Справа № 368/785/25
2-а/368/16/25
Рішення
Іменем України
"18" липня 2025 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі: головуючого судді - Шевченко І.І.
за участю секретарі Назаренко А.І.
позивача ОСОБА_1
та представника відповідача Корнієнка Р.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлик адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною та скасування постанови, -
позивач просить суд поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №574/2 від 20.03.2025 року, визнати незаконною та скасувати постанову №574/2 від 20.03.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 34 000 грн. та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 , обґрунтовуючи позов наступним.
28.05.2025 року ОСОБА_1 отримав постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №574/2 від 20.03.2025 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно з оскаржуваною постановою, позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу на суму 34 000 грн.
За змістом оскаржуваної постанови вбачається, що позивач, будучи старостою Великопріцьківського старостинського округу Ржищівської міської територіальної громади не виконав належним чином розпорядження №2/7 від 09.01.2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , підполковника ОСОБА_3 , що полягає у:
1)неналежному здійсненні оповіщення зазначених у розпорядженні військовозобов'язаних за адресою зареєстрованого місця проживання;
2)неналежному оповіщенні громадян про необхідність їх явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
3)не забезпеченні прибуття військовозобов'язаних до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
4)не забезпеченні здійснення контролю за результатами оповіщення військовозобов'язаних до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Встановлено, що позивач порушив вимоги абз. 4,5,7 п. 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 р. №560 «Про затвердження порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», абз. 11 ст. 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та підпункту 7, п. 24, абз. 3,5 п. 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 р. №1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Проте, позивач не вчиняв вищевказаного правопорушення, оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Позивач ОСОБА_1 , будучи посадовою особою місцевого самоврядування, старостою Великопріцьківського старостинського округу Ржищівської міської територіальної громади, отримав розпорядження №2/7 від 09.01.2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , підполковника ОСОБА_3 наступного змісту:
«З метою уточнення облікових даних про здійснення оповіщення військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку у с. Великі Пріцьки про їх виклик 15.01.2025 р. на 9 год. до ІНФОРМАЦІЯ_4 та забезпечити їх прибуття за адресою: АДРЕСА_1 , поінформувати до 14.01.2025 р. Загальна кількість осіб - 36. Інформацію щодо призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які ухиляються від виконання військового обов'язку подавати до органів Національної поліції для їх розшуку, затримки і доставки до ІНФОРМАЦІЯ_4 . При відпрацюванні розпорядження керуватися вимогами 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних (постанова КМУ від 30.12.2022 №1487)».
На виконання вищевказаного розпорядження, позивачем опрацьовано та оповіщено 36 осіб жителів с. Великі Пріцьки, про що направлено повідомлення начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 від 15.01.2025 р. №14/02-02-02/7.
З повідомлення від 15.01.2025 р. №14/02-02-02/7, копія якого додається, вбачається, що позивач виконав вимоги розпорядження шляхом опрацювання відомостей про місце проживання військовозобов'язаних, вручення повісток про явку до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а при неможливості вручити повістку - залишення її за адресою місця проживання або передачу через членів сім'ї, а також зазначення осіб, які не проживають за місцем реєстрації.
Тобто, позивач належним чином, в рамках покладених на нього повноважень, виконав свої обов'язки щодо опрацювання та оповіщення громадян, про що відзвітував начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Попри це, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке виражається в тому, що «із 36-ти осіб з'явилося 2 особи, хоча за інформацією старости Великопріцьківського старостинського округу Ржищівської міської територіальної громади ним було оповіщено як мінімум 3 особи та опрацьовано 11» (абз. 5 ст. 4 Постанови).
Зміст оскаржуваної постанови свідчить, що відповідач не забезпечив всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, належним чином не встановив наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, та безпідставно притягнув позивача до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що Грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В силу ч. 3 ст. 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період.
