Справа № 305/2182/25
Закарпатський апеляційний суд
24.07.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/496/25 за апеляційною скаргою прокурора Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 27.06.2025.
Цією ухвалою частково задоволено клопотання cлідчого СВ Рахівського РВП ГУ НП в Закарпатській області про застосування запобіжного заходу та застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, строком на два місяці, до 24.08.2025 включно, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, невійськовозобов'язаного, несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, відомості про яке 27.06.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071140000285.
Цією ж ухвалою на підозрюваного ОСОБА_7 покладено обов'язки: прибувати за викликом до кабінету слідчого, прокурора чи суду на першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, з місця постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду; цілодобово знаходитись за місцем свого проживання, розташованого в АДРЕСА_1 ; повідомляти слідчого прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання.
З клопотання вбачається, що СВ Рахівського РВП ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені відомості, про яке 27.06.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025071140000285 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , наприкінці червня 2025 року, маючи умисел, спрямований на незаконне переправлення громадян України через державний кордон України, поза визначеними пунктами пропуску, розуміючи встановлений порядок перетину державного кордону, порушуючи вимоги законів України «Про державний кордон України», «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995, достовірно знаючи, що з 24.02.2022 у відповідності до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено режим воєнного стану, на період дії якого
-2-
чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років, обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, домовився з невстановленою досудовим розслідуванням особою про спільне вчинення незаконного переправлення громадянина України, через державний кордон України, шляхом сприяння його переміщенню до ділянки державного кордону України з Румунією у с. Ділове Рахівського району Закарпатської області за грошову винагороду у сумі 5000 доларів США з однієї особи.
У кінці червня 2025 року (більш точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені), невстановлена досудовим розслідуванням особа повідомила ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про можливість організації їх незаконного переправлення через державний кордон України з Румунією, за грошову винагороду по 5000 доларів США з однієї особи.
26.06.2025 невстановлена досудовим розслідуванням особа, з метою сприяння незаконному переправленню громадян України через державний кордон України, надала вказівку ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , прибути потягом до м. Рахів Закарпатської області, і о 12 год 50 хв останні прибувши до залізничного вокзалу м. Рахів, отримали вказівку від невстановленої особи чекати там подальших вказівок.
26.06.2025 о 21 год 30 хв, невстановлена досудовим розслідуванням особа надала вказівку ОСОБА_10 та ОСОБА_11 прибути до кафе «Мисливець», що розташоване по вул. Буркут у м. Рахів Закарпатської області, де з метою виконання раніше узгодженого плану, спрямованого на незаконне переправлення осіб через державний кордон, діючи за попередньою вказівкою невстановленої досудовим розслідування особи, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 зустрів ОСОБА_7 , який надав їм вказівку сідати на гужову повозку, якою він керував, з метою доставки їх до місця незаконного переправлення через державний кордон.
У подальшому 26.06.2025 о 21 год 40 хв, ОСОБА_7 на гужовій підводі, за вказівкою невстановленої досудовим розслідуванням особи, з метою виконання раніше узгодженого плану, спрямованого на незаконне переправлення осіб через державний кордон, надав вказівку ОСОБА_10 та ОСОБА_11 спостерігати чи їх ніхто не переслідує, провів детальний інструктаж незаконного перетину державного кордону України через річку «Тиса», та попрямував у напрямку 310 прикордонного знаку, рухаючись по вул. Буркут в напрямку с. Косівська Поляна Рахівського району Закарпатської області.
Однак, свій злочинний умисел, спрямований на незаконне переправлення громадян України, через державний кордон України з Румунією, ОСОБА_7 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи не довели до кінця, оскільки 27.06.2025 приблизно о 00 год 55 хв, працівниками Державної прикордонної служби та СКП Рахівського РВП ГУ НП в Закарпатській області у с. Косівська Поляна Рахівського району, за 13 кілометрів від 310 прикордонного знаку, було виявлено ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , яких у подальшому затримано та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 204-1 КУпАП.
27.06.2025 ОСОБА_7 був затриманий на підставі ст. 208 КПК України та цього ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
-3-
Обґрунтовуючи клопотання слідчий зазначив, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 07 до 09 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 03 років із конфіскацією майна, у зв'язку з чим наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. З урахуванням наведеного слідчий вважав, що більш м'які запобіжні заходи будуть недостатніми для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, на строк 60 днів.
