Справа №295/1075/25
Категорія 69
2/295/1350/25
16.07.2025 року м. Житомир
Богунській районний суд м. Житомир у складі головуючого судді Перекупка І.Г., при секретарі Конончук Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини з інвалідністю, -
До Богунського районного суду м. Житомир звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини з інвалідністю. В обґрунтування позовних вимог вказала, що в період з 03.08.1991 року по 01.05.2023 р. позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі. В шлюбі у сторін народилося донька ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є інвалідом II групи з дитинства, внаслідок психічного розладу, безстроково, проживає з позивачкою та знаходяться на її утриманні. Донька має обмеження самообслуговування, обмеження здатності до орієнтації, здатності контролювати свою поведінку, потребує стороннього догляду що підтверджується довідками МСЕК та ЛКК. Відповідач добровільно допомоги на утримання дочки не надає. Весь тягар матеріального утримання дитини-інваліда, пов'язаного з її лікуванням та проживанням, покладений на позивача. Донька має чимало потреб, зокрема повноцінне харчування, одяг, приладдя для повноцінного розумового розвитку, належні умови проживання, повноцінний розвиток інтересів, творчих та пізнавальних здібностей дітей, достойне медичне обслуговування, повноцінний відпочинок та оздоровлення. Все це потребує чималих затрат, які повністю бере на себе лише позивач. Крім того, донька часто потребує медичного обстеження в різних спеціалістів на що потрібні значні суми грошей. Щодо відповідача, позивачка звернула увагу, що відповідач не приймає участі у догляді за дочкою під час проведення медичного обстеження, не купує для дитини продукти харчування, одяг, взуття, предмети, які необхідні для проживання а тому, позивачу важко самостійно утримувати дитину. Крім того, позивачка акцентувала, що ОСОБА_2 є фізично здоровою, працездатною людиною, отримує дохід, а тому позивач вважає, що він зобов'язаний матеріально утримувати дитину та сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходів) щомісяця, на весь час непрацездатності доньки.
До судового засідання позивачка та її представник не з'явилися. Про день та час слухання справи були повідомлені належним чином. 21.05.2025 р. від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі. Наполягали на задоволені позовних вимог. (а. с. 78-79).
Відповідач, та його представник про день та час слухання справи були повідомлені належним. Направили до суду відзив в якому фактично не заперечують щодо стягнення аліментів на утримання дитини (а. с. 68-69) але також направили до суду клопотання зі змісту якого звернули увагу, що у зв'язку з тим, що відповідач перебуває на службі у Збройних Силах України, зупинити провадження у справі до припинення перебування ОСОБА_2 у складі ЗСУ. (а. с. 75)
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, заслухавши учасників процесу, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 22.01.2025 р. головуючим суддею визначено суддю Перекупка І.Г. (а. с. 16).
Ухвалою суду від 06.02.2025 р. справу прийнято до свого провадження та відкрито спрощене позовне провадження з призначенням слухання справи на 12.30 год. 18.03.2025 р. (а. с. 29).
Зі змісту Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 від 17.08.1994 р. ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . (а. с. 10).
Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомир від 01.05.2023 р. шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. (а. с. 11-12).
Відповідно Довідки МСЕК Серія 12 ААГ № 648549 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 визнана інвалідом дитинства безстроково. (а. с. 13).
Згідно Висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 потребує постійного догляду. (а. с. 7).
Дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду таких справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов'язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. (ст. ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 р., яка ратифікована 27 лютого 1991 р. та набула чинності для України 27 вересня 1991 р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства »передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно статті 198 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Тобто вказана стаття передбачає, що батьки продовжують бути зобов'язаними утримувати своїх дітей після досягнення ними повноліття за наявності сукупності таких обставин: дочка або син є непрацездатними; непрацездатні повнолітні діти потребують матеріальної допомоги; наявність у батьків можливості надати таку допомогу.
За приписами статті 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини: стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів: наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав: доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів: інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини восьмої та дев'ятої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
У відповідності до ст. ст. 200, 201 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. До відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів: наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина: інші обставини, що мають істотне значення.
Для виникнення обов'язку матері, батька утримувати повнолітніх дочку, сина необхідна сукупність таких умов: повнолітні дочка, син є непрацездатними, тобто особами з інвалідністю І, II чи III групи; потребують матеріальної допомоги: під якою розуміється неможливість самостійно забезпечити своє існування та недостатність державної допомоги, пенсії та допомоги у зв'язку з інвалідністю; матір, батько здатні утримувати повнолітніх дочку, сина, тобто їхній заробіток (доходи) дозволяють їм здійснювати таке утримання.
Інвалідом визнається особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності, викликає в особи потребу в соціальній допомозі і посиленому соціальному захисті, а також виконання з боку держави відповідних заходів для забезпечення її законодавчо визначених прав (ст. 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні»). Подібне визначення інваліда міститься і у Законі України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». При цьому не має значення, яку групу інвалідності має дитина. Батьки, за загальним правилом, мають добровільно утримувати свою непрацездатну дитину. В разі відмови батьків від надання утримання аліменти можуть бути стягнені з них рішенням суду за позовом як самої дитини, так і того з батьків, з яким проживає дитина.
Згідно ст. 88 СК України, якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він мас право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.
Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, визначається за рішенням суду відповідно до частини першої статті 80 цього Кодексу, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.
Згідно ч .1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Суд критично відноситься до клопотання представника відповідача адвоката Козир В.К. зі змісту якого свідчить, що відповідач ОСОБА_2 перебуває на службі у Збройних Силах України, у зв'язку з чим просить суд зупинити провадження у справі до припинення перебування ОСОБА_2 у складі ЗСУ. Як аналогію представник відповідача приводить рішення за позовом представника ОСОБА_2 адвоката Янчука М.О. до ОСОБА_1 про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя, поділ майна в натурі, яким зупинено провадження в справі за позовом представника ОСОБА_2 - адвоката Янчука М.О. до ОСОБА_1 про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя, поділ майна в натурі до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або припинення чи скасування воєнного стану в Україні. (а. с. 75).
Законодавець звертає увагу, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).
До основних засад судочинства ч. 3 ст. 2 ЦПК України віднесено розумність строків розгляду справи судом, пропорційність, диспозитивність, змагальність сторін.
Приписи п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України мають на меті захист процесуальних прав учасника цивільного процесу, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
Разом з тим, введення воєнного стану в Україні жодним чином не вплинуло на обов'язок батьків по утриманню дитини. Як і в мирний час один з батьків, з яким проживає дитина і який одноосібно утримує дитину, має право звернутись до суду, з метою стягнення аліментів, а рішення суду по утриманню аліментів має обов'язково виконуватись.
Військовослужбовці зобов'язані сплачувати кошти на утримання дитини як і будь-які інші громадяни. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 р. № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» передбачено, що з військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.
Наказом Міністерства оборони України від 15.05.2013 р. № 316 затверджено перелік додаткових видів грошового забезпечення та інших виплат, здійснених у грошовій формі, що не підлягають облікові при відрахуванні аліментів з військовослужбовців Збройних Сил України. До переліку віднесено наступні виплати: одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби; одноразова допомога на початкове обзаведення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань; грошова компенсація за піднайом (найом) жилих приміщень; грошова компенсація у розмірі вартості набору продуктів особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом; суми витрат, що відшкодовуються під час відряджень; польові виплати; грошова премія як вид заохочення, встановлений Дисциплінарним статутом Збройних Сил України; допомога в проведенні поховання і компенсація матеріальних витрат на ритуальні послуги та спорудження надгробків; грошова допомога для оздоровлення; винагорода за тривалість безперервної військової служби; підйомна допомога та добові за час перебування в дорозі; допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; грошова компенсація за невикористані дні відпустки; грошова компенсація військовослужбовцям за належне їм для отримання жиле приміщення.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Позивача звільнено від сплатисудового зборуна підставі Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача в користь держави.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 80, 88, 181, 182, 187, 189-192, 194-198, 200,201, Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 р. № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст. ст. 1-13, 17, 18, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Клопотання представника відповідача адвоката Козир Валентина Костянтиновича про зупинення провадження у справі до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України - залишити без задоволення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини з інвалідністю, задовільнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 РНОКПП НОМЕР_3 на утримання повнолітньої непрацездатної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства, в розмірі усіх видів доходів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність, починаючи з моменту звернення до суду - 22 січня 2025 року і на весь період проживання з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та опікування нею.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована та фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Богунського районного
суду міста Житомира І.Г. Перекупка