Справа № 308/8643/25
Закарпатський апеляційний суд
24.07.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/462/25 за апеляційною скаргою прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.06.2025.
Цією ухвалою частково задоволено клопотання слідчого СВ Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у виді цілодобово домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю, на строк до 17.08.2025 включно, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні № 12025071030000582, відомості про яке 31.03.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Цією ж ухвалою на підозрюваного ОСОБА_5 покладено обов'язки: цілодобово не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого або прокурора; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; не спілкуватися із свідками, спеціалістами, експертами у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З матеріалів судового провадження вбачається, що СВ Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного 31.03.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025071030000582, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , маючи єдиний умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, що охороняють здоров'я населення України, у порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 за № 60/95-ВР, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і
-2-
прекурсорів, та зловживанню ними» від 15.02.1995 № 62/95-ВР, наказу Міністерства охорони здоров'я України за № 188 від 01.08.2000, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» від 06.05.2000 № 770, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, з метою досягнення запланованого результату та незаконного збагачення здійснював заборонені операції в сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, та з метою недопущення викриття своїх злочинних дій, застосовував заходи конспірації, яких дотримувався, а саме у телефонних розмовах не називаючи дійсної назви наркотичного засобу чи психотропної речовини, пакунків, у яких він його зберігав та у подальшому збував, використовували при цьому різного роду «жаргонні» назви наркотичних засобів чи психотропних речовин, при цьому розуміючи, що мова йде про психотропну речовину.
На виконання вищевказаного єдиного злочинного задуму ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, у невстановлені досудовим розслідуванням спосіб, місце та час, але не пізніше 17 год 18 хв 05.06.2025, придбав з метою збуту від невстановленої на даний час органом досудового розслідування особи, психотропну речовину - метамфетамін, після чого почав незаконно зберігати вказану речовину з метою її подальшого збуту.
Придбавши психотропну речовину - метамфетамін, ОСОБА_5 почав незаконно зберігати вказану психотропну речовину з метою збуту при собі, до моменту, коли 05.06.2025 приблизно о 17 год 18 хв, перебуваючи на водійському місці в автомобілі марки «Skoda» моделі «Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: м. Ужгород, вул. Павла Чубинського, незаконно збув зазначену психотропну речовину, яка знаходилась всередині згортку фольги, за 1000 грн особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_9 , яка була залучена до конфіденційного співробітництва та діяла під контролем правоохоронних органів, в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки.
Одразу після чого, збута ОСОБА_5 психотропна речовина, яка знаходилась всередині згортку фольги вилучена у ОСОБА_10 співробітниками ВКП Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області та передана на експертне дослідження.
Згідно висновку експерта указана речовина є психотропною речовиною - метамфетамін, масою 0,1808 г.
17.06.2025 ОСОБА_5 затриманий в порядку ст.615 КПК України та того ж дня повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
Необхідність застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий мотивував тим, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років, а також наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 , знаходячись на волі та передбачаючи можливість призначення йому реальної міри покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків, експерта у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити те, у якому підозрюється. Тому, на думку слідчого, застосування щодо ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання указаним ризикам.
Частково задовольняючи клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя вказала на те, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення,
-3-
передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується долученими до клопотання доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри. Також, слідчим суддею встановлено ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки у разі визнання винуватим, ОСОБА_5 загрожує покарання у виді позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років та це може стимулювати підозрюваного до переховування від органу досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні з метою зміни ними показань на його користь. Разом з тим, слідчий суддя вважала не доведеними ризики, передбачені п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та доводи сторони обвинувачення про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. Також слідчим суддею враховано дані про особу ОСОБА_5 , який має постійне місце проживання, раніше не судимий, офіційно не працюючий. Таким чином, слідчий суддя прийшла до переконання, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді від 19.06.2025 скасувати та застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, сторона обвинувачення, вказує на те, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою та підлягає скасуванню. Слідчий суддя не врахувала достатньою мірою обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_5 підозри, яка на даний час повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, тяжкість кримінального правопорушення у якому останній підозрюється, а також наявність ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, яким можливо запобігти лише шляхом застування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, неявка якого з урахуванням положень ст. 405, 422 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому враховується, що прокурор належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, клопотань про відкладення розгляду судового провадження не подавав.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення колегія суддів відхиляє з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Цим вимогам кримінального процесуального закону ухвала слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.06.2025 відповідає.