Частково задовольняючи клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя вказала на те, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до дев'яти років. Обґрунтованість підозри стверджується долученими до клопотання доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри. Також, слідчим суддею визнано доведеними ризики, на які посилається слідчий у клопотанні. При цьому слідчий суддя врахувала дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, позитивно характеризується, раніше не судимий, перебуває на обліку у відділенні Е(п)МД КОП «Рахівська РЛ» з приводу лейкозу шиї. Таким чином, слідчий суддя прийшла до переконання, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю та покладенням відповідних обов'язків, може повною мірою запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
В апеляційній скарзі прокурор Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді від 27.06.2025 скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб. Посилаючись на наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор стверджує про неможливість їх запобіганню шляхом застосування щодо підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою. Характер та обставини злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його роль у вчиненні цього злочину, дають підстави для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, підозрюваного та його захисника. При цьому враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді. Від них не надходило клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних
-4-
фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Цим вимогам кримінального процесуального закону ухвала слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 27.06.2025 відповідає.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що СВ Рахівського РВП ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені відомості, про яке 27.06.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025071140000285 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
27.06.2025 ОСОБА_7 був затриманий на підставі ст. 208 КПК України та цього ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
27.06.2025 ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання слідчого про обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
У порядку ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих
-5-
запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого СВ Рахівського РВП ГУ НП в Закарпатській області підстави для обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_7 , вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя правильно встановила, що достатніх обставин для обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою немає, оскільки даних, які б вказували на безумовну необхідність обрання щодо останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою та свідчили про недостатність застосування щодо нього більш м'яких запобіжних заходів у клопотанні не вказано і прокурором у судовому засіданні не доведено.
Апеляційний суд зауважує, що одна лише тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 не може вважатись виключною підставою для попереднього його ув'язнення.
Колегія суддів уважає, що з урахуванням обставин кримінального провадження та даних про особу ОСОБА_7 , який має постійне місце проживання, позитивно характеризується, раніше не судимий, перебуває на обліку у відділенні Е(п)МД КОП «Рахівська РЛ» з приводу лейкозу шиї, слідчий суддя дійшла вірного висновку про можливість застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу, а саме цілодобового домашнього арешту. Такий запобіжний захід зможе забезпечити дотримання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на неї процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя поклав на ОСОБА_7 і певні обов'язки, які повинні забезпечити виконання ним процесуальних дій, зокрема: прибувати за викликом до кабінету слідчого, прокурора чи суду на першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, з місця постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду; цілодобово знаходитись за місцем свого проживання, розташованого в АДРЕСА_1 ; повідомляти слідчого прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання.
-6-
Таким чином, висновок слідчого судді про те, що докази та обставини, зазначені у клопотанні та наведені у судовому засіданні не дають підстав застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 винятковий запобіжний захід - тримання під вартою, ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження. Така позиція слідчого судді відповідає вимогам ст. 176-178, 183, 193, 194 КПК України, що регулюють вирішення питання про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного.
На думку апеляційного суду, застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту з покладенням додаткових обов'язків є доцільним, достатнім та таким, що відповідає меті його застосування. При цьому, не порушує прав підозрюваного, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що наведені у клопотанні ризики є недостатніми для застосування щодо підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Доводи прокурора щодо необхідності застосування до ОСОБА_7 виключного запобіжного заходу, колегія суддів не вважає достатньо переконливими і такими, що у сукупності свідчать про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного лише у такий спосіб.
Так, сам по собі факт вчинення інкримінованого підозрюваному ОСОБА_7 кримінального правопорушення та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Разом з тим, домашній арешт по встановленій ч. 1 ст. 176 КПК України ієрархії тяжкості запобіжних заходів передує триманню під вартою, а тому є достатньо суворим заходом. З урахуванням встановлених слідчим суддею обставин з покладенням на підозрюваного обов'язків, домашній арешт у нічний час доби цілком забезпечує мету застосування запобіжних заходів та повною мірою може запобігти наявним ризикам кримінального провадження без надмірного втручання в його повсякденний спосіб життя.
При цьому апеляційний суд враховує, відсутність в матеріалах судового провадження даних про недотримання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього оскаржуваною ухвалою обов'язків.
Посилання прокурора на тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , апеляційний суд визнає такими, що не дають підстав для застосування щодо підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу та не свідчать про те, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Інші обставини, на які вказує прокурор в апеляційній скарзі були враховані слідчим суддею при прийнятті рішення. Зазначені посилання не можуть бути правовою підставою для скасування ухвали, у зв'язку з чим до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід, який, на думку колегії суддів є співмірним зі ступенем можливих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, і відповідає даним про особу підозрюваного, тяжкості кримінального правопорушення та його наслідкам, і підстав вважати його м'яким, немає.
В контексті ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що серйозність обвинувачення або суворість санкції інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою. Як зазначено у рішенні № 7064/05 від 01.06.2006 «Мамедова проти Росії» - «потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
-7-
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі прокурора доводи та підстави, з яких просить скасувати ухвалу слідчого судді не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду апеляційної скарги, і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення, а тому колегія суддів доводи апеляційної скарги прокурора відхиляє, визнаючи їх такими, що не спростовують правильність висновків слідчого судді, викладених в ухвалі від 27.06.2025 про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що стороною обвинувачення не наведено обставин та не надано таких доказів, які б спростовували висновки слідчого судді, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу не заявлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування ухвали слідчого судді, немає, а тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 27.06.2025 щодо ОСОБА_6 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді