів дитини, звертає увагу на те, що у батька дітей власного житла немає. ОСОБА_3 , яка є бабусею для малолітніх дітей, не зобов'язана як власник квартири, що за адресою: АДРЕСА_2 , забезпечувати житлові інтереси позивача та його дітей за вказаною адресою.
Зняття ОСОБА_4 з реєстрації за адресою знаходження квартири, належної матері дитини, на думку колегії суддів, суперечитиме її інтересам та призведе до суттєвого обмеження реалізації прав малолітньої дочки сторін, гарантованих Конституцією та законами України, і позбавить законного права користування житлом, яке належить матері.
Таким чином, установивши, що надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітніх дітей за адресою, де вже зареєстровано сім осіб, з одночасним зняттям дитини з реєстрації за адресою реєстрації матері, яка є власником житла, в якому вона зареєстрована разом із дочкою, не відповідає інтересам дитини, а тому колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованості позовних вимог в цій частині.
Посилання апелянта на ту обставину, що зміна місця реєстрації дочки без згоди матері з подальшою реєстрацією її місця проживання в іншій квартирі, сприятиме кращому забезпеченню прав дитини, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки ризик втрати законного права користування житлом, яке належить матері, нівелює бажання батька змінити зареєстроване місце проживання дитини з ним.
Частинами четвертою-шостою статті 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодиться з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Зі змісту наявного в матеріалах справи висновку органу опіки та піклування виконкому Канівської міської ради від 18.09.2024 №01-01-28/1912 вбачається, що орган опіки та піклування заперечує проти зняття з реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 за місцем реєстрації матері та здійснення реєстрації в однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 за місцем реєстрації батька, оскільки це не відповідає інтересам дитини. Щодо здійснення реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем реєстрації батька: АДРЕСА_2 , орган опіки та піклування покладається на розсуд суду (а.с.45-46).
При цьому, судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які б вказували на необґрунтованість вказаного висновку, тому оцінка його судом першої інстанції була проведена з дотриманням вимог ЦПК України.
Що стосується вимог позивача з приводу реєстрації місця проживання іншої доньки - ОСОБА_5 , яка не має зареєстрованого місця проживання, колегія суддів, з урахуванням вищенаведеного, також виходить з того, що ст. 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Зважаючи на те, що суду з об'єктивних причин не видалось можливим з'ясувати думку матері з приводу місця проживання дітей та відповідно їх реєстрації за адресою місця реєстрації батька, тому беззаперечно стверджувати про те, що мати своєї згоди не надає, немає підстав.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені ст.376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є законними і обґрунтованими, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.
Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 258, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бовшика Миколи Юрійовича - залишити без задоволення.
Заочне рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Канівської міської ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Канівської міської ради про надання дозволу на зняття з реєстрації місця проживання малолітніх дітей та здійснення реєстрації місця проживання дітей без згоди матері - залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції - залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Н.І. Гончар
О.М. Новіков
/повний текст постанови суду виготовлено 25 липня 2025 року/