ЄУН 211/3998/25
Номер провадження 2/211/1925/25
25 липня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
за головуванням - судді Гонтар А.Л.,
з участю секретаря судового засідання Костяк Д.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію,
18.04.25 року представник Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" звернувся в Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідачзаборгованість по оплаті за опалення у сумі 42774,02 гривень за період з 01 грудня 2014 року по 28 лютого 2025 року, за абонентське обслуговування у сумі 1391,08 грн., інфляційні витрати в сумі 2914,94грн., 3% річних у сумі 405,56 за період з 01.12.2014 по 24.02.2022 ; судові витрати у розмірі 2422.40 грн., витрати пов'язані з відправленням кореспонденціі у сумі 45 грн., отриманням витягу у сумі 45 грн.
Позивач у позові вказав, що відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 користується послугами опалення та гарячого водопостачання, які надає ОКП "Донецьктеплокомуненерго". Але за послуги сплачував не регулярно.
На підставі ухвали Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 09 травня 2025 року справу було відкрито у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін на 04 червня 2025 року.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлявся належним чином. На адресу суду представником позивача подано заяву про проведення судового засідання без його участі,із зазначенням, що вони позовні вимоги підтримують у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
Відповідач ОСОБА_1 повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання відповідно до частини 7 статті 128 ЦПК України, а саме, йому було направлено судову повістку за адресою місця проживання, зареєстрованого у встановленому порядку, до судового засідання не з'явився, заяв, клопотань, відзиву до суду від нього не надходило.
За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних доказів, заочно у відповідності до вимог ст.ст. 280-281 ЦПК України, проти чого представник позивача не заперечує.
У зв'язку з неявкою сторін та у відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, висновує, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на таке.
Судом установлено, що відповідач ОСОБА_1 згідно з інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру від 05 травня 2025 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 .
За приписами у ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Серед обов'язків співвласників багатоквартирного будинку, визначених у статті 7 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», є наступні: виконання рішення зборів співвласників; своєчасна оплата за спожиті житлово-комунальні послуги. Таким чином, Закон покладає обов'язок утримання квартири та сплати житлово-комунальних послуг на власника квартири у багатоквартирному будинку.
Непроживання особи у квартирі, яка належить їй на праві власності, або факт відсутності її реєстрації в цій квартирі не звільніє особу від обов'язку нести витрати з оплати житлово-комунальних послуг. Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.04.2020 року у справі № 757/29813/17-ц.
Позивач ОКП «Донецьктеплокомуненерго» є постачальником послуг з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 . Теплопостачальником відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я відповідача ОСОБА_1 .
У період 2014-2025 р.р. позивачем надавались послуги з централізованого опалення в будинку АДРЕСА_4 , що підтверджується актами про підключення зазначеного житлового будинку до системи централізованого опалення .
Звернень споживачів за особовим рахунком № НОМЕР_1 по квартирі АДРЕСА_3 , щодо не проведення стягнення з наданням документів відповідно до Постанови КМУ «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05 березня 2022р. № 206 (зі змінами) до ОКП «Донецьктеплокомуненерго» не надходило.
Відповідно до п.5 ч.2 ст. 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» (із змінами і доповненнями) встановлено обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно з ст. 9 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» (із змінами і доповненнями) споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
У пунктах 36, 37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 передбачено, що споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.
Згідно з підпунктом 5) п.45 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначена правова позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року по справі № 401/710/15-ц.
Таким чином, незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов'язок щодо оплати отриманої теплової енергії.
Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові у справі за № 6-1706цс15, підведення централізованого опалення до стояка у межі приміщення за вказаною адресою свідчить про виконання послуг позивачем.
За змістом п. 28 Правил надання послуг з централізованого опалення (діючих на час виникнення спірних правовідносин), постачання холодної та гарячої води, споживачі, які відмовились від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
А також, у пункті 14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 ( далі -Правила) передбачено що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 ( далі- Методика).
Відповідно до п. 38 Правил споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Визначення обсягу теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, здійснюється відповідно до розділу III Методики. Розподіл цього обсягу здійснюється серед споживачів за категоріями приміщень згідно з додатком 1 до цієї Методики пропорційно до їх загальних/опалюваних площ/об'ємів.
Відсутність приладів опалення в окремому під'їзді багатоквартирного будинку не звільняє споживачів від сплати послуг, так як завдяки функціонуванню внутрішньобудинкової системи опалення за рахунок тепловиділень від ізольованих розподільчих трубопроводів, що розташовані в будинку, створюються сприятливі умови для нормальної роботи інших інженерних комунікацій, системи водопроводу та каналізації всього будинку з метою уникнення їх промерзання та руйнування самого будинку від різкої зміни температур.
Доказів щодо непідтримання внутрішньобудинкової системи опалення житлового будинку в робочому стані або недотримання нормативної температури повітря місць загального користування та допоміжних приміщень, суду не надано.
У ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
На підставі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З розрахунку заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 не обладнана індивідуальним опаленням, у будинку встановлено вузол комерційного обліку теплової енергі. Розподіл обсягу спожитих у будинку комунальних послуг здійснено на підставі Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будинку комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 р. №315 (I, III, V) зі змінами відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 р. №358 "Про внесення змін до Методики розподілу обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг"(п.2 розділу III,ф-ла 12; п.8 та п.9 розділу IV,ф-ла 25 та 26).
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати послуг за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з 01 грудня 2014 року по 28 лютого 2025 року утворилась заборгованість за опалення у сумі 42774,02 грн, за абонентське обслуговування в сумі 1391,08 грн ,а також інфляційні збитки у розмірі 2914,94 грн , 3% річних у розмірі 405,56 грн, що вбачається з розрахунку заборгованості за особовим рахунком, розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань.
На підставі вищезазначеного, суд вважає, що в судовому засідання знайшов своє підтвердження факт порушення відповідачами зобов'язань по оплаті за послуги теплопостачання, що надаються позивачем.
Беручі до уваги викладене, суд висновує про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що зазначений позов підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача слід стягнути зазначену вище заборгованість.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Відповідно до п. 4 ч.3 ст 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивачем по справі понесені витрати, пов'язані з поштовим відправленням відповідачу документів у справі на суму 45,00 грн., витрати, пов'язані з формуванням Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідача у справі на суму 45,00 грн. тому ці витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13,128,131,133,141,259,264,265,268,280-283 ЦПК України , суд
позовні вимоги - задовольнити .
Стягнути з ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» заборгованість за послуги теплопостачання за період з 01 грудня 2014 року по 28 лютого 2025 року в сумі 42774 (сорок дві тисячі сімсот сімдесят чотири) грн. 02 коп. , за абонентське обслуговування в сумі 1391 (тисячу триста девяносто одну) грн. 08 коп. , інфляційні збитки за період з 01 грудня 2014 року по 24 лютого 2022 року в сумі 2914 (дві тисячі дев'ятсот чотирнадцять) грн. 94 коп. , 3% річних в сумі 405 (чотириста п'ять) грн. 56 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 ( дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., витрати, пов'язані з отриманням витягу з реєстру нерухомого майна 35 ( тридцять п'ять) грн 00 коп. та витрати, пов'язані з відправленням поштової кореспонденції відповідачу 45 ( сорок п'ять) грн 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 25 липня 2025 року.
Суддя А.Л.Гонтар