Згідно з абз.11 ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Як слідує з ч. 1 ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Інкриміновані позивачу порушення норм права:
1)абз. 4,5,7 п. 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під чаї мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 р. №56( «Про затвердження порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», відповідно до яких:
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі утворення) рад з отриманням розпорядження відповідного голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов'язаних районного (міського) територіального центру комплектування:
?здійснюють оповіщення зазначених у розпорядженні резервістів та військовозобов'язаних за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання шляхом вручення повісток під їх особистий підпис;
?повідомляють письмово у триденний строк районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про результати оповіщення та виконання резервістами та військовозобов'язаними вимог законодавства;
?забезпечують прибуття резервістів та військовозобов'язаних шляхом їх перевезення від дільниць оповіщення до пунктів збору районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або військових частин;
2)абз. 11 ст. 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якого:
Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють під час мобілізації в установленому порядку своєчасне оповіщення та забезпечують прибуття громадян, які залучаються до виконання обов'язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п'ятою статті 22 цього Закону, транспортних засобів та техніки на збірні пункти та у військові частини шляхом вжиття відповідних інформаційних та організаційно-технічних заходів, виділення будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів і надання послуг Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту відповідно до мобілізаційних планів, а також виконання завдань, визначених Генеральним штабом Збройних Сил України.
3)підпункт 7, п. 24, абз. 3,5 п. 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 р. №1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», відповідно до яких:
З метою забезпечення персонально-первинного військового обліку виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють: оповіщення на вимогу відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів призовників, військовозобов 'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів і забезпечення їх своєчасного прибуття.
У разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 13) щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів
розвідувальних органів керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов'язані:
вручити призовникам, військовозобов'язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу (за наявністю забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу.
Отже, вказаними нормами передбачений обов'язок органів місцевого самоврядування у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснювати оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, та забезпечувати здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Також, відповідно до п.32 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних і резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, у разі отримання розпорядження відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних: органів щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх явку на призовні дільниці (пункти попереднього збору), до органів СБУ, розвідувальних органів для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних (резервістів) виконавчі органи сільських, селищних, міських рад:
відбирають картки первинного обліку зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
здійснюють оповіщення зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання) шляхом вручення повісток або під їх особистий підпис у картках первинного обліку та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення для проходження базової військової служби, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечення їх своєчасного прибуття;
у триденний строк письмово повідомляють районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про результати оповіщення, виконання призовниками, військовозобов'язаними та резервістами вимог законодавства;
забезпечують контроль за прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.
Позивач, будучи старостою Великопріцьківського старостинського округу Ржищівської міської територіальної громади, дотримуючись вимог ст. 19 Конституції України, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Як зазначалося вище, на виконання розпорядження №2/7 від 09.01.2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивачем опрацьовано та оповіщено 36 осіб жителів с. Великі Пріцьки, про що направлено повідомлення начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 від 15.01.2025 р. №14/02-02- 02/7.
Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно п. 4 Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
У справі «Федорченко та Лозенко проти України» зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Таким чином, відповідачем не доведено факт не належного виконання розпорядження №2/7 від 09.01.2025 року про оповіщення військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку у с. Великі Пріцьки, оскільки відсутні будь-які належні та допустимі докази вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а сама постанова про накладення адміністративного стягнення не дає достатніх підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив дане адміністративне правопорушення.
При цьому за змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, саме відповідач має довести та підтвердити належними доказами законність своїх дій.
Пунктом 3 ч. З ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відсутність як події так і складу адміністративного правопорушення тягне за собою закриття провадження в справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП. Відтак, з огляду на вищенаведене, провадження в справі необхідно закрити з цієї підстави.
Викладене вище в сукупності свідчить, що всупереч оскаржуваній постанові, позивачем не було вчинено адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Оскаржувана постанова має бути скасована судом, а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача підлягає закриттю.
Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ч. 1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Як зазначалося вище, позивач отримав оскаржувану постанову лише 28.05.2025 року та в межах 10-денного строку звернувся до суду з даним позовом.
Отже, позивач об'єктивно не міг раніше звернутися до суду з даним позовом, а тому наявні підстави для поновлення Позивачу процесуального строку на оскарження постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №574/2 від 20.03.2025 року.
Представник відповідача в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, обґрунтовуючи наступним. Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 введено воєнний стан, який триває і по теперішній час. Згідно з Указом Президента України №65/2022від 24.02.2022 оголошено проведення загальної мобілізації. Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу». Відповідно до ч.ч. 1-3, 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» оповіщення - доведення сигналів і повідомлень (директив, розпоряджень) до органів військового управління, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та населення про оголошення мобілізації, виклик громадян до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також вручення (надсилання) повісток громадянам. Відповідно до частини 7 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Водночас абзацом 11 статті 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що органи місцевого самоврядування здійснюють під час мобілізації в установленому порядку своєчасне оповіщення та забезпечують прибуття громадян, які залучаються до виконання обов'язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п'ятою статті 22 цього Закону, транспортних засобів та техніки на збірні пункти та у військові частини шляхом вжиття відповідних інформаційних та організаційно-технічних заходів, виділення будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів і надання послуг Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту відповідно до мобілізаційних планів, а також виконання завдань, визначених Генеральним штабом Збройних Сил України. Підпунктом 7 пункту 24 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» встановлено, що з метою забезпечення персонально-первинного військового обліку виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють: оповіщення на вимогу відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів і забезпечення їх своєчасного прибуття. Пунктом 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» передбачено, що у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 13) щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов'язані: забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу. Згідно зі статтею 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 було складено протокол у справі про адміністративне правопорушення від 11 березня 2025 року №62 у присутності свідків, про те, що позивач, будучи посадовою особою, а саме перебуваючи на посаді старости Великопріцьківського старостинського округу Ржищівської міської територіальної громади не забезпечив прибуття оповіщених згідно його відповіді військовозобов'язаних до територіального центру комплектування та соціальної підтримки ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було роз'яснено зміст статті 63 Конституції України про те, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, а також права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП (знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову у справі), повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 20 березня 2025 року. Від підписання протоколу позивач відмовився, отримувати другий примірник протоколу відмовився у присутності свідків. На розгляд справи про адміністративне правопорушення позивач не з'явився, будь яких пояснень по суті справи не надав. Клопотань чи звернень щодо перенесення розгляду справи чи поважних причин неявки від позивача не надходило. У позовній заяві позивача ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення зазначено. Як зазначалося вище, на виконання розпорядження №2/7 від 09.01.2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивачем опрацьовано та оповіщено 36 осіб жителів с. Великі Пріцьки, про що направлено повідомлення начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 від 15.01.2025 р. №14/02-02- 02/7. При цьому, відповідно до вище вказаних нормативно-правових актів, до компетенції органу місцевого самоврядування не відноситься повноваження щодо розшуку військовозобов'язаних в межах України та за кордоном за їх відсутності в місці реєстрації місця проживання, встановленої під час оповіщення. У той же час, в оскаржуваній постанові не зазначено, які саме дії повинен був вчинити позивач для оповіщення військовозобов'язаних та які він не вчинив, яким чином він повинен був здійснити належне, з точки зору відповідача, оповіщення. За змістом оскаржуваної постанови, порушення, допущене позивачем, полягає в тому, що з 36 жителів с. Великі Пріцьки, до ІНФОРМАЦІЯ_4 прибули лише 2 особи. Проте, вказана обставина не утворює складу адміністративного правопорушення, інкримінованого позивачу. Неналежне здійснення оповіщення військовозобов'язаних полягає в тому, що Позивачем у відповіді на розпорядження зазначено, що ним «опрацьовано 11 осіб», без будь якої інформації чи здійснено оповіщення таких осіб, чи вручено вказаним особам повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 та не надано взагалі будь якої інформації по вказаним особам. Аналізуючи відповідь на розпорядження позивача встановлено, що ним не проводилося заходи з оповіщення 11 військовозобов'язаних, оскільки по вказаним особам відсутня інформація щодо оповіщення чи неможливості здійснити оповіщення таких осіб, не зазначена інформація чи перебувають вказані особою за вказаною адресою чи не перебувають, не вказано будь яких відомостей про те чи перебувають вони за кордоном. Тобто позивачем взагалі не зазначено чи здійснювалися ним спроби здійснити оповіщення вказаних осіб. Твердження про те, що до повноважень старости не відноситься повноваження щодо розшуку військовозобов'язаних в межах України та за кордоном за їх відсутності в місці реєстрації місця проживання, встановленої під час оповіщення не стосуються оскаржуваної постанови, так як у постанові по справі про адміністративне правопорушення такої інформації не