Провадження № 33/821/261/25 Справа № 693/917/24 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Коцюбинська Ю. Д. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф.
11 липня 2025 року м. Черкаси
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу захисника Гончарова М.С. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Жашківського районного суду Черкаської області від 19 березня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік.
Стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.
З постанови судді вбачається, що 07 липня 2024 року о 00 год 22 хв. в м. Жашків по вул. Соборна водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubichi Pojero, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (хитка хода, різкий запах алкоголю з порожнини рота, нерозбірлива мова). Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився. Таким чином, своїми діями порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР).
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вищевказану постанову та ухвалити нову постанову, якою закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Вважає вказану постанову незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та невідповідністю фактичним обставинам справи.
Вказує, що судом першої інстанції в порушення ст.ст. 7, 9 КУпАП було допущено спрощений підхід при розгляді справи, не з'ясовано всіх обставин події.
Вважає, що висновки, які викладені в постанові не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах даної справи та не відповідають фактичним обставинам справи.
З цього приводу посилається на рішення ЄСПЛ по справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначає, що судом першої інстанції також не було надано жодної оцінки наявним в матеріалах доказам та залишено поза увагою наявні грубі порушення норм процесуального та матеріального права.
В доповненнях до апеляційної скарги зазначає, що працівниками поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення було допущено порушення конституційних прав ОСОБА_1 , як громадянина України, оскільки останньому не було роз'яснено його права.
Вказує, що до протоколу не було внесено відомостей про те, чи притягався ОСОБА_1 упродовж року до адміністративної відповідальності, хоча ця обставина має значення при кваліфікації дій особи.
Зазначає, що акт огляду на стан алкогольного сп'яніння від 07 липня 2024 року, направлення на огляд водія, рапорт тощо не вказано, як додатки до протоколу про адміністративне правопорушення.
В протоколі від 07 липня 2024 року, складеному відносно ОСОБА_1 , взагалі відсутні будь-які ідентифікуючі відомості щодо пристрою, на якому здійснювалась відеофіксація.
В акті огляду на стан алкогольного сп'яніння вказано ознаки алкогольного сп'яніння, які не відповідають п. 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція).
Вважає, що при складанні протоколу працівниками поліції було порушено вимоги ст. 256 та 266 КУпАП.
Також зазначає, що працівниками поліції при здійсненні відеофіксації було порушено вимоги Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів що мають функцію фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, оскільки відеозйомка велась не безперервно.
На даному відеозаписі взагалі не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортного засобу.
Захисник з приводу цього звернувся до експертної установи, де експертами було поставлено під сумнів, що на одному з долучених відеозаписів є начебто ОСОБА_1 , і що це він начебто перебуває в салоні автомобіля, який здійснює певні рухи.
Вказує, що за даними протоколу, складеного відносно ОСОБА_1 , він начебто керував транспортним засобом о 00 год. 22 хв. 07 липня 2024 року, але власне відеозапис, який відтворює більш-менш значущі обставини для справи, починається лише з 00 год. 34 хв. 007 липня 2024 року.
Зазначає, що на відеозаписі не зафіксовано відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Зауважує, що після виявлення у ОСОБА_1 працівниками поліції ознак алкогольного сп'яніння, його не було відсторонено від керування автомобілем.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на рішення ЄСПЛ по справах: «Кобець проти України» від 14.02.2008 та «Барктай проти Туреччини» від 08.02.2001.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисників: Ігнатова Є.Є. та Гончарова М.С., які підтримали апеляційні вимоги та надали пояснення аналогічні їх змісту, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону суддею було дотримано.
У відповідності до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №048759 від 07 липня 2024 року, в якому приведені обставини вчиненого правопорушення.
Апеляційний суд визнає, що цей протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
У відповідності до національного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.
Зазначені у протоколі обставини підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції такими доказами.
Рапортом поліцейського ВП №1с (м. Жашків) Уманського РУП ГУНП в Черкаській області Голуб Ю.П. від 07 липня 2024 року, відповідно до якого 07 липня 2024 року о 02:07 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що було зупинено авто Mitsubichi Pojero, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння.
Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07 липня 2024 року, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічний засобів від 07 липня 2024 року, відповідно до яких ОСОБА_1 від проходження відповідного огляду відмовився.
Суд першої інстанції надав належний аналіз відеозапису з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано як працівники поліції спілкуються з чоловіком, поведінка якого не залишає жодного сумніву щодо стану сп'яніння. Вказана особа стверджує, що постійно в такому стані керує автомобілем і зараз поїде далі.
Даний відеозапис відповідає вимогам ст. 251 КУпАП, оскільки є показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Доводи апелянта з приводу переривання відеозапису з нагрудних камер поліцейських не є підставою для скасування постанови та закриття провадження у справі, адже наявними записами зафіксовані фактичні дані, що потребують доказування у справі про адміністративне правопорушення: наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні.
Щодо висновку експерта від 08 жовтня 2024 року щодо придатності зображення для ідентифікації особи, яка знаходиться в салоні автомобіля і зафіксована на відеозаписі, суд першої інстанції зауважив, що на дослідження експерту було надано лише 34 секунди відеозапису, де обличчя водія важко ідентифікувати. Проте, на інших частинах відеозапису обличчя водія видно чітко, але ці записи експерту не показали.
Апеляційний суд погоджується з такою оцінкою цього висновку та зауважує, що в аспекті можливості визнання його допустимим доказом, на порушення приписів ст. 273 КУпАП стосовно порядку призначення експертиз у справі про адміністративне правопорушення.
У відповідності до згаданої норми законодавства про адміністративні правопорушення - експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.
Утім в цій справі експерт, що проводив цю експертизу, не призначався органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у даному випадку - суддею, що не узгоджується з ст. 273 КУпАП.
З урахуванням наведеного вказаний висновок експерта є недопустимим доказом, оскільки він отриманий у непередбаченому законом порядку.
Апеляційний суд визнає, що відео, котре долучено до матеріалів справи має розрив у часі.
На одному з відео особа здійснювала керування автомобілем, на що були зроблені зауваження працівників поліції.
Саме за цей відеофайл тривалістю 34 сек. було предметом дослідження портретної експертизи, згідно з яким зображення особи, яка знаходилась в салоні автомобіля непридатне для ідентифікації особи за ознаками зовнішності.
Інші відеофайли не містять даних про керування будь-якою особою транспортним засобом.
Разом з тим, з фактичних даних вказаних відеофайлів випливає, що на них містяться відомості про з'ясування обставин складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП на ОСОБА_1 .
Наведені відеозаписи стосуються одних і тих же обставин - керування ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння автомобілем Mitsubichi Pojero, д.н.з. НОМЕР_1 07 липня 2024 року о 00 год 22 хв. в м. Жашків по вул. Соборна та його відмови від огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Розташування транспортних засобів, місце їх зупинки, зображені на всіх відеозаписах узгоджується між собою та не підтверджує версію подій сторони захисту щодо оспорювання ОСОБА_1 обставин керування ним транспортним засобом.
Заразом апеляційний суд враховує, що судом першої інстанції досліджені всі докази, які долучені до справи згідно з описом матеріалів.
З пояснень свідка, наданим в судовому засіданні у суді першої інстанції, який є працівником поліції та яким складено протокол, ОСОБА_2 вбачається, що йому відома особа, зафіксована на відеозапису, це ОСОБА_1 , він знав його раніше, тому жодних сумнівів при встановленні особи водія в нього не має. Пояснив, що не бачив, як ОСОБА_1 під'їхав, але бачив, як той намагався поїхати з місця зупинки. Показав, що водій ледь не скоїв зіткнення з іншим автомобілем. На вимоги поліції не реагував, поводив себе агресивно. З метою недопущення нанесення ОСОБА_1 шкоди собі, або іншій особі, було прийнято рішення застосувати кайданки. Коли водій заспокоївся кайданки зняли. Після оформлення всіх документів ОСОБА_1 відвезли додому, машину потім хтось забрав.
З пояснень свідка ОСОБА_3 , наданим в судовому засіданні у суді першої інстанції, який є заступником начальника відділу поліції вбачається, що він знайомий з ОСОБА_1 та впевнено впізнає його на відеозапису.
Апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Попри доводи апелянта, апеляційний суд зауважує, що відсутність у постанові судді вказівки на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис поліцейським, не тягне за собою безумовної підстави для визнання цього доказу недопустимим, оскільки вимоги до постанови судді про накладення адміністративного стягнення та до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів не є тотожними.
Невиконання поліцейським приписів ст. 266 КУпАП щодо не відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом не має істотного впливу на доведеність обставин вчинення водієм правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Законодавство про адміністративне правопорушення не передбачає можливості оспорювання водієм встановлених уповноваженою особою ознак алкогольного сп'яніння, внаслідок чого заперечення апелянтом таких ознак у ОСОБА_1 , як на окрему підставі для скасування постанови судді та закриття провадження у справі є невмотивованим.
Зазначення поліцейським ознак алкогольного сп'яніння не у точній відповідності з Інструкцією - хитка хода, різкий запах алкоголю з порожнини рота, нерозбірлива мова, не впливають на висновки суду першої інстанції.
У відповідності до ст. 38 КУпАП за загальним правилом, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення. Утім частина 2 цієї статті передбачає виключення з цього правила, зокрема частина 6 визначає, що а дміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.
За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, 07 липня 2024 року, то строк накладення адміністративного стягнення на день винесення постанови суддею місцевого суду - 19 березня 2025 року, не закінчився.
Сплив такого строку на час апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції, не тягне за собою правових наслідків.
Покликання захисника на практику апеляційних суддів є безпідставним, адже висновки цих судів щодо застосування норм права не повинні враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування постанови судді та закриття провадження по справі відповідно до вимог п. 1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП
Апеляційну скаргу захисника Гончарова М.С. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Жашківського районного суду Черкаської області від 19 березня 2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова набирає чинності негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.Ф. Люклянчук