Справа №760/6583/25
Провадження №2-а/760/1093/25
«25» липня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Тесленко І.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови серія ЕНА №4122884 від 21.02.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності,
встановив:
у березні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лінник Микола Анатолійович, звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва із позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови серія ЕНА №4122884 від 21.02.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності.
Позовні вимоги обґрунтовано наступним. Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА №4122884, винесеної 21.02.2025 р. інспектором 1 взводу 3 роти 3 бат. Полку -1 Управління патрульної поліції в місті Києві старшим лейтенантом поліції Педашевським Романом Юрійовичем о 17:43:33 водій ОСОБА_1 по проспекту Академіка Глушкова, 6 в м. Києві керував транспортним засобом «Богдан А-09201», реєстраційний номер НОМЕР_1 (власник ОСОБА_2 ) з непрацюючими бічними габаритними ліхтарями з правої та лівої сторони, не працюють кнопки аварійного відкривання дверей, не працює права фара в режимі ближнього світла , чим порушив п. 31.1 ПДР - керування водієм ТЗ, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені ч. 1 цієї ст., чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КУпАП. ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього штраф в розмірі 680 грн. Інспектор Педашевський Р.Ю, є посадовою особою Управління патрульної поліції в місті Києві, яке є територіальним підрозділом Департаменту патрульної поліції. Як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17.09.2020 належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу. Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст. 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративне правопорушення. Із фактом скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП позивач категорично не погоджується, вважає дії інспектора неправомірними, а складену постанову незаконною та необґрунтованою, а отже такою, що має бути скасована. 21.02.2025 року близько 17 год. 30 на початковій зупинці приміського маршруту № 821, в той час коли в автобус «Богдан А-09201», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснювалась посадка пасажирів, до водія транспортного засобу підійшли два працівники патрульної поліції, які навіть зразу не представились, а лише після наполягання водія представитись показали свої посвідчення. Позивач вказував на те, що ніякого порушення ПДР не вчиняв, світлові прилади справні. Перед виїздом на маршрут автобус проходив огляд механіком. Однак, відносно позивача інспектором поліції було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. Постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП не відповідає вимогам закону, оскільки винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному та необ'єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій, а отже не підтверджує наявність адміністративного, правопорушення та інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Фабула ч. 2 ст. 121 КУпАП передбачає керування транспортним засобом, що має несправності, а інспектор поліції підійшов до позивача, коли транспортний засіб знаходився в нерухомому стані. Пунктом 31.1 ПДР передбачено, що «Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємства виробників та іншої нормативно-технічної документації». Тобто, пункт 31.1 Правил дорожнього руху України по своїй суті є бланкетним, а тому при притягненні особи до адміністративної відповідальності потрібно обов'язково здійснювати посилання на відповідний пункт стандартів, правил технічної експлуатації або інших нормативних актів, які можуть відобразити об'єктивний склад правопорушення. Оскаржувана постанова не містить відомостей про те, який саме пункт стандартів, правил технічної експлуатації або інших нормативних актів було порушено позивачем, що вказує на те, що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень не відповідає вимогам закону. Крім того, в постанові зазначено, що не працює права фара ближнього світла. Відповідно до п. 31.4.3 Правил дорожнього руху «Зовнішні світлові прилади» забороняється експлуатація транспортних засобів за наявності технічних несправностей: а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; б) порушено регулювання фар; в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювані і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; г) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання. Водночас, за змістом вказаних норм не забороняється експлуатація транспортного засобу коли не горить лампа правої фари в режимі ближнього світла в темну пору доби, отже, експлуатація такого транспортного засобу не утворює складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 121 КУпАП. Крім того, доказів того, що не працювала права фара ближнього світла не має. В той же час, працівники поліції не зупиняли транспортний засіб, а підійшли до автобусу «Богдан А-09201», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому здійснювалась посадка пасажирів на початку маршруту. Також, по-перше ще не була темна година доби, по-друге фари в автобусі та габаритні ліхтарі всі працювали, про що вказав водій працівникам поліції. Не зрозуміло на підставі чого інспектор поліції дійшов висновку про несправність кнопки для аварійного відкривання дверей. Крім того, як вже зазначалось, п. 31.1. ПДР є бланкетною нормою, однак посилання на відповідний пункт ПДР, правил технічної експлуатації, які можуть відобразити об'єктивний склад правопорушення, в постанові не вказано. Отже, не має доказів того, що водій керував автобусом технічний стан і обладнання якого не відповідає вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації. Згідно з п.1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Інспектором жодних дій, направлених на з'ясування фактичних обставин справи, щодо наявності вини та з'ясування вчинення адміністративного правопорушення та доведеності вини не було здійснено, про що вказує відсутність під час розгляду справи належних, достовірних та допустимих доказів. В постанові не зазначені мотиви відхилення доводів водія, на які він посилався. Дії водія ОСОБА_1 працівником поліції кваліфіковані за частиною 2 статті 121 КУпАП України, проте без зазначення доказів про вчинене ним правопорушення. У п. 7 оскаржуваної постанови не зазначені відомості про наявність доказів, на яких зафіксовано правопорушення. Отже, відсутні дані щодо засобу, яким здійснювалася технічна фіксація правопорушення, як передбачено ч. 3 ст. 283 КУпАП. Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може достовірно свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17. Відповідно до ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення) розгляд справи відбувається за місцем вчинення адміністративного правопорушення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Порушення справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу, оголошується, яка справа розглядається та хто притягується до адміністративної відповідальності. Обов'язково роз'яснюються права, адже водій, відносно якого розглядається справа має певні права, такі як: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання і головне користуватися юридичною допомогою адвоката (ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Інспектором не було дотримано процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Розгляд справи інспектором УПП в м. Києві Педашевським Р.Ю. проведено формально, поліцейський не повідомив про закінчення етапу з'ясування обставин справи та перехід до розгляду справи, не надано право водію на дачу пояснень, не досліджувалися докази. Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/855/17 зазначив, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Статтею 245 КУпАП встановлено, зокрема, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Для виконання визначених статтею 245 КУпАП завдань на орган чи посадову особу, яка розглядає справи про адміністративні правопорушення, статтею 280 КУпАП покладено обов'язок з'ясувати всі обставини для встановлення істини у справі. Для доведення того чи іншого факту орган чи посадова особа, уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення, повинна навести відповідні докази. Відповідно до ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Відповідно до п. 8 частини першої статті 23 ЗУ «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуюуься особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В постанові, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і зазначити мотиви відмови від інших доказів, на які посилається правопорушник, або вказаних останнім доводів. Відповідно до статі 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч.ч. 2 ст.77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як видно із оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. При цьому, не має доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч. 2 ст, 121 КУпАП. Згідно п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Частиною 2 ст. 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право в тому числі скасувати рішення суб'єкта владних повноважень. Вважає, що постанова, яка винесена без додержання вказаних вище норм діючого законодавства, не може бути визнана належним та допустимим доказом вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення передбаченого частиною 2 статті 121 КУпАП, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю. З врахуванням наведеного просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4122884 від 21.02.2025 року, винесену інспектором 1 взводу 3 роти 3 батальйону Полку-І Управління патрульної поліції в місті Києві старшим лейтенантом поліції Педашевським Романом Юрійовичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), зач.2ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 680 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 березня 2025 року справу передано до провадження судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру передачі справ 18 березня 2025 року.
Ухвалою Солом?янського районного суду міста Києва від 25 березня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження за адміністративним позовом; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Інших процесуальних дій не вчинялось.
05 травня 2025 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено наступне. Вважають, що твердження Позивача, викладенні у позові, є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, виходячи з наступного. Щодо правомірності винесення Постанови та притягнення водія до адміністративної відповідальності. 21.02.2025 о 17 год. 43 хв. в м. Києві по просп. Академіка Глушкова, 6, Позивач здійснював керування маршрутним транспортним засобом Богдан А-09201, номерний знак НОМЕР_1 з непрацюючими бічними габаритними ліхтарями з правої та лівої сторони, непрацюючими кнопками аварійного відкриття дверей, та непрацюючою правою фарою ближнього світла, чим порушив п. 31.1 Правил дорожнього руху затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР). Внаслідок чого Позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 (шістсот вісімдесят) грн. 00 коп. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до п. 31.1 ПДР технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств - виробників та іншої нормативно-технічної документації. Відповідно до ч. 2 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Стаття 35 Закону України «Про Національну у поліцію» зазначає випадки у разі яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби. До них також відносяться, якщо водій порушив ПДР. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної Постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 217 КУпАП передбачено, що посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків. У відповідності до п. 5 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом. Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, передбачені ч. 2 ст. 121 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до статті 252 КУпАП та п. 10 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 р., поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Слід зазначити 21.02.2025 о 17 год. 43 хв. під час патрулювання у м. Києві, просп. Академіка Глушкова, 6, екіпажом управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції було виявлено маршрутний транспортний засіб Богдан А-09201, номерний знак НОМЕР_1 з непрацюючими бічними габаритними ліхтарями з правої та лівої сторони. Підійшовши до транспортного засобу, інспектори представились та повідомили, що це є порушенням законодавства України і є технічною несправністю, за що передбачена адміністративна відповідальність. Тому щодо водія буде здійснено розгляд адміністративної справи, щодо притягнення до адміністративної відповідальності. В подальшому, керуючись статтями 268, 278, 279 КУпАП та пункту 9 Розділу III Інструкції, роз'яснено Позивачу його права і обов'язки, зазначивши порушення, яке вчинив Позивач, а саме: керував транспортним засобом з непрацюючими бічними габаритними ліхтарями з правої та лівої сторони, непрацюючими кнопками аварійного відкриття дверей та непрацюючою правою фарою ближнього світла, чим порушив п. 31.1 ПДР. Після чого Інспектор повідомив Позивача про прийняте по справі рішення (накладення штрафу на Позивача) в розмірі 680 грн. 00 коп. та виніс Постанову. Оскільки Постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та має спеціальне звання з дотриманням правил чинного законодавства, відсутні підстави для її скасування. Для оцінювання рішень, дії чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди на підставі ч. 2 ст. 2 КАС України повинні перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Крім того, як зазначає Пленум Вищого адміністративного суду у постанові від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ», підставами для визнання будь-якого акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Таким чином, розглядаючи дану адміністративну справу Відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Узагальнюючи все вищевикладене просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
