Справа № 761/30949/25
Провадження № 1-кс/761/20357/2025
24 липня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №22024000000001127 від 04.12.2024, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України, про арешт майна,
До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №22024000000001127 від 04.12.2024, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України, про арешт майна, яке належить підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, на: транспортний засіб марки Hyundai Veloster, синього кольору, держаний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі: НОМЕР_2 .
Клопотання мотивоване тим, що Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000001127 від 04.12.2024 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Запорізької області, отримавши паспорт громадянки РФ № НОМЕР_3 від 21.12.2022, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, професійних навиків та життєвого досвіду, діючи умисно та з корисливих мотивів, за невстановлених досудовим розслідуванням дати, часу та інших обставин, але не раніше січня 2022 року, тобто в умовах воєнного стану, добровільно виявила бажання перейти на бік ворога - РФ та допомагати спецслужбам указаної держави-агресора в проведенні підривної діяльності проти України.
Реалізуючи свій злочинний умисел, за невстановлених обставин, але не пізніше 28.03.2023 ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що здійснює перехід на бік ворога в умовах воєнного стану, розпочала спілкування зі співробітником ФСБ РФ громадянин РФ ОСОБА_7 та погодилась відстежувати для нього місця дислокації, вид, кількість і переміщення підрозділів військовослужбовців та військової техніки Збройних сил України, фотографувати зображення з місцем розташування стратегічно важливих військових об'єктів, вчиняти інші дії спрямовані на завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України та передавати зібрані відомості представникам РФ.
Для цього, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, але не пізніше 01.06.2023 ОСОБА_6 залучила до протиправної діяльності свого колишнього чоловіка ОСОБА_5 - діючого військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проходить військову службу на посаді начальника квартирно-експлуатаційної служби (військова частина НОМЕР_4 ), перебуває у званні майора.
При цьому, ОСОБА_5 , чітко усвідомлюючи факт повномасштабного військового вторгнення РФ в Україну, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, професійних навиків та життєвого досвіду, діючи умисно та з корисливих мотивів, на виконання особистих домовленостей зі своєю колишньою дружиною, погодився перейти на бік ворога - РФ та допомагати спецслужбам указаної держави-агресора в проведенні підривної діяльності проти України.
Реалізуючи спільний злочинний умисел, усвідомлюючи, що здійснює перехід на бік ворога в умовах воєнного стану та бажаючи вчиняти дії спрямовані на завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України ОСОБА_5 перебуваючи на території військової частини НОМЕР_4 АДРЕСА_1 , 17.03.2024, 07.04.2024, 28.04.2024, 08.06.2024 із застосуванням відеокамери особистого мобільного терміналу здійснив відеозаписи місця дислокації особового складу та військової техніки підрозділів НОМЕР_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_4 ) та використовуючи свій обліковий запис в месерджері Telegram, зареєстрований на власний номер мобільного зв'язку НОМЕР_6 , передав зібрані відомості ОСОБА_6 , яка використовує обліковий запис зареєстрований в месерджері Telegram на номер мобільного зв'язку останньої НОМЕР_7 , а 18.06.2023 у згаданий вище спосіб передав відео місця дислокації (зосередження) особового складу та військової техніки ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_4 ).
Продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи на виконання завдань представників РФ, ОСОБА_5 придбав низку стартових пакетів операторів мобільного зв'язку України у т.ч. номер НОМЕР_8 та перебуваючи у Львові 07.05.2024 активував їх використовуючи мобільний термінал з індентифікатором «IMEI: НОМЕР_9 », а телефонні номери в згаданий вище спосіб передав ОСОБА_6 .
У свою чергу, ОСОБА_6 у невстановлений досудовим розслідуванням час та спосіб передала номери мобільного телефону співробітнику управління фсб рф в Херсонській області ОСОБА_7 для комунікації із агентурною мережою на території України з метою проведення підривної діяльності проти України.
