Справа №592/112/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Корольова Г. Ю.
Номер провадження 33/816/601/25 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 124 КУпАП
07 липня 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,з участю потерпілого ОСОБА_1 та представника - адвоката Шевченка Д.С., розглянувши у залі суду в місті Суми, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 січня 2025 року, якою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 850 грн.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 605 грн. 60 коп.
Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 січня 2025 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. за те, що 21 грудня 2024 року близько 10 год. 50 хв. в м. Суми по вул. Я.Мудрого, 50, керуючи транспортним засобом «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_1 , перед поворотом ліворуч не врахував дорожньої обстановки, не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Renault», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в попутному напрямку. У результаті дорожньо-транспортної пригоди, автомобілі зазнали механічних пошкоджень, з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 10.4 ПДР України.
Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 січня 2025 року та закрити провадження у справі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що водій ОСОБА_1 для уникнення дорожньо-транспортної пригоди не вчинив жодних дій, а саме не застосував гальмування чи не здійснив маневр ліворуч. Також ОСОБА_1 міг подати дозволений Правилами дорожнього руху України попереджувальний звуковий сигнал, якого було б достатньо для попередження зіткнення автомобілів.
Окрім цього, апелянт зауважує про те, що суддя суду першої інстанції в супереч ст. 245 КУпАП, розглянув складений відносно нього протокол про вчинення адміністративного правопорушення, у відсутність останнього, чим порушено права, передбачені ст. 268 КУпАП. Таким чином, апелянта було позбавлено права на об'єктивний та неупереджений суд.
Також суддею було проігноровано надіслані ним клопотання про направлення складених матеріалів до Глухівського міськрайонного суду Сумської області, враховуючи віддаленість м. Глухова від м. Суми.
Складена працівниками поліції схема ДТП не відповідає дійсності, оскільки в ній не зазначено механічні пошкодження, які були отримані транспортними засобами та не коректно визначено місце пригоди, оскільки удар був навпроти заїзду у двір будинку № 50.
Первинний контакт автомобілів мав місце посередині проїзної частини дороги, тому не зрозуміло, чому відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення апелянта визнано винним саме в порушенні п. 10.4 ПДР, відповідно якого необхідно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині дороги.
В обґрунтування пропущеного строку на апеляційне оскарження, апелянт зазначає про те, оскаржувана постанова судді була постановлена у його відсутність, а тому він не знав про постановлення судом судового рішення відносного нього.
У судове засідання призначене на 08 год. 30 хв. 07 липня 2025 року, особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце апеляційного розгляду, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, до апеляційного суду не з'явився.
При вирішенні питання щодо можливості здійснення апеляційного розгляду за відсутності особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , апеляційний суд враховує наступне.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі Пономарьов проти України", та "Трух проти України").
У рішенні в справі "Каракуця проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Практикою Європейського суду з прав людини, яка є преюдиційною, також встановлено, що якщо заявники у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи, їх права на доступ до правосуддя не є порушеними.
Враховуючи вищезазначене, а також ті обставини, що особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 знаючи, що в апеляційному суді на розгляді перебуває подана ним апеляційна скарга, в судове засіданні не з'явився, апеляційний суд дійшов висновку, що особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності не бажає приймати участь в апеляційному перегляді даної справи.
Заслухавши доповідь судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, потерпілого ОСОБА_1 із представником - адвокатом Шевченком Д.С., які вважали постанову судді законною та вмотивованою, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до штампу оператора поштового зв'язку «Нова Пошта», 23 лютого 2025 року, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на поставу судді суду першої інстанції від 16 січня 2025 року, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження. Причиною пропуску строку, апелянт зазначає постановлення оскаржуваної постанови у відсутність особи, відносно якої складено протокол та його захисника.
Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що дане клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Перевіривши представлені матеріали та доводи особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для поновлення апелянту строк на апеляційне оскарження постанови судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 січня 2025 року, у зв'язку з чим клопотання підлягає задоволенню.
Так, у відповідності до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На думку апеляційного суду, розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
З оскаржуваної постанови вбачається, що вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення була встановлена суддею з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів, а саме:
- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 201762 від 21 грудня 2024 року, за фактом вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП;
- схеми місця ДТП від 21 грудня 2024 року, на якому зафіксовано місце вчинення дорожньо-транспортної пригоди за участю водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_1 та транспортного засобу «Renault», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Також працівниками поліції зазначено перелік механічних пошкоджень, отриманих транспортними засобами внаслідок вказаної події (автомобіль «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_1 отримав пошкодження переднього лівого крила, переднього бамперу, переднього лівого покажчика повороту, передньої решітки; автомобіль «Renault», державний номерний знак НОМЕР_2 - праве переднє крило, праве заднє крило, праві передні та задні дверцята, переднє право колесо). Зі змістом схеми місця ДТП водії ознайомлені, що підтверджено проставленими ними підписами;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 , відповідно яких останній повідомив, що 21 грудня 2024 року в районі будинку № 50 по вул. Ярослава Мудрого в м. Суми, рухався на автомобілі «Renault», державний номерний знак НОМЕР_2 по головній дорозі. Під час руху відчув удар в правий бік та побачив автомобіль «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого знаходився ОСОБА_2 ;
- письмовими поясненнями ОСОБА_2 , який повідомив, що 21 грудня 2024 року в м. Суми по вул. Ярослава Мудрого, рухаючись прямо, прийняв правіше до бордюри, для того, щоб повернути ліворуч та припаркувати автомобіль. Повертаючи ліворуч, здійснив зіткнення з автомобілем «Renault», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в попутному напрямку;
- фотозображенням із зафіксованими механічними пошкодженнями, які отримали автомобілі внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди;
- відеозаписами із нагрудних камер працівників поліції, якими зафіксовано процедуру складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_2 .
