Справа № 287/1693/25
провадження 1-кс/287/287/25
25 липня 2025 року м. Олевськ
Слідчий суддя Олевського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого СВ ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, одруженого, раніше не судимого
підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025060520000181 від 24.07.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,
Слідчий СВ відділення поліції № 2 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Олевського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 .
З матеріалів клопотання вбачається, що 23.07.2025 близько 22 години 00 хвилин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «Mitsubishi Outlander» р/н НОМЕР_1 по вул. Володимирська, м. Олевськ, не впоравшись з керуванням та допустив зіткнення із задньою частиною автомобіля марки «MERSEDES BENZ» р/н НОМЕР_2 , який знаходився в нерухомому стані частково на узбіччі, і на краю проїзної частини дороги, який належить ОСОБА_7 , в результаті чого пасажир автомобіля «Mitsubishi Outlander» р/н НОМЕР_3 ОСОБА_8 , отримав тілесні ушкодження, з якими був доставлений КНП «Олевська ЦЛ» ОМР де того ж дня помер.
Порушення водієм ОСОБА_5 при керуванні ним транспортним засобом вимог пунктів 2.3 б), 2.9 а), 12.1 Правил дорожнього руху України, знаходиться у прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_8 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 cт. 286-1 КК України.
За даним фактом відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025060520000181 від 24.07.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
24.07.2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
24.07.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Слідчий СВ у поданому клопотанні зазначив, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років та відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою можуть виникнути наступні ризики:
- підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити спроби переховуватися від слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності;
- підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити спроби протиправного впливу на учасників кримінального провадження будь яким шляхом для зміни (відмови) від показів останніх;
- підозрюваний ОСОБА_5 , може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином обумовлений перш за все тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення. Зокрема, з метою уникнення відповідальності ОСОБА_5 може безпідставно не з'являтися за викликом до слідчого та суду, затягуючи досудове та судове провадження, спілкуватися зі свідками та потерпілими у кримінальному провадженні з метою схилити та орієнтувати на неявку до слідчого та суду.
При цьому, слідчий СВ зазначає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможе запобігти наявним ризикам.
У судовому засіданні слідчий СВ ОСОБА_3 та прокурор ОСОБА_4 підтримали клопотання та просили його задовольнити з підстав наведених у ньому.
Прокурор також зазначила, що дорожньо-транспортна пригода, у вчиненні якої підозрюється ОСОБА_9 , набула значного суспільного резонансу, оскільки загиблий ОСОБА_8 був відомою у місті людиною, оскільки захищав Батьківщину в лавах Збройних Сил України, а після звільнення зі служби вів діяльність з постачання автомобілів для війська.
Також прокурор повідомила про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025060520000182 від 24.07.2025 за фактом, що 23.07.2025 близько 22.30 години, інспектор СРПП відділення поліції № 2 Коростенського РУП ОСОБА_10 , перебуваючи у добовому наряді здійснив виїзд на виклик по лінії 102, тоді ж перебуваючи на місці події по вул. Володимирській, що в м. Олевськ в останнього стався конфлікт з ОСОБА_5 , який застосовуючи фізичну силу відносно ОСОБА_10 , заподіяв останньому тілесні ушкодження та надала копію відповідного витягу з ЄРДР.
Підозрюваний ОСОБА_5 факт нанесення тілесних ушкоджень працівнику поліції заперечив. Захисник підозрюваного зазначив, що вказаний факт на даний час не є доведеним.
По суті клопотання захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 проти клопотання слідчого СВ заперечив, вважає, що органом досудового розслідування у поданому клопотанні не обґрунтовано наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зазначив, що ОСОБА_5 виконує процесуальні обов'язки, а доводи сторони обвинувачення про можливість їх порушення підозрюваним ґрунтуються виключно на припущеннях.
Також захисник просив врахувати, що ОСОБА_5 є пенсіонером МВС, особою з гарною репутацією, захищав Батьківщину та має посвідчення учасника бойових дій, має інвалідність 3 групи, за місцем проживання характеризується позитивно, за місцем несення служби (по 24.02.2025) характеризується позитивно, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, вчинив необережний злочин.
У зв'язку з цим захисник просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_9 у судовому засіданні підтримав думку свого захисника.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя дійшов до такого висновку.
У судовому засіданні встановлено, що у провадженні СВ відділення поліції № 2 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області перебувають матеріали кримінального провадження №12025060520000181 від 24.07.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Згідно зі змістом ст. ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Органом досудового розслідування дії підозрюваного кваліфікуються за ч. 3 ст. 286-1 КК України за викладених у повідомленні про підозру обставин.
Згідно приписів ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Частиною 2 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також, у рішенні «Харченко проти України», ЄСПЛ зазначив, що тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Крім того, у справі «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи.
Пред'явлена ОСОБА_5 підозра обґрунтовується: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.07.2025, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчинені кримінального правопорушення (злочину), протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 .
Слідчий суддя, дослідивши всі надані документи, вважає, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Вагомість наявних доказів того, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого злочину, здобуті в ході досудового розслідування докази та дані про характер інкримінованого злочину вказують на високу ймовірність того, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Зокрема, характер інкримінованого особі правопорушення, санкція статті за якою кваліфіковано дії підозрюваного, дані про його соціальні зв'язки, вказують на ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.
Також, оцінюючи ризик незаконного впливу на інших учасників даного провадження, зокрема свідків слідчий суддя враховує положення ст. ст. 23, 94 КПК України, згідно яких суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а жоден доказ не має наперед встановленої сили. Отже, виходячи зі стадії даного кримінального провадження, має місце реальний ризик, впливу на свідків, які станом на момент розгляду даного клопотання не допитані судом.
Суд також бере до уваги, що підозрюваний ОСОБА_5 тривалий час працював в органах внутрішніх справ, у зв'язку з чим є обізнаним у методах ведення досудового розслідування та роботи правоохоронних органів, що може використовувати з метою перешкоджання слідству та уникнення відповідальності.
Крім того, той факт, що на момент розгляду даного клопотання досудове розслідування триває, а отже не зібрані усі докази у межах даного кримінального провадження, не проведений весь комплекс слідчих (розшукових) та процесуальних дій, вказує на те, що інші ризики наведені слідчим у клопотанні мають місце і є обґрунтованими.
При вирішенні питання застосування запобіжного заходу слідчим суддею беруться до уваги досліджені у судовому засіданні дані про вік та стан здоров'я підозрюваного, характер вчиненого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, а також його соціальні зв'язки, сімейне становище.
Водночас, в ході розгляду клопотання обставин, які перешкоджають застосуванню запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного не встановлено.
У даному конкретному випадку, ризики визначені ст. 177 КПК України є обґрунтованими, оскільки підтверджуються матеріалами клопотання, як і підтверджуються інші обставини визначені ч. 1 ст. 194 КПК України.
Також, слідчий суддя вважає, що прокурором та слідчим СВ під час розгляду клопотання надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам. Також суд враховує, що ОСОБА_5 не працює, є пенсіонером, неповнолітніх дітей чи інших осіб на утриманні немає, що ставить під сумнів наявність міцних соціальних зв'язків за місцем його постійного проживання.
З урахуванням наведеного, оцінивши в сукупності наявні у клопотанні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку, а також оцінивши клопотання з точки зору його обґрунтованості, суд приходить до висновку про необхідність застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищенаведеним у справі ризикам. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред'явленої йому підозри, зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків та запобігти наведеним ризикам, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Задовольняючи клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя вважає необхідним визначити підозрюваному розмір застави.
У судовому засіданні судом було з'ясовано майновий стан підозрюваного ОСОБА_5 , який повідомив, що до березня 2025 року проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 , на даний час проживає за рахунок пенсії. Зазначив, що у разі визначення розміру застави знайде можливості для її внесення.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 25 липня 2025 року розмір прожиткового мінімуму на працездатну особу становить 3028 грн. 00 коп.
У справі «Гафа проти Мальти» ЄСПЛ підкреслив, що розмір застави повинен визначатися з урахуванням особистості підсудного, його майнового стану та стосунків з поручителями. Мета застави полягає в забезпеченні явки обвинуваченого до суду, тому вона не повинна бути надмірною та має відповідати фінансовим можливостям особи.
У справі «Істоміна проти України» ЄСПЛ встановив, що національні суди не врахували фінансовий стан заявниці при визначенні розміру застави, що призвело до її надмірності. Суд зазначив, що тяжкість обвинувачень не може бути єдиним фактором для обґрунтування розміру застави; необхідно також оцінювати фінансові можливості обвинуваченого.
З огляду на це, суд вважає за можливе визначити підозрюваному заставу в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 1 січня 2025 року) в сумі 121 120 гривень. На переконання суду такий розмір застави не є надмірним та відповідає фінансовим можливостям підозрюваного.
Альтернативний запобіжний захід такого виду на думку слідчого судді є гарантією того, що не перебуваючи під вартою підозрюваний, обвинувачений не ухилиться від виконання своїх процесуальних обов'язків.
Керуючись вимогами ст. ст. 40, 131, 132, 176, 178, 181, 183, 184, 194, 196, 309, 372 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, одруженого, раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Строк тримання під вартою рахувати з дня затримання, тобто з 24 липня 2025 року по 21 вересня 2025 року включно.
Одночасно визначити розмір застави у межах 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 1 січня 2025 року) в сумі 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн 00 коп у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу.
Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов'язки:
- прибувати до слідчого прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатися з населеного пункту де проживає - міста Олевськ без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон;
- утримуватися від спілкування, у будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу Інтернет) зі свідками у даному кримінальному провадженні, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі у присутності слідчого чи прокурора.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснити, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі внесення застави, строк дії обов'язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України визначити до 21 вересня 2025 року (включно).
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу негайно вручити підозрюваному ОСОБА_5 після проголошення ухвали.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1