Справа № 519/1457/25
"Е"2/519/858/25
23.07.2025 року м.Південне
Суддя Південного міського суду Одеської області Барановська З.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії, за участі третьої особи Південний відділ ДРАЦС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача, в якому просить:
- Направити рішення суду до Південного відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для внесення змін до актового запису про народження №198 від 17.12.2022 складеного Южненським ВДРАЦС в Одеському районі Одеській області ПМУМЮ (м. Одеса) на гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
- Зобов'язати Південний відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни до актового запису про народження №198 від 17.12.2022 складеного Южненським ВДРАЦС в Одеському районі Одеській області ПМУМЮ (м. Одеса) на гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
- В графі відомості про батька внести - батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, місце проживання: АДРЕСА_1
- Змінити по батькові дитини з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 »
- Видати нове свідоцтво про народження дитини з урахуванням внесених змін.
- Зобов'язати Південний відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомити орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання матері дитини про внесенні зміни до актового запису про народження №198 від 17.12.2022 складеного Южненським ВДРАЦС в Одеському районі Одеській області ПМУМЮ (м. Одеса) на гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При дослідження позовної заяви та доданих документів суддею встановлено наступне.
Відповідно до п.4, п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
В порушення даних норм ЦПК України, представником позивача не викладено повністю обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини що кожного заявленого учасника справи.
Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб'єктності позивача і відповідача покладається на позивача та осіб, які порушують процес на захист прав та інтересів позивача (ст.5 ЦПК). Особа, яка порушує процес, повинна зазначити в позовній заяві до суду точну назву позивача і відповідача, їх місце проживання або знаходження, а також викласти обставини, що обґрунтовують вимогу позивача, тобто що право вимоги належить особі, яка вказана позивачем, а обов'язок покладений на особу, зазначену в заяві відповідачем. При розгляді справи в суді вважається, що сторони є належними.
Належними сторонами в цивільній справі є особи, відносно яких є дані про те, що вони можуть бути суб'єктами спірних матеріальних правовідносин. Належний позивач - особа, якій належить право вимоги; належний відповідач - особа, котра повинна відповідати за позовом.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Згідно із ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Позивач визначив відповідачем ОСОБА_2 , але всупереч викладеним положенням цивільно-правових норм в позовній заяві відсутній виклад обставин з посиланням на докази, які їх підтверджують, в чому полягає порушення прав, свобод чи інтересів позивача з із відповідачем, не наведено обґрунтування, в чому полягає спір з між ними, які права позивача не визнаються та взагалі не заявлено вимог до відповідача.
Відсутність порушеного права позивача на момент звернення з позовом до суду є підставою для відмови в задоволенні позову.
Крім того, відповідно до п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
У позовній заяві відсутні відомості про наявність або відсутність у сторін електронного кабінету.
Крім того, ч.6 ст.175 ЦК України передбачено, що у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Згідно із ст.1 ЦПК України цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
У позові вказано, що 28.12.2023 Південний міський суд Одеської області ухвалив рішення про визнання позивача батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Проте копію даного рішення позивачем не надано до суду.
На виконання даного рішення позивач звернувся до Південний відділ ДРАЦС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_3 №198 від 17.12.2022.
03.09.2024 позивач отримав відмову Південного відділу ДРАЦС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), пояснюючи про неможливість виконання рішення Південного міського суду від 28.12.2023 внаслідок того, що відділу не був залучений у справі та не приймав участі у розгляді.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно із ч.1 ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
Суб'єкт владних повноважень це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно із п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа.
В свою чергу публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих правовідносин з їх специфічними суб'єктами та їх підпорядкованістю.
Загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Орган державної реєстрації актів цивільного стану є державним органом - суб'єктом владних повноважень, уповноваженим здійснювати державну реєстрацію актів цивільного стану.
Оскільки державна реєстрація актів цивільного стану має публічно-правову природу, звертаючись із заявою (вимогою) до такого органу, особа вступає у публічно-правові відносини з державою в особі уповноваженого державного органу.
Таким чином вбачається, що спір щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи слід кваліфікувати як публічно-правовий спір, що належить до адміністративної юрисдикції.
Відповідно до ст.22 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Внесення змін до актового запису цивільного стану, відповідно до вказаної норми, проводиться в тому числі і за заявою одного з батьків дитини.
Відповідно до п.2.16.4 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджені наказом МЮУ від 12.01.2011 №96/5, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
Відповідно до ст.134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Порядок внесення змін в записи актів громадянського стану передбачений Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання.
Зазначені норми передбачають, що внесення змін у записи актів громадянського стану при наявності достатніх підстав і при відсутності спору між заінтересованими особами провадяться органами реєстрації актів громадянського стану. Відмова органів реєстрації актів громадянського стану виправити або змінити запис може бути оскаржена до суду.
Відповідно до ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акту цивільного стану.
Відповідно до ч.1 ст.22 цього Закону внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку зазначаються причини відмови та можливість її оскарження в судовому порядку.
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюється Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затвердженими наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 №96/5.
Так, вказані Правила встановлюють, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.
У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
Відповідно до діючого законодавства, оскарження відмови органів реєстрації актів громадянського стану виправити або змінити запис проводиться у порядку адміністративного судочинства.
Отже, законодавством визначений порядок внесення змін до актових записів та порядок оскарження відмови у внесенні таких змін.
Аналогічний висновок викладено в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №12 від 29 вересня 2016 року «Про узагальнення практики вирішення адміністративними судами спорів, які виникають у зв'язку з відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану», з огляду на положення статей 1, 3, 17 КАС України ( в редакції 2005 року ) з урахуванням того, що орган державної реєстрації актів цивільного стану є державним органом - суб'єктом владних повноважень, уповноваженим здійснювати державну реєстрацію актів цивільного стану, яка має публічно-правову природу, спір щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи слід кваліфікувати як публічно-правовий спір, що належать до адміністративної юрисдикції.
В даному випадку, як вказує позивач він звертався до Південний відділ ДРАЦС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_3 №198 від 17.12.2022, однак згідно отриманою ним відповіді від 03.09.2024 №19/24.17-110, в якій було повідомлено, що рішення Южного міського суду Одеської області від 28.12.2023, справа №519/38/23 неможливо виконати, так як в резолютивній частині рішення не зазначено до якого актового запису необхідно внести зміни та що саме відділ державної реєстрації актів цивільного стану повинен виправити. Рекомендовано звернутись до суду з заявою про винесення додаткового рішення.
Таким чином фактично позивач оскаржує дії відділу державної реєстрації актів цивільного стану щодо відмови внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи є власне рішення, дії чи бездіяльність відповідного органу, а не наявність в особи особистого немайнового права.
Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 жодним чином не обґрунтовує, що справа відносяться до юрисдикції загальних судів, та в якому процесуальному порядку звертається позивач до суду.
У вказаній справі заявник фактично просить внести зміни до актового запису і в даному випадку є спір про внесення змін до актового запису, який розглядається у порядку адміністративного судочинства.
Предметом спору щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану, внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи є власне рішення, дії чи бездіяльність відповідного органу, а не наявність в особи особистого немайнового права.
Відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України позовна заява повинна відповідати вимогам, які передбачені ст.175, 177 ЦПК України.
Відповідно до ч.1-2 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Таким чином, позивачу необхідно виправити зазначені недоліки позовної заяви.
Керуючись ст.175, 177, 185 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії, за участі третьої особи Південний відділ ДРАЦС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - залишити без руху.
Надати позивачу строк п'ять днів з дня отримання ним ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених недоліків.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачеві зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Південного міського суду
Одеської області З.І.Барановська