Справа № 636/5914/25 Провадження№ 1-кп/636/1306/25
25 липня 2025 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , обвинувачуваного - ОСОБА_4 захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку в залі судових засідань в приміщенні Чугуївського міського суду Харківської області в м. кримінальне провадження № 62025170020006212 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , смт. Золочів Золочівського району Харківської області, громадянина України, військовослужбовця військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , на час вчинення злочину обіймав посаду помічника гранатометника 2 відділення 1 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення 1 батальйону оперативного призначення у військовому званні «солдат» проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
встановив:
В провадженні Чугуївського міського суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
Відповідно до матеріалів кримінального провадження в ході досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 закінчується 31 липня 2025 року, однак судовий розгляд у вказаному кримінальному провадженню не закінчено і потребує часу.
У судовому засіданні від прокурора Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених в п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування і суду, може впливати на свідків, може вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв'язку з чим, обрання більш м'якого запобіжного заходу окрім як тримання під вартою не можливо.
В судовому засіданні прокурор повністю підтримала вимоги, викладені в клопотанні.
В судовому засіданні обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив обрати відносно нього більш м'який запобіжний захід, який не пов'язаний з триманням під вартою.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого повністю підтримав позицію свого підзахисного, також просив суд обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, з метою надання можливості останньому відшукати військову частину для подальшого проходження військової служби.
Суд, заслухавши позицію обвинуваченого, думку прокурора, дослідивши документи та матеріали, якими прокурор обґрунтовує клопотання, в рамках якого подається клопотання, приходить до висновку про задоволення клопотання.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Приймаючи до уваги, що ухвала слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 02 червня 2025 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 припиняє свою дію 31 липня 2025 року, а судове провадження не завершене, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого на 60 днів.
Підставами продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, є те що, він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, є військовослужбовцем і вчинив кримінальне правопорушення, пов'язане із проходженням військової служби, усвідомлює тяжкість та реальність покарання, вважає, що існують ризики переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні. З метою запобігання вказаним ризикам, прокурор просить продовжити, раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Суд вважає встановленим існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду може впливати на свідків, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Така потреба обумовлена наявністю в ході досудового розслідування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які на даний час не зменшились:
Така потреба обумовлена наявністю в ході досудового розслідування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України:
Ризик передбачуваний п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обумовлений тим, що ОСОБА_4 переховуватися від органу досудового розслідування або суду, що підтверджується, тим що підозрюваний являється військовослужбовцем військової служби, місцезнаходження військової частини в якій він проходить військову службу в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область враховуючи проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Крім того, вказані обставини створять складності явки або запізнення підозрюваного до органу досудового розслідування та суду.
Крім того підозрюваний, вчиняючи вказаний злочин підірвав боєготовність та боєздатність свого підрозділу.
Ризик передбачуваний п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України обумовлений тим, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх співслужбовців здійснити вплив на свідків як благаючи або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам, понятим, експертам щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ризик передбачуваний п. 4 ч.1 ст. 177 КПК України обумовлений тим, що ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що підозрюваний, перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування та створить можливості для підозрюваного незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. В той же час останній, перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості використання мобільних телефонів, здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження.
Ризик передбачуваний п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обумовлений тим, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється підтверджується тим, що підозрюваний, перебуваючи у приміщенні органу досудового розслідування, маючи умисел продовжити вчинення злочину, самовільно залишив приміщення через вікно та зник у невідомому напрямку.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що особисте зобов'язання є найбільш м'яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов'язання є те що підозрюваний зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов'язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку підозрюваний може чинити тиск на свідків.
Водночас, військовослужбовці Збройних сил України, як і сам підозрюваний озброєні штатною та груповою зброєю і боєприпасами, що сприяє безперешкодному доступу до них з боку підозрюваного, який на теперішній час підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та може використати зброю з метою перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином або скоїти новий злочин із застосуванням зброї.
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного у вигляді застави, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України пов'язана з тим, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину - злочину проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), м'якість застосування якого створить в очах суспільства та інших військовослужбовців уяву безкарність та свавілля.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до сторони обвинувачення та суду не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу. Разом з тим, підозрюваний являється військовослужбовцем і повинен проходити військову службу за місцем дислокації військової частини, що фактично унеможливить поручителем з числа цивільних осіб забезпечити належне виконання покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України. Водночас, поручителі з числа командування військовослужбовця не зверталися із письмовим зобов'язанням щодо поручительства та виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що органом досудового розслідування встановлено, що підозрюваний проживає у іншій області, а тому обрання відносно нього вказаного запобіжного заходу створить передумови вчинення тиску на свідків у вказаному кримінальному провадженні та неявки до органу досудового розслідування. Крім цього підстав для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою, зокрема домашнього арешту, немає, оскільки підозрюваний, незважаючи на наявність у нього постійного місця проживання, підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину. Тяжкість злочину, у якому підозрюється військовослужбовець, обставини, за яких він був скоєний, вказують на існування цілком реальних ризиків, що застосування до підозрюваного іншого, окрім як тримання під вартою, запобіжного заходу надасть йому можливість впливати на свідків.
Так, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачуваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Суд з урахуванням стадії досудового розслідування, погоджується з такими висновками прокурора, зокрема щодо обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та існування ризиків передбачених п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Враховуючи вищенаведені відомості у суду не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, якими прокурор обґрунтовує необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання обвинувачуваного під вартою, оскільки на момент розгляду клопотання вказані ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинувачуваного та обставин кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити, крім іншого, виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Суд, розглядаючи клопотання прокурора враховує те, що стороною захисту на теперішній час не надано до суду переконливих доказів того, що наведені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання сторони обвинувачення про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 ризики на теперішній час суттєво зменшились або перестали існувати.
Приведені обставини, на думку суду, беззаперечно свідчать про те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить запобігання ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Окрім цього, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, про що викладено правову позицію в рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Осаковський проти України».
Суд наголошує, що сама по собі тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не може бути підставою для продовження дії обраного раніше запобіжного заходу, але при цьому, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, про що викладено правову позицію в рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує обставини кримінального провадження, практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, враховуючи сукупність досліджених судом обставин та тяжкість покарання за злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , суд вважає, що на момент вирішення клопотання прокурора встановлено наявність обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановлених ризиків, і приходить до висновку про відсутність підстав для скасування, зміни запобіжного заходу, оскільки не зникли наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відтак суд вважає доцільним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 23 вересня 2025 року включно, оскільки саме такий запобіжний захід забезпечить його належну процесуальну поведінку та може запобігти вказаним ризикам та буде належною мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи всі обставини справи, ставлення обвинувачуваного до інкримінованого йому кримінального правопорушення, враховуючи норму ч. 3 ст. 182 КПК України, відповідно до якої суд при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинувачуваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, слідчий суддя вважає за необхідне визначити обвинувачуваному розмір застави.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні також заявила клопотання про призначення кримінального провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акту вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстави для закриття провадження чи повернення обвинувального акту відсутні.
Захисник та обвинувачений підтримали думку прокурора щодо можливості призначити судовий розгляд у вказаному кримінальному провадженні.
Вказане кримінальне провадження підсудне Чугуївському міському суду Харківської області, обвинувальний акт складено відповідно до положень КПК України, підстав для закриття кримінального провадження судом не встановлено, угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст. 468-475 КПК України до суду не надійшло, відтак суд доходить висновку про можливість призначення судового розгляду.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами є: 1) всі обставини кримінального правопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого; 3) інші дані про його особу (наприклад, поведінка під час кримінального провадження); 4) ризики, передбачені в ст. 177 КПК, а критеріями - те, що розмір застави: а) достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та, водночас, б) не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного проживання людини.
За таких обставин суд з урахуванням стану здоров'я, сімейного стану, майнового становища обвинуваченого, враховуючи конкретні обставини інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкості кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, яке за своєю правовою кваліфікацією згідно ст. 12 КК України являється тяжким злочином, вчиненим в умовах воєнного стану, наявність реальної можливості у нього внести заставу, вважає за необхідне заставу, визначену ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 02 червня 2025 року у сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залишити без змін, оскільки застава в такому розмірі зможе запобігти ризикам, передбаченими ч. 1 ст. 177 КПК України.
Такий розмір застави є прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» (заява № 12050/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку.
Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб нівелювати у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 177, 178, 182, 183, 331, 369, 370, 372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачуваного ОСОБА_4 - задовольнити.
Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у відкритому судовому засіданні о 16 год. 30 хв. 31 липня 2025 року, про що повідомити прокурора, обвинуваченого, захисника обвинуваченого
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 (шістдесят) днів, а саме: з 25 липня 2025 року до 23 вересня 2025 року включно, в державній установі «Харківський слідчий ізолятор».
Заставу, визначену ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 02 червня 2025 року у розмірі 20 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560,00 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят гривень) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок № UA208201720355299002000006674, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код отримувача (ЄДРПОУ) 26281249, код банку отримувача 820172, отримувач коштів Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, призначення платежу: застава згідно ухвали Салтівського районного суду міста Харкова від 02.06.2025 у справі № 643/8714/25 (провадження № 1-кс/643/3021/25) відносно ОСОБА_4 . Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківській слідчий ізолятор» - залишити без змін.
Обвинувачуваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Роз'яснити обвинувачуваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківській слідчий ізолятор».
При внесенні визначеної суми застави підозрюваний підлягає звільненню з-під варти.
Копію ухвали направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор» - для виконання.
Ухвалу в частині продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_4 в той же строк з моменту вручення йому копії цієї ухвали суду.
Оскарження ухвали не зупиняє її дію та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Суддя ОСОБА_1