Справа № 636/4441/25 Провадження №1-кс/636/918/25
25 липня 2025 року слідчий суддя Чугуївського міського суду Харківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання слідчого СВ ВП №1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, погодженого прокурором Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Снігурівка, Миколаївської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 на посаді кулеметника другого механізованого відділення другого механізованого взводу третьої механізованої роти, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, , який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий, останній раз: за вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області від 07.12.2012 року за ч. 2 ст. 121, ст. 71 КК України, до 8 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений умовно-достроково на підставі ухвали Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23.03.2018 на 2 роки 9 місяців 1 день,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
встановив:
В провадженні судді Чугуївського міського суду Харківської області ОСОБА_6 перебуває на розгляді обвинувальний акт № 12025221250000345, внесений 28 травня 2025 р. до ЄРДР, за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження в ході досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався.
Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується 31 липня 2025 року, однак судовий розгляд у вказаному кримінальному провадженню не закінчено і потребує часу.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених в п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування і суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення у зв'язку з чим, обрання більш м'якого запобіжного заходу окрім як тримання під вартою не можливо.
В судовому засіданні ОСОБА_4 та його захисник - адвокат - ОСОБА_5 не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Слідчий суддя, заслухавши позицію обвинуваченого та його захисника, думку прокурора, дослідивши документи та матеріали, якими прокурор обґрунтовує клопотання, в рамках якого подається клопотання, приходить до висновку про задоволення клопотання.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Приймаючи до уваги, що ухвала Чугуївського міського суду Харківської області про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 припиняє свою дію 31 липня 2025 року, а судове провадження не завершене, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого на 60 днів.
Підставами продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, тяжкість скоєних ним кримінальних правопорушень, віднесених до нетяжких та тяжких злочинів.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Слідчий суддя вважає встановленим існування ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду та може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування ( Бекчиєв проти Молдови §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти ( Ідалов проти Росії , Гарицьки проти Польщі , Храїді проти Німеччини , Ілійков проти Болгарії ).
Слідчий суддя вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі Ілійков проти Болгарії № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.
Вирішуючи клопотання прокурора, оцінючи в сукупності всі обставини, у тому числі: суспільну небезпечність та тяжкість кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_4 слідчий суддя враховує те, що останній обвинувачується за ч. 1 ст. 115 КК України у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна. Крім того, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.2, 3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України. Також суд враховує вік обвинуваченого та стан його здоров'я, відсутність у останнього міцних соціальних зв'язків та офіційного джерела доходів, доказів протилежного слідчому судді не надано. А відтак, з урахуванням наведених даних суд вважає, що обставини регламентовані п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177, п. п. 1-3 ч. 1 ст.194 КПК України є дійсними.
Слідчий суддя приходить до висновку, що вказані ризики, на цей час є реальними, враховуючи зміст пред'явленого обвинувачення, а також тяжкість кримінальних правопорушень, характер та обставини протиправних дій, в яких ОСОБА_4 обвинувачуються.
Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_4 усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому слідчий суддя зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Ризик переховування від суду обґрунтовується тим, що враховуючи вищевикладені обставини, які в своїй сукупності свідчать про те, що з огляду на тяжкість інкримінованого ОСОБА_4 злочину, тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі, з метою подальшого виконання можливого винесеного стосовно нього обвинувального вироку за вчинення злочину, передбаченого вищевказаною статтею Кримінального кодексу України, вбачається ризик того, що він може вчинити спробу переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду з метою уникнути відповідальності.
Ризик того, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, а тому може вчинити інші кримінальні правопорушення, в тому числі, задля приховування слідів вчинених ним вищевказаних злочинів.
Хоча свідки вже допитані в судовому засіданні, однак ризик незаконного впливу на свідків зберігається і після їх допиту, так як відповідно до вимог ч. 14 і ч. 15 ст. 352 КПК України після незаконного впливу на свідків обвинувачений може клопотати перед судом про повторний допит свідків, про надання можливості ставити питання свідкам під час дослідження інших доказів, про одночасний допит двох чи більше вже допитаних свідків.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити, крім іншого, виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Слідчий суддя, розглядаючи клопотання прокурора враховує те, що стороною захисту на теперішній час не надано до суду переконливих доказів того, що наведені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання сторони обвинувачення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 ризики на теперішній час суттєво зменшились або перестали існувати.
Слідчий суддя, розглядаючи клопотання прокурора враховує те, що стороною захисту на теперішній час не надано до суду переконливих доказів того, що наведені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання сторони обвинувачення про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 ризики на теперішній час суттєво зменшились або перестали існувати.
Приведені обставини, на думку слідчого судді, беззаперечно свідчать про те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить запобігання ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
За наслідками розгляду питання слідчий суддя своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Окрім цього, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, про що викладено правову позицію в рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Осаковський проти України».
Суд наголошує, що сама по собі тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не може бути підставою для продовження дії обраного раніше запобіжного заходу, але при цьому, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, про що викладено правову позицію в рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує обставини кримінального провадження, практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, враховуючи сукупність досліджених обставин та тяжкість покарання за злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що на момент вирішення клопотання прокурора встановлено наявність обґрунтованого обвинувачення та достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановлених ризиків, і приходить до висновку про відсутність підстав для скасування, зміни запобіжного заходу, оскільки не зникли наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відтак слідчий суддя вважає доцільним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 23 вересня 2025 року включно, оскільки саме такий запобіжний захід забезпечить його належну процесуальну поведінку та може запобігти вказаним ризикам та буде належною мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, поєднаного з насильством, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, слідчий суддя не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 177, 178, 182, 183, 314-317, 331, 369, 370, 372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання слідчого СВ ВП №1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, погодженого прокурором Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до закінчення строку досудового розслідування а саме: до 28 серпня 2025 року, включно.
Копію ухвали направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор» - для виконання.
Ухвалу в частині продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - ОСОБА_7 в той же строк з моменту вручення йому копії цієї ухвали суду.
Оскарження ухвали не зупиняє її дію та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1