міститься. У позовній заяві позивач зазначає, що в оскаржуваній постанові не зазначено, які саме дії щодо оповіщення та забезпечення контролю за прибуттям військовозобов'язаних до ІНФОРМАЦІЯ_4 не вчинив позивач. Натомість, відповідач в постанові посилається лише на норми права, тобто загальні положення, але не конкретизує, які конкретно дії та щодо яких конкретно осіб не вчинив позивач, що становить собою склад адміністративного правопорушення. При цьому, посилання на самі лише норми права, без конкретизації їх щодо позивача, не є достатньою підставою для притягнення Позивача до відповідальності. У постанові по справі про адміністративне правопорушення чітко зазначено, що відповідно до пункту 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад з отриманням розпорядження відповідного голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов'язаних районного (міського) територіального центру комплектування: забезпечують прибуття резервістів та військовозобов'язаних шляхом їх перевезення від дільниць оповіщення до пунктів збору районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або військових частин. здійснюють під час мобілізації в установленому порядку своєчасне оповіщення та забезпечують прибуття громадян, які залучаються до виконання обов'язку щодо мобілізації. Пунктом 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» передбачено, що у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 13) щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов'язані: забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу. В постанові по справі про адміністративне правопорушення аргументовано та зазначено, що старостою Великопріцьківського старостинського округу Ржищівської міської територіальної громади до ІНФОРМАЦІЯ_3 направлена відповідь від 15.01.2025 №14/02-02-02/7 щодо виконання розпорядження №2/7. Із зазначеного списку із 36 осіб, які підлягали оповіщенню старостою було надано наступні відомості. Оповіщено - 3 особи, опрацьовано - 11 осіб, інші - опрацьовано шляхом залишення повістки у поштовій скриньці, дверях будинку, передано близьким особам (родичам) або надання інформація про те, що особа не проживає за зареєстрованим місцем проживання. До ІНФОРМАЦІЯ_3 із зазначеного списку із 36-ти осіб з'явилося 2 особи, хоча за інформацією старости Великопріцьківського старостинського округу Ржищівської міської територіальної громади ним було оповіщено як мінімум 3 особи та опрацьовано 11. Тобто позивач мав забезпечити явку до територіального центру комплектування трьох оповіщених військовозобов'язаних, чого позивачем не було здійснено. Враховуючи вищенаведене у постанові по справі про адміністративне правопорушення зазначені правові норми, які були порушені позивачем, а саме вимоги абзаців 4,5,7 пункту 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», абзацу 11 статті 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та підпункту 7 пункту 24, абзаців 3,5 пункту 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів». А тому твердження позивача про те, що відповідачем не конкретизовано, які конкретно дії та щодо яких конкретно осіб не вчинив позивач не відповідають змісту постанови та викладеній в ній інформації, а також інформації викладеній у відповіді на розпорядження. Враховуючи вищенаведене постанова по справі про адміністративне правопорушення містить всі відомості стосовно того, які конкретно дії не вчинив позивач щодо виконання розпорядження, які полягають у наступному: 1) у неналежному здійсненні оповіщення зазначених у розпорядженні військовозобов'язаних за адресою зареєстрованого місця проживання; 2) неналежному оповіщенні громадян про необхідність їх явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Позивачем зазначено, що ним «опрацьовано 11 осіб», без будь якої інформації чи здійснено оповіщення таких осіб, чи вручено вказаним особам повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 та не надано взагалі будь якої інформації по вказаним особам; 3) не забезпеченно прибуття військовозобов'язаних до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) не забезпеченні здійснення контролю за результатами оповіщення військовозобов'язаних до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Позивачем зазначено, що ним було оповіщено - 3 особи з яких з'явилося до територіального центру комплектування та соціальної підтримки 2 особи. Позивач не забезпечив прибуття військовозобов'язаної особи. За змістом ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, позивачем не наведено жодних обґрунтованих доводів і не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про належне виконання ним вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Щодо інших доводів позовної заяви, які зводяться до процедурних зауважень складення оскаржуваної постанови, то просимо суд врахувати висновок Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 1640/3394/18 в якій зазначено: «що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, суд зауважив, що деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним. У цій постанові Верховний Суд визначив, що суттєве (фундаментальне) порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Тож, у підсумку, Верховний Суд у справі № 1640/3394/18, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, запровадив критерій виміру суттєвості порушень правової процедури ухвалення рішення та дійшов висновку, що порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення. На думку Верховного Суду, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Такі висновки були також висловлені Верховним Судом у постановах від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18, від 16.11.2023 у справі № 300/3110/20 та від 21.12.2023 у справі № 440/2017/20». Враховуючи зазначене, ІНФОРМАЦІЯ_5 вважає постанову винесену відносно позивача законною та такою, що не підлягає скасуванню.
Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами ч. 5 ст. 160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені у відповідності до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та м. Севастополя (ч. 7 ст. 1 Закону №2232-XII).
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» виконавчі органи сільських, селищних, міських рад організовують під час мобілізації в установленому порядку своєчасне оповіщення та прибуття громадян, які залучаються до виконання обов'язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п'ятою статті 22 цього Закону, техніки на збірні пункти та у військові частини, виділення будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів і надання послуг Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту відповідно до мобілізаційних планів.
Згідно з ч. 5 ст. 33 Закону №2232-XII, військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює старостою Великопріцьківського старостинського округу Ржищівської міської територіальної громади.
Підставою складання протоколу про адміністративне правопорушення від 11 березня 2025 року № 62 у присутності свідків, про те, що позивач, будучи посадовою особою, а саме перебуваючи на посаді старости Великопріцьківського старостинського округу Ржищівської міської територіальної громади не забезпечив прибуття оповіщених згідно його відповіді військовозобов'язаних до територіального центру комплектування та соціальної підтримки ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було роз'яснено зміст статті 63 Конституції України про те, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, а також права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП (знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову у справі), повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 20 березня 2025 року. Від підписання протоколу позивач відмовився, отримувати другий примірник протоколу відмовився у присутності свідків. На розгляд справи про адміністративне правопорушення позивач не з'явився, будь яких пояснень по суті справи не надав. Клопотань чи звернень щодо перенесення розгляду справи чи поважних причин неявки від позивача не надходило.
20.03.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_2 за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно позивача прийнято постанову за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, якою накладено на позивача штраф у сумі 34000 грн.
Позивача ознайомлено із постановою, шляхом направлення поштою, якою він отримав 28.05.2025 р.
Позивач ОСОБА_1 , вважаючи постанову від 20.03.2025 за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП протиправною, звернувся до суду з вимогами про її скасування
За правилами частини 1 статті 210-1 вказаного Кодексу порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із частиною 3 статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 2101, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до абзацу восьмого частини 1 статті 15 Закону України"Про оборону України" виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі оборонної роботи забезпечують проведення мобілізації людських, транспортних та інших ресурсів в особливий період.
В розумінні 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій;
За правилами частини 1статті 18 Закону №3543-XII виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, зокрема:
планують, організовують і забезпечують мобілізаційну підготовку та мобілізацію на території відповідних населених пунктів;
здійснюють під час мобілізації в установленому порядку своєчасне оповіщення та забезпечують прибуття громадян, які залучаються до виконання обов'язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п'ятою статті 22 цього Закону, транспортних засобів та техніки на збірні пункти та у військові частини шляхом вжиття відповідних інформаційних та організаційно-технічних заходів, виділення будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів і надання послуг Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту відповідно до мобілізаційних планів, а також виконання завдань, визначених Генеральним штабом Збройних Сил України;
забезпечують на території відповідних населених пунктів ведення персонально-первинного військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час і надання звітності щодо бронювання військовозобов'язаних у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
сприяють територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінню та/або регіональним органам Служби безпеки України, відповідним підрозділам розвідувальних органів України у їхній роботі в мирний час та в особливий період;
забезпечують на території відповідних населених пунктів виконання законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з п. 47 Порядку у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки (додаток 13, для призовників - додаток 17 до Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 р. № 352) щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов'язані:
видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки у визначені ним строки, та надіслати копію наказу (розпорядження) у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки;
вручити призовникам, військовозобов'язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки (за наявністю);
письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, підрозділам Служби зовнішньої розвідки про осіб з числа призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні;
забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки.
Відтак, вказаними нормами передбачений обов'язок органів місцевого самоврядування у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснювати оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, та забезпечувати здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Абзацом частини 1статті 21 Закону №3543-XII встановлено, що підприємства, установи і організації зобов'язані забезпечувати своєчасне оповіщення і прибуття працівників, які залучаються до виконання обов'язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п'ятою статті 22 цього Закону, на збірні пункти шляхом вжиття відповідних інформаційних та організаційно-технічних заходів із подальшою компенсацією витрат за здійснення такого процесу з Державного бюджету України, яка здійснюється не пізніше ніж через місяць після подання відповідного звернення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 2 статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
За приписами частини 1статті 26 Закону №3543-XII відповідальність за організацію мобілізаційної підготовки та стан мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту та підприємств, установ і організацій покладається на відповідних керівників.
Посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом (частина 2статті 26 Закону №3543-XII).
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування регламентовано приписами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(далі- Закон №280/97-ВР).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.36 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані повноваження як, зокрема, сприяння організації призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, строкову військову та альтернативну (невійськову) службу, а також їх мобілізації, підготовці молоді до служби в Збройних Силах України, організації навчальних (перевірочних) та спеціальних військових зборів; забезпечення доведення до підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення наказу військового комісара про оголошення мобілізації; організація та участь у здійсненні заходів, пов'язаних з мобілізаційною підготовкою, підготовкою і виконанням завдань територіальної оборони, на відповідній території.
Повноваження селищного голови передбачені у статті 42 вказаного Закону №280/97-ВР.
Сільський, селищний, міський голова забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету (ч.4 ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Згідно ч.6 ст.42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, при здійсненні наданих повноважень сільський, селищний, міський голова є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед територіальною громадою, відповідальним - перед відповідною радою, а з питань здійснення виконавчими органами ради повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.
Відповідно до ч.1, 2 ст.6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", на виконання Конституції України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.
Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Відповідно до абз.2 п.11постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період", голови (начальники) районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій) з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження відповідного начальника обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації (військової адміністрації) про проведення заходів мобілізації: видають за пропозиціями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розпорядження про проведення заходів мобілізації та невідкладно доводять його до виконавців.
Зі змісту наведеного положення вбачається, що після отримання розпорядження відповідного уповноваженого органу обов'язок з його реалізації покладається на позивача, який обіймаючи посаду старости Великопрцьківського старостинського округу Ржищівської міської територіальної громади, відповідальний за невиконання вищевказаних розпоряджень.
Створення відповідного відділу з питань діяльності правоохоронних органів, оборонної, мобілізаційної роботи та цивільного захисту населення виконавчого комітету трускавецької міської ради не звільняє позивача як голову цієї ради від виконання покладених на нього чинним законодавством обов'язків.
На підставі аналізу наведених правових норм суд погоджується із доводами представника відповідача про те, що відповідно до пункту 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад з отриманням розпорядження відповідного голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов'язаних районного (міського) територіального центру комплектування: забезпечують прибуття резервістів та військовозобов'язаних шляхом їх перевезення від дільниць оповіщення до пунктів збору районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або військових частин. здійснюють під час мобілізації в установленому порядку своєчасне оповіщення та забезпечують прибуття громадян, які залучаються до виконання обов'язку щодо мобілізації. Пунктом 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» передбачено, що у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 13) щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов'язані: забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, тобто є головною посадовою особою територіальної громади та несе персоналу відповідальність за здійснення наданих повноважень, а отже є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті210-1КУпАП.
В силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд вважає за необхідне врахувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі №342/158/17, відповідно до яких як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року (далі - Порядок №1487).
У відповідності до пункту 32 вказаного Порядку №1487 у разі отримання розпорядження відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх явку на призовні дільниці (пункти попереднього збору), до органів СБУ, розвідувальних органів для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних (резервістів) виконавчі органи сільських, селищних, міських рад:
відбирають картки первинного обліку зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
здійснюють оповіщення зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання) шляхом вручення повісток (додаток 11) або під їх особистий підпис у картках первинного обліку (додаток 3) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення для проходження базової військової служби, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечення їх своєчасного прибуття;
у триденний строк письмово повідомляють районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про результати оповіщення, виконання призовниками, військовозобов'язаними та резервістами вимог законодавства;
забезпечують контроль за прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.
Матеріали справи містять докази того, що позивач, отримавши відповідне розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2/7 від 09.01.2025 року, було опрацьовано та оповіщено 36 осіб жителів с. Великі Пріцьки, про що направлено повідомлення начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 від 15.01.2025 р. №14/02-02- 02/7. При цьому, відповідно до вище вказаних нормативно-правових актів, до компетенції органу місцевого самоврядування не відноситься повноваження щодо розшуку військовозобов'язаних в межах України та за кордоном за їх відсутності в місці реєстрації місця проживання, встановленої під час оповіщення, вжив вичерпних заходів у відповідності до приписів пункту 32 Порядку №1487 для реального його виконання у встановлений строк та забезпечення контролю за прибуттям військовозобов'язаних до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обраний спосіб сповіщення зазначених у розпорядженні резервістів та військовозобов'язаних за адресою місця проживання або за адресою декларованого /зареєтрованого місця проживання шляхом вручення повісток під особистий підпис реалізовано лише у поодиноких випадках. Залишення повісток у поштових скриньках, дверях помешкань та брамах і своєчасним наданням даних про таке «оповіщення» відповідачу, не забезпечивши жодного контролю покладеного на нього за прибуттям військовозобов'язаних до ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є належним виконанням позивачем покладеного на нього обов'язку забезпечення проведення мобілізації людських ресурсів.
Із зазначеного списку із 36 осіб, які підлягали оповіщенню старостою було надано наступні відомості. Оповіщено - 3 особи, опрацьовано - 11 осіб, інші - опрацьовано шляхом залишення повістки у поштовій скриньці, дверях будинку, передано близьким особам (родичам) або надання інформація про те, що особа не проживає за зареєстрованим місцем проживання. До ІНФОРМАЦІЯ_3 із зазначеного списку із 36-ти осіб з'явилося 2 особи, хоча за інформацією старости Великопріцьківського старостинського округу Ржищівської міської територіальної громади ним було оповіщено як мінімум 3 особи та опрацьовано 11. Тобто позивач мав забезпечити явку до територіального центру комплектування трьох оповіщених військовозобов'язаних, чого позивачем не було здійснено.
Відповідно дост.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
З огляду на наведене правове регулювання та встановлені у ході розгляду справи фактичні обставини суд вважає, оспорювана постанова від 20 березня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 34000 грн. за справою про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, відповідає вимогам закону, а отже підстав для визнання її протиправною та скасування немає.
Також суд враховує, що відповідно до матеріалів адміністративної справи відповідачем були роз'яснені позивачу його права та обов'язки згідно вимог КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення складений 11.03.2025 в присутності позивача, копію протоколу та спірної постанови позивачу було направлено поштою.
Суд звертає увагу на те, що оскаржувана постанова за справою про адміністративне правопорушення складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, розмір штрафу відповідає санкції ч.3 ст. 210-3 КУпАП.
Доказів упередженості відповідача щодо позивача перед судом не доведено. Підстав для сумніву щодо об'єктивності відповідача щодо позивача не вказано.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В силу частини 1 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено статтею ст. 286 КАС України.
Так, відповідно до ч. 3 цієї статті за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Доказів упередженості відповідача щодо позивача перед судом не доведено. Підстав для сумніву щодо об'єктивності відповідача щодо позивача не вказано.
Аналізуючи наведені вище законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
За приписами частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Враховуючи викладене, керуючись КАС України, КУпАП, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною та скасування постанови відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення суду складено 23.07.2025 р.
Суддя І.І. Шевченко