Справа №760/9078/24 1-кп/760/2097/25
23 липня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі: судді - ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2
розглянувши матеріали об'єднаного кримінального провадження,внесене до ЄРДР 01.04.2024 року №12024100090000919 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України, -
за участю: прокурора - ОСОБА_4
обвинуваченої- ОСОБА_3
захисника ОСОБА_5
У провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебувають матеріали кримінального провадження, що зареєстроване в ЄРДР 01.04.2024 року №12024100090000919 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України.
В судовому засідання, захисник ОСОБА_5 заявив клопотання про закриття кримінального провадження за № 12024100090000919 від 01.04.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України, у зв'язку з тим, що після направлення обвинувального акту до суду, вже під час судового розгляду , 18.07.2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», відповідно до аналізу норм якого кримінальна відповідальність за викрадення чужого майна настає у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення перевищує 2 неоподаткованих мінімуми доходів громадян.
Прокурор ОСОБА_4 не заперечувала щодо задоволення клопотання.
Обвинувачена ОСОБА_3 підтримала повністю захисника.
Судом встановлено, що відповідно до обвинувального акту ОСОБА_3 приблизно о 16:15 годині 01.0.2024, перебуваючи у торгівельному залі магазину «Пчілка» ТОВ «ЛЕГОН 2015», що розташований за адресою: м. Київ, б-р Вацлава Гавела, 18 переслідуючи корисливі мотиви та бажаючи незаконно збагатитись за рахунок чужого майна, в умовах воєнного стану вирішила таємно викрасти чуже майно, що належить ТОВ «ЛЕПОН 2015».
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану ОСОБА_3 , перебуваючи у торгівельному залі вказаного вище магазину, діючи умисно, переслідуючи мету наживи та особистого матеріального збагачення, впевнившись у тому, що за її діями ніхто не спостерігає та не завадить їй у вчиненні крадіжки, викрала з холодильника шість пачок масла «Яготинське солоковершкове 82%» вагою 180 г кожна пачка, вартістю за одну пачку 75 гривень 08 копійок (без урахування ПДВ), загальною вартістю 450 гривень 50 копійок (без урахування ПДВ), які заховала у рюкзак, який мала при собі.
Направляючись до зони розрахунку ОСОБА_3 , пройшла касову зону, вартість викраденого товару не сплатила та направилась до виходу тобто виконавши всі дії, які вважала необхідними для доведення крадіжки до кінця, але не змогла довести свій злочинний умисел до кінця з причини, що не залежали від її волі, оскільки пройшовши сигнальні рамки магазину була затримана працівниками охорони магазину.
Своїми умисними злочинними діями ОСОБА_3 намагалась спричинити ТОВ «ЛЕГІОН 2015» майнову шкоду на загальну суму 450 гривень 50 копійок (без урахування ПДВ).
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України, а саме у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, тобто виконала всі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення нею не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. Цивільний позов у кримінальному провадженні під час судового розгляду не заявлено.
Судові витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Згідно із ч. 7 ст. 284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.
Зі змісту ч. 8 ст. 284 КПК України слідує, що закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Зазначений підхід закріплено у ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
Зміст цієї конституційно-правової норми деталізовано у ч. 1 ст. 5 КК України, згідно якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Так, 09.08.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції та визначено граничну вартість викраденого чужого майна, яка може підпадати під кваліфікацію дій особи за відповідною частиною статті 51 КУпАП.
Тобто, з 09.08.2024 змінився «розмір крадіжки», який визначає кримінальну відповідальність за такі дії (станом на день вчинення кримінального правопорушення 01.04.2024 для кримінальної відповідальності вартість викраденого майна мала перевищувати 3 028 грн. 00 коп.).
Таким чином, внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_3 інкримінується вчинення крадіжки майна на загальну суму 450,50 грн. без урахування ПДВ, тобто встановлена досудовим розслідуванням заподіяна шкода обвинуваченим не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів громадян.
У зв'язку із чим, інкриміноване особі у межах кримінального провадження викрадення чужого майна (крадіжка) на суму до двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, виходячи із того розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, який діяв на момент вчинення діяння, законодавцем віднесено до адміністративних правопорушень, що посягають на власність, та такі діяння не є кримінально караними відповідно до диспозицій частин статті 185 КК України.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 4 ст. 185 КК України підлягає закриттю на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, -
Закрити кримінальне провадження від 01.04.2024 року №12024100090000919 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України в зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Звільнити з-під варти в залі суду.
Копію ухвали суду надіслати до Солом'янського УП ГУНП у м. Києві для вирішення питання щодо наявності в діях ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 51 КУпАП.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1