Таким чином вище викладена сукупність доказів поза розумним сумнівом доводить правильність висновку суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 будучи водієм транспортного засобу, порушив вимоги п. 10.4 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Статтею 124 КУпАП передбачають відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв'язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями, вина особи, яка притягується до відповідальності.
Відповідно до п. 10.4 ПДР України, перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.
Таким чином, виходячи із встановлених обставин події дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 21 грудня 2024 вбачається, що саме невиконання водієм ОСОБА_2 п. 10.4 ПДР України знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та наслідками, що настали у виді пошкодження транспортних засобів, оскільки саме водій ОСОБА_2 перед здійсненням повороту ліворуч, не врахував дорожньої обстановки, не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_3 , який рухався в попутному напрямку.
Окрім цього, перелічені в схемі місця ДТП механічні пошкодження, які отримали транспортні засоби, свідчать про порушення саме водієм ОСОБА_2 правил дорожнього руху.
На спростування доводів апелянта, апеляційний суд зазначає про те, що водій ОСОБА_1 не зобов'язаний був враховувати можливість грубого порушення ПДР ОСОБА_2 , він не передбачав, не зобов'язаний був і не мав можливості передбачити, що ОСОБА_2 не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, здійснить маневр повороту ліворуч, не з крайнього лівого положення на проїзній частині, на порушення п. 10.4 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 1.4 ПДР водій ОСОБА_1 вправі був розраховувати, що ОСОБА_2 перед тим, як здійснить маневр повороту ліворуч, займе відповідне крайнє положення на проїзній частині та врахує дорожню обстановку.
Тому, в причинному зв'язку із наслідками, що настали перебувають лише дії ОСОБА_2 , оскільки, саме останній на виконання вимог п. 10.4 ПДР, маючи намір здійснити поворот ліворуч, повинен був врахувати дорожню обстановку та зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині.
Твердження апелянта про те, що зіткнення транспортних відбулося навпроти заїзду у двір будинку № 50 по вул. Ярослава Мудрого в м. Суми, не спростовує наявність в його діях складу адміністративного правопорушення та не дотримання вимог п. 10.4 ПДР України.
Окрім цього, наявні механічні пошкодження автомобіля «Renault», державний номерний знак НОМЕР_2 , а саме правого переднього крила, правого заднього крила, правих передніх та задніх дверей, переднього правого колеса, свідчать про те, що перед початком дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб під керування ОСОБА_1 рухався прямолінійно, але потім водій цього автомобіля повернув кермо ліворуч і застосував гальмування, що і стало причиною виїзду автомобіля (у загальмованому стані) на смугу руху зустрічного транспорту.
Саме зіткнення транспортних засобів і призвело до різкої зміни напрямку руху автомобіля «Renault», державний номерний знак НОМЕР_2 , з подальшим переміщенням в кінцеве розташування після ДТП, що об'єктивно свідчить про те, що ОСОБА_2 здійснив маневр ліворуч не з крайнього лівого положення, внаслідок чого допустив порушення п. 10.4 ПДР, яке знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з ДТП.
Ствердження про відсутність апелянта при розгляді адміністративної справи щодо нього через не повідомлення його про дату, час та місце розгляду справи, тим самим порушено його право на захист є необґрунтованими з огляду на те, що за ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, присутність особи не є обов'язковою. Матеріали справи місять судову повістку та довідку про доставку ОСОБА_2 повідомлення про дату, час та місце розгляду адміністративної справи, направлене як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, у зв'язку з чим такі ствердження не заслуговують на увагу.
Щодо доводів ОСОБА_2 про безпідставну відмову судді суду першої інстанції в направлення справи відносно нього до Глухівського міськрайонного районного суду, апеляційний суд зазначає наступне.
Місце розгляду справи про адміністративне правопорушення визначається відповідно до положень ст. 276 КУпАП.
За змістом частини 1 вказаної статті, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Відповідно до ч. 2 ст. 276 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені, статтями 80, 81, 121-126, 127-1-129 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
При цьому також слід врахувати роз'яснення, які містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 11 червня 2004 року «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», про те, що у випадках, коли законом передбачається альтернативна підсудність (ч. 2 ст. 276 КУпАП), питання про те, в який саме суд надіслати протокол про адміністративне правопорушення, вирішується відповідним органом внутрішніх справ.
Отже, аналіз положень ст. 257 КУпАП свідчить про те, що місце розгляду справи про адміністративне правопорушення визначається особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, яка після його складання направляє матеріали справи до органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на місце вчинення адміністративного правопорушення: м. Суми вул. Ярослава Мудрого, 50, поліцейським було повідомлено ОСОБА_2 про розгляд справи в Ковпаківському районному суду м. Суми, на що останній жодних заперечень чи побажань щодо розгляду за місцем свого проживання не висловлював.
Таким чином, в суді першої інстанції були відсутні законні підстави для направлення справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 на розгляд до іншого суду.
Досліджені та перевірені місцевим судом обставини свідчать про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Враховуючи вищезазначене, всупереч доводів апелянта, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому постанову судді суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП України,
Поновити особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 січня 2025 року.
Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 січня 2025 року відносно ОСОБА_2 - залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.