Справа № 761/30225/25
Провадження № 1-кс/761/20032/2025
21 липня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 , яке погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Баку Республіки Азербайджан, громадянина України, розлученого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, в рамках кримінального провадження № 12025100100001138 від 27.03.2025, -
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що 24.04.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
18.07.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Баку, Республіки Азербайджан, громадянина України, розлученого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , затримано в порядку ст. 615 КПК України.
20.05.2025 Шевченківським районним судом м. Києва (ухвала № 761/20398/25) відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у вигляді 370 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 120 360 гривень, строком до 18.07.2025 включно.
13.06.2025 досудове розслідування досудового у кримінальному проваджені завершено та сторонам надано доступ до матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України.
З метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити нові кримінальні правопорушення та/або продовжити свою злочинну діяльність, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий просив застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
На думку органу досудового розслідування відносно підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать його належну процесуальну поведінку та можуть перешкодити розслідуванню кримінального провадження.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання за вищевказаними підставами та просив його задовольнити.
Захисники у судовому засіданні просили відмовити в задоволенні клопотання, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.
Підозрюваний підтримав позицію своїх захисників, а також подав скаргу на незаконне затримання в порядку ст. 206 КПК України, в якій просив визнати його затримання незаконним у зв'язку з відсутністю на це правових підстав.
Слідчий суддя, заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві за процесуального керівництва Шевченківської окружної прокуратури міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100100001138 від 27.03.2025, у якому повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Щодо скарги підозрюваного на незаконне затримання та утримання під вартою.
Згідно положень ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.
Пріоритет положень Конституції над законами та підзаконними актами є очевидним та не підлягає доведенню.
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право вимагати перевірки обґрунтованості затримання.
Згідно ч. 1 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:
1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;
2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;
3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України .
Частиною 4 ст. 208 КПК України встановлено, що уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
Частина 5 ст. 208 передбачає, що про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.
Аналіз наведених норм, свідчить, що слідчий суддя повинен перевірити законність фактичних підстав затримання.
Розглядаючи скаргу на незаконне затримання в порядку ст. 208 КПК України слідчий суддя відзначає, що відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції » (Letellier v France), 12369 / 86, 26 червня 1991 року).
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_4 затриманий 19.07.2025 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України у зв'язку з наявністю обґрунтованих обставин, які дали підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину.
Так, вивчивши протокол затримання від 19.07.2025, заслухавши підозрюваного та його захисників, суд вважає, що у слідчого були наявні підстави затримати ОСОБА_4 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
Протокол затримання особи від 19.07.2025 складений відповідно до вимог КПК України, містить обов'язкові реквізити, посилання на передбачені законом підстави для затримання особи без ухвали слідчого судді. Під час затримання ОСОБА_4 повідомлено підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, його права і обов'язки, затримання відбулося за участю захисника, що зафіксовано у протоколі затримання особи.
Порушень прав та свобод людини при складанні такого протоколу слідчим суддею не встановлено.
Фактичний час затримання ОСОБА_4 05 год. 23 хв. 19.07.2025, клопотання про застосування запобіжного заходу вручено підозрюваному та його захиснику 19.07.2025, зареєстровано у Шевченківському районному суді м. Києва 21.07.2025 та в той же день призначено до розгляду.
Отже, наразі граничний строк тримання під вартою без ухвали слідчого судді не сплив, зволікання у доставлені особи до суду відсутні.
Відтак, порушень КПК України при затриманні ОСОБА_4 та утриманні його під вартою слідчим суддею не встановлено, а тому скарга про визнання затримання незаконним задоволенню не підлягає.
Мотиви і оцінка слідчого судді щодо клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Щодо обґрунтованості підозри.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді на даному етапі кримінального провадження доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є його причетність до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування відносно нього запобіжного заходу.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 02.04.2025;
- висновком експерта №042/1-107-2025 від 28.03.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 03.04.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 17.04.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 27.05.2025;
- протоколом огляду відеозапису від 23.04.2025;
- протоколом огляду відеозапису від 19.05.2025;
- іншими матеріалами в сукупності.
Враховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження обставини, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру від 24.04.2025, вчинив зазначене кримінальне правопорушення та на даному етапі досудового розслідування є достатні підстави, які поза розумним сумнівом свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри, оскільки в розпорядженні органу досудового розслідування є зібрані у встановленому законом порядку достатні фактичні данні, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, що інкримінується підозрюваному органом досудового розслідування.
Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_4 вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.
Щодо наявності ризиків та їх обґрунтованість.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Так, наявність ризику переховуватися від органів досудового слідства та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 користуючись ситуацією, яка склалася у державі та завантаженістю правоохоронних органів, враховуючи тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, вже направлених до суду з обвинувальним актом, санкція яких передбачає максимальне покарання до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, усвідомлюючи міру покарання, з метою уникнення його, може ухилятися від кримінальної відповідальності та переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Окрім того, наявність та обґрунтованість вищевказаного ризику підтверджується й тим, що ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, тобто не має постійного джерела доходу, розлучений. При цьому, останній є батьком трьох дітей, у зв'язку із чим, відносно нього не діють обмеження, пов'язані із мобілізацією, пересуванням на території України, а також перетином державного кордону. При цьому, є підстави вважати, що ОСОБА_4 має намір залишити територію України, що підтверджується відповідними матеріалами.
Вищевикладене свідчить про те, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органу досудового розслідування та суду.
Так Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».
Вказаний ризик варто оцінювати з урахуванням інших факторів, які підтверджують існування ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
При визначенні імовірності переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, суд враховує покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у злочині, у вчиненні якого він підозрюється. Врахування цієї обставини відповідає практиці Європейського суду з прав людини при застосуванні статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення у справі «Ілійков проти Болгарії», де суд визначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування; рішення у справі «Летельє проти Франції», де суд визначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу упродовж певного часу).
Той факт, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у вказаному кримінальному провадженні, експерта, спеціаліста (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), обґрунтовується тим, що під час досудового розслідування здобуто докази тиску останнього на потерпілого ОСОБА_8 , свідків та інших підозрюваних. Вказаний ризик підтверджується протоколом допиту ОСОБА_8 , протоколом огляду відеозапису від 23.04.2025. Також наданими копіями матеріалів кримінальних проваджень №42023102100000004, №12024100100003885, №12025100100000902, в тому числі протоколом за результатами проведення НСРД, де відображено спілкування ОСОБА_4 зі свідком ОСОБА_12 , в ході якого ОСОБА_4 наказує останньому не ходити на допити та не давати свідчення працівникам поліції. Крім того, вказаний ризик підтверджується протоколом допиту ОСОБА_13 , протоколом впізнання особи, оглядом її мобільного телефону. Також протоколом допиту потерпілого ОСОБА_14 , протоколом впізнання особи за фотокартками, оглядом його мобільного телефону. Таким чином ОСОБА_4 може впливати і на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні №12025100100001138 від 27.03.2025.
Також, слід враховувати встановлену кримінальним процесуальним законодавством України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), обґрунтовується тим, що під час досудового розслідування кримінального провадження №42023102100000004, із якого виділено матеріали у кримінальне провадження №12025100100000902 від 04.03.2025, підозрюваним ОСОБА_4 та його захисниками систематично вживались заходи, направлені на затягування розгляду клопотань про обрання та продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 , а також продовження строків досудового розслідування слідчим суддею, зокрема шляхом заявлення безпідставних, необґрунтованих відводів прокурору, секретарю судового засідання та слідчому судді, в провадженні якого перебували відповідні клопотання, у зв'язку із чим розгляд вказаних питань затягувався на кілька днів. Водночас останніми, також здійснювалась одночасна масова подача ідентичних клопотань, які відповідно до автоматичного розподілу надходили на розгляд слідчих суддів Шевченківського районного суду міста Києва, які відповідно до КПК останні зобов'язані були розглядати, чим створювали додаткове процесуальне навантаження як на суд, так і на сторону обвинувачення. За аналогічною схемою здійснювалась одночасна масова подача клопотань про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 одразу після отримання клопотання сторони обвинувачення про продовження строку тримання під вартою, які із урахуванням вимог КПК про невідкладний розгляд фактично призначались слідчими суддями приблизно в один проміжок часу, що безумовно процесуально ускладнювало розгляд.
За результатами розгляду клопотання сторони обвинувачення про встановлення строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києві від 02.02.2024 справа № 761/74/25, встановлено строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування стороні захисту 03.03.2025. Під час розгляду вказаного клопотання серед інших, наведених вище зловживань своїм правом стороною захисту долучено чек відповідно до якого, прокурор ОСОБА_3 нібито перерахував на рахунок слідчого судді 500 грн., що в подальшому стало підставою для заявлення відводу останній.
При цьому, підозрюваним ОСОБА_4 та його систематично порушувались процесуальні обов'язки.
З огляду на наведене, дії ОСОБА_4 та загроза можливого покарання за них свідчать про те, що вказана особа з метою ухилення від кримінальної відповідальності може реалізувати будь який із вищевказаних дій, що становлять ризики визначені в ст. 177 КПК України.
Ризик вчинити нові кримінальні правопорушення та/або продовжити свою злочинну діяльність (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), обґрунтовується тим, що відповідно до вимоги щодо притягнення останнього до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 неодноразово раніше судимий 17.12.2008 Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі; 27.05.2013 Солом'янським судом м. Києва за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України до 9 років та 6 місяців позбавлення волі. Крім того, наразі обвинувачений у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 263 КК України у кримінальному провадженні № 12015100040001016; обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України у кримінальному провадженні №22014000000000022; обвинувачений у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 383, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 383 КК України; обвинувачений у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України у кримінальному провадженні №12016100100007294; обвинувачений у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України у кримінальному провадженні №1201810009001225; обвинувачений у кримінальному провадженні № 42023102100000004 від 04.01.2023 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону № 2617- VIII від 22.11.2018), ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону № 2617- VIII від 22.11.2018), ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України; обвинувачений у кримінальному провадженні № 12024100100003885 від 26.09.2024 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, обвинувачений у кримінальному провадженні № 12025100100000902 від 04.03.2025 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України.
Таким чином, в судовому засіданні підтверджується наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо наявності підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Метою застосування на стадії досудового розслідування запобіжного заходу відповідно до положень ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, про які зазначав прокурор у клопотанні.
Підозрюваний відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України відноситься до осіб, до яких можливо бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , обставини вчинення злочину та його наслідки і суспільну небезпеку, особу підозрюваного, а також те, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, зазначених у клопотанні, для запобігання яких слідчий суддя вважає недостатнім застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Крім того, слідчий суддя вважає, що обставина, яка виправдовує тримання особи під вартою, належить введений в країні з 24.02.2022 воєнний стан в зв'язку із військовою агресією рф проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
У зв'язку з наведеним, клопотання в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим, прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 ЦПК України, наявність яких встановлена в судовому засіданні.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо розміру застави.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Однак, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Таким чином, суд вважає за необхідне не визначати ОСОБА_4 розмір застави.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 182-184, 193, 194, 196, 208, 309 КПК України, суд, -
У задоволенні скарг підозрюваного ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 на незаконне затримання - відмовити.
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 05 год. 23 хв. 19.07.2025, тобто по 16 вересня 2025 року.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії ухвали - по 16.09.2025.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1