26 травня 2025 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, яка обгрунтована наступним. Безпідставними є твердження представника відповідача Департаменту патрульної поліції про правомірність винесеної постанови про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності. Оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП не відповідає вимогам закону, оскільки винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному та необ'єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій, а отже не підтверджує наявність адміністративного правопорушення та інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Представник відповідача вказує у відзиві, що 21.02.2025 року о 17 год. 43 хв. під час патрулювання у м. Києві по проспекту Академіка Глушкова, 6 екіпажом управління патрульної поліції «було виявлено» маршрутний транспортний засіб Богдан А-09201 н.з. НОМЕР_1 з непрацюючими бічними габаритними ліхтарями з правої та лівої сторони. Відносно водія було здійснено розгляд адміністративної справи щодо притягнення до адміністративної відповідальності, зазначивши порушення: керування транспортним засобом з непрацюючими бічними габаритними ліхтарями з правої та лівої сторони, непрацюючими кнопками аварійного відкриття дверей та непрацюючою правою фарою ближнього світла, чим порушив п. 31.1 ПДР. Тобто, представник відповідача у відзиві не зазначає, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а автобус «було виявлено» екіпажем патрульної поліції під час патрулювання. Звертає увагу, що 21.02.2025 року близько 17 год. 30 хв. на початковій зупинці приміського маршруту № 821, в той час коли в автобус «Богдан А-09201», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснювалась посадка пасажирів, до водія транспортного засобу підійшли два працівники патрульної поліції, які навіть зразу не представились, а лише після наполягання водія представитись показали свої посвідчення. Позивач вказував на те, що ніякого порушення ПДР не вчиняв, світлові прилади справні. Перед виїздом на маршрут автобус проходив огляд механіком. Однак, відносно позивача інспектором поліції було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. Фабула ч. 2 ст. 121 КУпАП передбачає керування транспортним засобом, що має несправності, а інспектор поліції підійшов до позивача, коли транспортний засіб знаходився в нерухомому стані. Крім того, пунктом 31.1 ПДР передбачено, що «Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативнотехнічної документації». Тобто, пункт 31.1 Правил дорожнього руху України по своїй суті є бланкетним, а тому при притягненні особи до адміністративної відповідальності потрібно обов'язково здійснювати посилання на відповідний пункт стандартів, правил технічної експлуатації або інших нормативних актів, які можуть відобразити об'єктивний склад правопорушення. Однак, оскаржувана постанова не містить відомостей про те, який саме пункт стандартів, правил технічної експлуатації або інших нормативних актів було порушено позивачем, що вказує на те, що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень не відповідає вимогам закону. Крім того, в постанові зазначено, що не працює права фара ближнього світла. Відповідно до п. 31.4.3 Правил дорожнього руху- «Зовнішні світлові прилади» забороняється експлуатація транспортних засобів за наявності технічних несправностей: а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; б) порушено регулювання фар; в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання. Водночас, за змістом вказаних норм не забороняється експлуатація транспортного засобу коли не горить лампа правої фари в режимі ближнього світла в темну пору доби, отже, експлуатація такого транспортного засобу не утворює складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 121 КУпАП. Крім того, доказів того, що не працювала права фара ближнього світла не має. Отже, працівники патрульної поліції не зупиняли транспортний засіб, а підійшли до автобусу «Богдан А-09201», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому здійснювалась посадка пасажирів на початку маршруту. Також, по-перше ще не була темна година доби, по-друге фари в автобусі та габаритні ліхтарі всі працювали, про що вказав водій працівникам поліції. Не зрозуміло на підставі чого інспектор поліції дійшов висновку про несправність кнопки для аварійного відкривання дверей. Крім того, як вже зазначалось, п. 31.1. ПДР є бланкетною нормою, однак посилання на відповідний пункт ПДР, правил технічної експлуатації, які можуть відобразити об'єктивний склад правопорушення, в постанові не вказано. Таким чином, не має доказів того, що водій керував автобусом технічний стан і обладнання якого не відповідає вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації. Відповідно до п.1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Інспектором жодних дій, направлених на з'ясування фактичних обставин справи, щодо наявності вини та з'ясування вчинення адміністративного правопорушення та доведеності вини не було здійснено, про що вказує відсутність під час розгляду справи належних, достовірних та допустимих доказів. В постанові не зазначені мотиви відхилення доводів водія, на які він посилався. У п. 7 оскаржуваної постанови не зазначені відомості про наявність доказів, на яких зафіксовано правопорушення. Отже, відсутні дані щодо засобу, яким здійснювалася технічна фіксація правопорушення, як передбачено ч. 3 ст. 283 КУпАП. Сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може достовірно свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. З врахуванням наведеного просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4122884 від 21.02.2025 року, 21.02.2025 17:43:33 м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 6, ОСОБА_1 керував маршрутним ТЗ з непрацюючими бічними габаритними ліхтарями з правої та лівої сторони, не працюють кнопки аварійного відкривання дверей, не працює права фара в режимі ближнього світла, чим порушив п.31.1 ПДР - керування водієм ТЗ, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені ч. 1 цієї ст., ст. 121, ч. 2 КУпАП (а.с. 9 - 11).
Будь - яких інших доказів надано учасниками до матеріалів справи не було.
При цьому, суд зважає на те, що в п.7 зазначеної постанови «до Постанови додаються» будь - які докази, зокрема відеозаписи, не зазначені. Тож, постанова не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення.
Водночас, приписами частини третьої статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності ж в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору процесуального законодавства, статті 70 КАС України, він не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2018 у справі № 524/5536/17.
Частиною 2 статті 121 КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації.
Відповідно до п.31.1. Правил дорожнього руху, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Згідно до п.1.10. Правил дорожнього руху, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Таким чином, зазначеними нормами передбачено обов'язок водіїв не допускати керування транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою статті 121 КУпАП, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації.
Натомість, суду не було надано будь - яких належних та допустимих доказів того, що позивачем 21.02.2025 року було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КУпАП.
Крім того, суд враховує, що підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - сукупності юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення. Склад правопорушення є єдиною та головною підставою для юридичної відповідальності.
При цьому, матеріали справи не містять у собі доказів наявності суб'єктивної та об'єктивної сторони зазначеного адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 3 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Тобто, оскарження постанови про адміністративне правопорушення, яка була складена в порядку КУпАП відбувається з врахуванням особливостей КАС України.
Це узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі №524/5536/17 від 15.11.2018 року.
Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Матеріали справи, станом на момент розгляду справи, не містять будь - яких належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП.
Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII встановлено основні повноваження поліції.
Як вбачається з п. 11 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Отже, згідно Конституції України та Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII, поліцейський, під час виконання своїх службових обов'язків, зобов'язаний діяти виключно на підставі у порядку у межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією України, Законами України, зокрема КУпАП, іншими нормативно - правовими актами, що регламентують діяльність поліції.
В силу вимог встановлених правил ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху: створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. При цьому водій має право відступати від вимог Закону та відповідно правил дорожнього руху лише в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.
Згідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання законності.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р. (Заява № 16437/04), зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. вищенаведене рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, закон покладає на відповідача обов'язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, направленого на переслідування особи позивача в порядку КУпАП.
Однак, матеріали справи не містять будь - яких належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП.
З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП.
Отже, підсумовуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови серія ЕНА №4122884 від 21.02.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Також, частиною 1 статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 605,60 грн., згідно квитанції від 03.03.2025 олку (а.с. 20).
З огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у сумі 605,60 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань.
Щодо позовних вимог позивача до Управління патрульної поліції в м. Києві, суд враховує наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 43 КАС України, здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.
Згідно до ч. 4 ст. 46 КАС України, відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб'єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно із статтею 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Приписами ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України "Про Національну поліцію", систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.
Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч. 1 ст. 15 Закону України "Про Національну поліцію").
Частиною 3 ст. 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що належним відповідачем у справі є саме Департамент патрульної поліції. У зв'язку з чим, вимога заявлена до Управління патрульної поліції в м. Києві, задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 139, 227, 244, 246 - 248, 250, 251, 286, 293 КАС України, суд, -
ухвалив:
адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови серія ЕНА №4122884 від 21.02.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності, задовольнити частково, а саме - у частині вимог, заявлених до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
Постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №4122884 від 21.02.2025 року, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КУпАП, - скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
У задоволенні інших позовних вимог, - відмовити.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (місцезнаходження: 03048, місто Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Тесленко