-4-
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що СВ Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного 31.03.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025071030000582, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
17.06.2025 ОСОБА_5 затриманий в порядку ст. 615 КПК України та того ж дня повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
19.06.2025 ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання слідчого про обрання щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю на строк до 17.08.2025.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
У порядку ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
-5-
Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого СВ Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області підстави для обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_5 , вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя правильно встановила, що достатніх обставин для обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою немає, оскільки даних, які б вказували на безумовну необхідність обрання щодо останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою та свідчили про недостатність застосування щодо нього більш м'яких запобіжних заходів у клопотанні слідчого не вказано та прокурором в судовому засіданні не доведено.
Апеляційний суд зауважує, що одна лише тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , не може вважатись виключною підставою для попереднього його ув'язнення.
Колегія суддів уважає, що з урахуванням обставини кримінального провадження та даних про особу ОСОБА_5 , слідчий суддя дійшла вірного висновку про можливість застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу, а саме цілодобового домашнього арешту. Такий запобіжний захід зможе забезпечити дотримання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя поклала на ОСОБА_5 й певні обов'язки, які повинні забезпечити виконання ним процесуальних дій, зокрема: цілодобово не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого або прокурора; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; не спілкуватися із свідками, спеціалістами, експертами у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Таким чином, висновок слідчого судді про те, що докази та обставини, зазначені у клопотанні та наведені у судовому засіданні не дають підстав застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 винятковий запобіжний захід - тримання під вартою, ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження. Така позиція слідчого судді відповідає вимогам ст. 176-178, 183, 193, 194 КПК України, що регулюють вирішення питання про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного.
-6-
На думку апеляційного суду, застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та покладенням додаткових обов'язків є доцільним, достатнім та таким, що відповідає меті його застосування. При цьому, не порушує прав підозрюваного, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності відносно підозрюваного певних ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України, втім недостатньої їх вагомості для застосування до цього підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Доводи прокурора щодо необхідності застосування до ОСОБА_5 виключного запобіжного заходу, колегія суддів не вважає достатньо переконливими і такими, що у сукупності свідчать про можливість усунення встановлених щодо останнього ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України лише у такий спосіб.
Так, сам по собі факт вчинення інкримінованого підозрюваному ОСОБА_5 кримінального правопорушення та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Разом з тим, домашній арешт по встановленій ч. 1 ст. 176 КПК України ієрархії тяжкості запобіжних заходів передує триманню під вартою, а тому є достатньо суворим заходом. З урахуванням встановлених слідчим суддею обставин з покладенням на підозрюваного обов'язків, домашній арешт цілком забезпечує мету застосування запобіжних заходів та повною мірою може запобігти наявним ризикам кримінального провадження без надмірного втручання в його повсякденний спосіб життя.
При цьому апеляційний суд враховує, відсутність в матеріалах судового провадження даних про недотримання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього оскаржуваною ухвалою обов'язків, а також факт здачі ним до міграційної служби паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Інші обставини, на які вказує прокурор в апеляційній скарзі були враховані слідчим суддею при прийнятті рішення. Зазначені посилання не можуть бути правовою підставою для скасування ухвали, у зв'язку з чим до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід, який, на думку колегії суддів є співмірним з наведеними ризиками і відповідає даним про особу підозрюваного, тяжкості кримінального правопорушення та його наслідкам, і підстав вважати його м'яким, не має.
В контексті ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що серйозність обвинувачення або суворість санкції інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою. Як зазначено у рішенні № 7064/05 від 01.06.2006 «Мамедова проти Росії» - «потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі прокурора доводи та підстави, з яких просить скасувати ухвалу слідчого судді не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду апеляційної скарги, і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення, а тому колегія суддів доводи апеляційної скарги прокурора відхиляє.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
-7-
При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною обвинувачення не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки слідчого судді; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування ухвали слідчого судді, немає, а тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Ужгородської окружної прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.06.2025 щодо ОСОБА_8 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді