Справа № 161/10219/25
Провадження № 2/161/3813/25
24 липня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Кихтюка Р.М.,
секретаря - Дмитроци Б.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивує тим, що 30.05.2024 року між ТзОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту №34365-05/2024, згідно з умовами якого відповідач отримав кошти в розмірі 6700,00 грн. та зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти відповідно до умов договору.
Вказує, що 24.09.2024 року між ТзОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №24092024 відповідно до умов якого ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 34365-05/2024 від 30.05.2024 року.
Зазначає, що відповідач зобов'язання за вказаним кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на дату звернення до суду становить 27604,00 грн., з яких: 6700,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 11859,00 грн. - за відсотками, 9045,00 грн. - штраф.
У зв'язку з чим, просить суд стягнути з відповідача на користь товариства вказану заборгованість, а також понесені судові витрати.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2025 року справу прийнято до розгляду та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
12.06.2025 року від відповідача надійшов відзив, у якому просив в задоволенні позову відмовити, оскільки матеріали справи не містять належного розрахунку заборгованості, сума позики неспівмірна із нарахованими відсотками.
Дослідивши письмові докази в справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 611, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 30.05.2024 року між ТзОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту №34365-05/2024, згідно з умовами якого відповідач отримав кошти в розмірі 6700,00 грн. та зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти відповідно до умов договору (а.с. ).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно з ч. 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
За ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ст. 1 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Таким чином, позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такої форми, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису ( п. 8 договору, реквізити та підписи сторін) (а.с. ).
Відповідно до умов договору ТОВ «СТАР Файнес Груп» зобов'язується надати клієнту грошові кошти в сумі 6700 грн. шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 строком на 120 днів із фіксованою процентною ставкою 1,50% в день, яка застосовується у межах строку кредитування.
При цьому, кошти були перераховані відповідачу 22.08.2024 року, що підтверджується повідомленнями ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. ).
Таким чином, ТОВ «СТАР Файнес Груп» повністю виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.
З матеріалів справи вбачається, що в порушення умов договору відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання.
24.09.2024 року між ТзОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №24092024 відповідно до умов якого ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 34365-05/2024 від 30.05.2024 року (а.с. ).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відтак, ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Непогашення відповідачем заборгованості перед кредитором за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язань.
Стаття 1050 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
На момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст.1054 ЦК України, грошові кошти за кредитним договором не повернув.
Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що борг ОСОБА_1 за кредитним договором становить 27604,00 грн., з яких: 6700,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 11859,00 грн. - за відсотками, 9045,00 грн. - штраф (а.с. ).
суд не вбачає підстав для зменшення розміру позовних вимог позивача, зокрема в частині нарахованих відсотків з огляду на несправедливість умов кредитного договору та його кабальність, оскільки відповідач до укладення кредитного договору був ознайомлений з його умовами, що свідчить зокрема підписання ним паспорта споживчого кредиту, де містяться всі істотні умови кредитного договору, зокрема інформація про річну та денну процентну ставку, погодився з ними та уклав договір з первісним кредитором. Крім того, відповідач не скористався правом протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів (згідно ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування»).
Доводи відповідача щодо порушення позивачем принципів розумності, добросовісності та справедливості, закріплені в ст. ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу, а також вимог Закону України «Про захист прав споживачів» суд відхиляє виходячи з наступного.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. При цьому, для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Такі правові висновки щодо застосування зазначених норм ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів» у спірних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 664/1261/16-ц, від 27.01.2020 у справі № 754/6091/18, від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19, від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19.
Крім того, у постанові ВП ВС від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначається, що суди попередніх інстанцій встановили, якщо умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев'яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду вважає за правильне це робити, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, а тому суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання».
Відтак, з аналізу змісту вказаних правових висновків ВС та ВП ВС, стає зрозумілим, що кваліфікувати як несправедливі (а отже і недійсні) можна умови договору щодо нарахування санкцій за порушення однією зі сторін своїх договірних зобов'язань, у разі, якщо їх розмір вносить істотний дисбаланс у обсяг прав та обов'язків учасників правовідношення за договором.
У даному ж випадку заборгованість, що нараховується позивачем у справі, стосується виконання зобов'язань позичальника по сплаті відсотків за користування кредитними коштами (тобто своєрідної оплати за законне та правомірне строкове користування чужим майном), у той час як вищевказані правові висновки стосуються санкційних нарахувань, тобто тих, що мають місце у разі неправомірного користування позичальником отриманими по кредиту коштами, наприклад це може бути неустойка (пеня чи штраф), а також нарахування відсотків річних за приписами ст. 625 ЦК України в разі прострочення виконання грошових зобов'язань.
Отже, правових підстав для зменшення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, про що вказує відповідач у поданому відзиві суд не вбачає.
Щодо позовних вимог про стягнення неустойки, то суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України введений воєнний стан з 24 лютого 2022 року. В подальшому, він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення спірного кредитного договору, так і на час розгляду цієї справи.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного стану у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Отже, оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за кредитним договором у період дії на території України воєнного стану, неустойка йому не може бути нарахована у будь-якому випадку, у зв'язку з чим в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем були порушені умови кредитного договору, а тому позовні вимоги ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають до часткового задоволення і з ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача заборгованість, яка складається із тіла кредиту та відсотків в розмірі 18559,00 грн.
Також, до часткового задоволення підлягають вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ст. 133 ч. 1, 3 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На виконання вказаних вимог закону позивачем надано: договір про надання правової допомоги №0103 від 01.03.2024 року, детальний опис наданих послуг від 09.05.2025 року до договору про надання правової допомоги, укладені з адвокатським об'єднанням «Апологет»; згідно яких адвокатське об'єднання надало ТзОВ «ВК «Кредит-Капітал» правову допомогу, вартість якої визначена в розмірі 7000,00 грн.
Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
А тому, враховуючи фактичний обсяг наданої правничої допомоги, з врахуванням вимог розумності і справедливості, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, як слідує з матеріалів справи, за подання даного позову товариство платіжним дорученням сплатило судовий збір у розмірі 2422,40 грн., однак, зважаючи, що судом задоволено позовні вимоги частково в сумі 18559,00 грн., тому на користь позивача слід стягнути у пропорційному розмірі судовий збір, що становить 1628,65 грн. ((18559,00/27604,00) * 2422,40).
Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд ,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 34365-05/2024 від 30.05.2024 року в розмірі 18559 (вісімнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп., 3000 (три тисячі) грн. витрат на правничу допомогу та 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасниками справи є:
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», адреса: Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1. Корпус 28, код ЄДРПОУ - 35234236.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складений 24 липня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Р.М. Кихтюк