Справа № 464/12/25 Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б.Р.
Провадження № 22-ц/811/1611/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
25 липня 2025 року м. Львів
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С. М.,
суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 квітня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несплату аліментів,
у січні 2025 року позивачка ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом, в якому просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачки заборгованість зі сплати аліментів за Договором про сплату аліментів на дитину від 24.04.2023, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, у сумі 71 400,00 грн, з яких 39 000,00 грн - сума основного боргу, а 32 400,00 грн - пеня.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги вказували на те, що позивачка ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем ОСОБА_1 . У шлюбі народилось дві доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 11.05.2018 року рішенням Сихівського районного суду м. Львова шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу доньки залишились проживати разом із позивачкою. На даний момент старша донька ОСОБА_3 є повнолітньою. 24.04.2023 між позивачкою та відповідачем було укладено та нотаріально посвідчено договір про стягнення аліментів на дитину - ОСОБА_4 , яким визначено права та обов'язки сторін. Відповідач ОСОБА_1 належним чином виконував зобов'язання за договором до кінця листопада 2023 року. Починаючи з грудня 2023 року будь-яка оплата аліментів відповідачем припинилась. Станом на момент звернення позивачки до суду з цією позовною заявою існує заборгованість зі сплати аліментів 12 календарних місяців. Враховуючи вищенаведене, просила позов задовольнити.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 08 квітня 2025 року задоволено заяву представника позивача і провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів в частині стягнення 39 000, 00 грн основного боргу по аліментах закрито у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 10 квітня 2025 року позов задоволено.
Вирішено:
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню зі сплати аліментів за договором про сплату аліментів на дитину від 24.04.2023, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пшеничкою У. В., реєстр № 677 в сумі 32 400 грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1 211 грн 20 коп.
Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскарживОСОБА_1 , подавши в травні 2025 року апеляційну скаргу, в якій міститься прохання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
На думку апелянта, оскаржуване судове рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що, на думку заявника, з урахуванням системного аналізу законодавства, яке регулює спірні правовідносини, зокрема, вимог статтей 8, 180, частини першої статті 196 СК України, статтей 9, 549, частин першої та другої статті 614 ЦК України, пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» та практики Верховного Суду, суду першої інстанції належало встановити наявність заборгованості зі сплати аліментів та винних дій особи, яка не сплатила аліменти, що призвели до виникнення заборгованості, чого позивачем в порушення вимог статтей 76-81, 89 ЦПК України доведено не було, а відтак, таке і не встановлено судом першої інстанції. А відтак судом першої інстанції не встановлено наявність правових підстав для стягнення неустойки з нього за простроченн сплати аліментів.
Оскільки для стягнення пені необхідним є існування заборгованості зі сплати аліментів, а така станом на момент ухвалення рішення судом першої інстанції добровільно погашена відповідачем, тобто відсутня, то відсутні і підстави для стягнення неустойки.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною другою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 29 серпня 2003 року у Міському відділі реєстрації актів громадянського стану Львівського обласного управління юстиції. У шлюбі у них народилось дві доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 11 травня 2018 року, що набрало законної сили 15 червня 2018 року, шлюб між сторонами розірвано. Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьком неповнолітньої ОСОБА_4 є відповідач ОСОБА_1
24 квітня 2023 року між позивачкою ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про сплату аліментів на дитину, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пшеничною У. В. та зареєстровано в реєстрі за № 677. Згідно п.1.1. на виконання обов'язку матеріально утримувати дитину батько зобов'язується сплачувати матері аліменти на доньку ОСОБА_4 , в розмірі 3000,00 грн щомісяця шляхом перерахування суми аліментів на відкритий на ім'я матері рахунок. Відповідно до п.1.4. мати має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про сплату аліментів сума заборгованості становить 71 400,00 грн, що складається із суми основного боргу в розмірі 39 000, 00 грн та суми нарахованої пені в розмірі 32 400, 00 грн.
В ході розгляду цієї справи відповідач добровільно погасив заборгованість зі сплати аліментів у зв'язку із чим ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 08 квітня 2025 року задоволено заяву представника позивача і провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів в частині стягнення 39 000, 00 грн основного боргу по аліментах закрито у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Нормою статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до частин першої та другої статті 181 цього Кодексу способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Частиною першою статті 189 СК України передбачено, що батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.
Оскільки між сторонами укладено нотаріально посвідчений договір про сплату аліментів на дитину, правовідносини, що виникли між сторонами мають договірний характер, а отже регулюються не лише нормами Сімейного кодексу України, а й загальними положеннями Цивільного кодексу України про правочини та договори.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Як передбачено пунктом 3 частини першої статті 611 цього Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Приписи частин першої та другої статті 614 ЦК України регламентують, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не доведено відсутності його вини щодо прострочення сплати аліментів. Резюмуючи вище встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути пеню зі сплати аліментів за договором про сплату аліментів в сумі 32 400,00 грн.
Відповідач за час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції не спростував доводи позовної заяви у цій частині.
З урахуванням вищенаведеного, доводи апеляційної скарги є неспроможними. Суд першої інстанції належним чином оцінив наявні в матеріалах справи докази, відтак доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстав вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 25 липня 2025 року.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич