Справа № 761/29492/25
Провадження № 1-кс/761/19515/2025
23 липня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_4 від 11.06.2025 у кримінальному провадженні №62025100110000086 від 18.03.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, про відмову у визнанні потерпілим,
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_4 від 11.06.2025 у кримінальному провадженні №62025100110000086 від 18.03.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, про відмову у визнанні потерпілим.
Скаргу мотивовано тим, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025100110000086 від 18.03.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
30.05.2025 ОСОБА_3 подала до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві заяву про залучення її до провадження як потерпілої.
В подальшому, ОСОБА_3 02.07.2025 на її адресу надійшла копія постанови слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_4 від 11.06.2025, відповідно до якої їй було відмовлено у визнанні потерпілою у даному кримінальному провадженні.
Водночас, на переконання заявника вказане рішення є необґрунтованим та передчасним, а тому просила слідчого суддю його скасувати.
В судове засідання ОСОБА_3 , не з'явилася, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином, водночас в своїй скарзі зазначила, що просить розглянути скаргу за її відсутності та задовольнити скаргу з наведених у ній підстав.
Слідчий Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив.
Слідчий суддя, дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, дійшов висновку про наступне.
Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно положень ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Так, з матеріалів скарги вбачається, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025100110000086 від 18.03.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
30.05.2025 ОСОБА_3 подала до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві заяву про залучення її до провадження як потерпілої.
В подальшому, ОСОБА_3 02.07.2025 на її адресу надійшла копія постанови слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_4 від 11.06.2025, відповідно до якої їй було відмовлено у визнанні потерпілою у даному кримінальному провадженні.
Так, слідчий у постанові послалася на те, що на даний час у кримінальному провадженні досудове розслідування триває, та встановлюються обставини щодо встановлення факту вчинення кримінального правопорушення або його спростування.
Також слідчий в своїй постанові посилається на те, що згідно матеріалів кримінального провадження, питання щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 пенсії не досліджується.
Проте, такий висновок слідчого є передчасним і таким, що не підтверджений сукупністю належних та допустимих доказів, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №62025100110000086.
При цьому, всупереч положенням ст.110 КПК України, вказана постанова слідчого не містить достатніх відомостей про зміст обставин, які стали підставами для прийняття постанови, у ній не наведено належних мотивів на спростування доводів ОСОБА_3 зазначених у заяві, не наведено обґрунтування необхідності прийняття рішення про відмову у визнанні її потерпілою у кримінальному провадженні.
Слід зазначити, що ч. 5 ст. 55 КПК України надає слідчому, прокурору право винести постанову про відмову у визнанні потерпілим в тому разі, якщо заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди.
Разом з тим, у постанові про відмову у визнані потерпілим доводів відносно заподіяння чи не заподіяння заявнику шкоди слідчим в порушення вимог ст. 55 КПК України не зазначено.
Також при винесенні постанови про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_3 слідчим залишено поза увагою доводи, викладені у заяві про визнання її потерпілою у кримінальному провадженні №62025100110000086.
Враховуючи вищевикладене, постанова слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_4 від 11.06.2025 у кримінальному провадженні №62025100110000086 від 18.03.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, про відмову у визнанні потерпілим, підлягає скасуванню, а скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.
Разом з цим, в своїй скарзі ОСОБА_3 також просить зобов'язати слідчого визнати її потерпілою у даному кримінальному провадженні, однак згідно вимог процесуального закону, зокрема, ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
За таких обставин, оскільки до повноважень слідчого судді при розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування не віднесено прийняття рішення про зобов'язання слідчого вчинити конкретні рішення за наслідками розгляду заяви/клопотання/скарги учасника кримінального провадження, що було би втручанням без законних на те підстав у повноваження слідчого, скарга в частині зобов'язання слідчого визнати ОСОБА_3 потерпілою у даному кримінальному провадженні не ґрунтується на вимогах закону, у зв'язку з чим в цій частині задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 55, 220, 303, 307, 309 КПК України, слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_4 від 11.06.2025 у кримінальному провадженні №62025100110000086 від 18.03.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, про відмову у визнанні потерпілим - задовольнити частково.
Скасувати постанову слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_4 від 11.06.2025 у кримінальному провадженні №62025100110000086 від 18.03.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, про відмову у визнанні потерпілим.
У задоволенні іншої частини скарги - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1