Зокрема, у подальшому на номер мобільного телефону НОМЕР_8 , зареєстровано обліковий запис в меседжері Telegram з назвою « НОМЕР_10 » та нік-неймом « ОСОБА_8 », і з якого надходили завдання щодо отримання в обумовленому місці комплектуючих до саморобного вибухового пристрою, пластиду для подальшої передачі іншому агенту спецслужб рф.
Таким чином, за вказаних вище обставин громадянин України ОСОБА_5 , діючи умисно, за попередньою змовою з громадянином України ОСОБА_6 , в умовах воєнного стану, перейшли на бік ворога та надавали допомогу представникам іноземної держави у проведенні підривної діяльності проти України з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України.
19.06.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України.
Як зазначає слідчий в своєму клопотанні, що на даний час в ході досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 є власником транспортного засобу, автомобіль Hyundai Veloster, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі: НОМЕР_2 ;
Санкцією ч. 2 ст. 11 КК України передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.
Таким чином, з метою забезпечення виконання додаткового покарання у виді конфіскації майна, що передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України слідчий просить накласти арешт на зазначене майно.
Також слідчий в своєму клопотанні відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України просив розглянути його без участі власника майна та зацікавлених осіб для попередження можливості відчуження вказаного майна.
В судове засідання слідчий не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, однак подав до суду заяву, в якій просив здійснити розгляд клопотання без його участі та задовольнити клопотання про арешт майна з підстав у ньому наведених.
Враховуючи те, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт не було тимчасово вилучене, то розгляд клопотання відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України можливо здійснити без повідомлення власника майна.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про наступне.
Так, у провадженні Головного слідчого управління СБ України перебувають матеріли кримінального провадження № 22024000000001127 від 04.12.2024 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України.
Звернення слідчого з клопотанням про арешт на вказане майно зумовлено необхідністю забезпечення подальшої можливої конфіскації майна як виду покарання.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини під поняттям необхідності слід розуміти, що втручання відповідає нагальній суспільній необхідності та що воно пропорційне з правомірною метою, яку планується досягти (п. 67 справи «ОЛССОН (OLSSON) проти Швеції», п. 44 справи «Камензинд проти Швейцарії» та інші).
Також, з метою дотримання принципу верховенства права, органи влади повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання та збереження доказів, які стосуються події злочину. Це не є обов'язком досягнення результату, але обов'язком вжиття заходів. Зазначені усталені принципи були висловлені, у тому числі, у справах: «Холодков і Холодкова проти України» (заява 29697/08, рішення від 07.05.2015), «Сердюк проти України» (заява 61876/08, рішення від 12.03.2015), «Мащенко проти України» (заява №42279/08, рішення від 11.06.2015).
Положеннями ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як убачається з витягу з кримінального провадження № 22024000000001127 від 04.12.2024, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України.
Слідчий в клопотанні порушує питання про накладення арешту на майно, що належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_5 .
З матеріалів клопотання вбачається, що 19.06.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України, у вказаному кримінальному провадженні, у зв'язку з чим у відповідності до ч. 1 ст. 42 КПК України останній набув статусу підозрюваного у скоєнні згаданого кримінального правопорушення.
Санкція ч. 2 ст. 111 КК України, за якою підозрюється ОСОБА_5 , передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.
А тому, у разі доведення винуватості ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, майно, яке належить на праві власності підозрюваному підлягатиме конфіскації у дохід держави.
Крім того, існують реальні ризики передачі та відчуження вказаного майна, передбачені абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.
Разом з тим, слідчий суддя не знаходить у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно порушень вимог КПК України та чогось очевидно необґрунтованого та безпідставного.
Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає.
З огляду на наведене та з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, клопотання слідчого підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 309, 310, 392, 393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №22024000000001127 від 04.12.2024, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке належить на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони відчуження та розпорядження ним, без заборони користуватися ним, а саме, на:
-транспортний засіб марки Hyundai Veloster, синього кольору, держаний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі: НОМЕР_2 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Слідчий суддя ОСОБА_1