Номер провадження: 11-сс/813/1396/25
Справа № 497/1517/25 1-кс/497/520/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
про відмову у відкритті апеляційного провадження
18.07.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши в порядку ст.398 КПК України апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 01.07.2025 року про задоволення скарги адвоката ОСОБА_4 , про визнання незаконними дії слідчого СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 щодо звернення до органу опіки і піклування з ініціюванням питання про відібрання дитини,
установив
Ухвалою слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 01.07.2025 року було задоволено скаргу адвоката ОСОБА_4 та визнано незаконними дії слідчого СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 щодо звернення листом до органу опіки і піклування з ініціюванням питання про відібрання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення батьківських прав до завершення досудового розслідування та встановлення істини в межах кримінального провадження №12025162270000400 від 25.06.2025 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду слідча СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді.
14.07.2025 року до Одеського апеляційного суду надійшли матеріали судової справи №497/1517/25.
Перевіривши зміст апеляційної скарги та вивчивши матеріали судового провадження, вважаю, що у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 слід відмовити, виходячи з таких підстав.
Пункт 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства «забезпечення права на апеляційний перегляд справи». Це означає, що Конституція України забезпечує можливість апеляційного перегляду саме справи, що реалізується шляхом оскарження судових рішень, якими завершено розгляд справи (кримінального провадження) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).
Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
У частинах 1 та 2 ст. 309 КПК наведено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
Крім того, ч. 3 ст. 307 КПК передбачено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 8 січня 2008 року щодо прийнятності заяви №32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.
Як убачається з матеріалів судового провадження ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, постановлену в порядку ст. 303 КПК України, та яку задоволено, тобто на судове рішення слідчого судді, апеляційне оскарження якого не передбачено ч. 3 ст. 307 та ст. 309 КПК України.
Водночас ч. 3 ст. 309 КПК України встановлено, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді, згідно з правилами статей 314-315 цього Кодексу.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зауважити про наступне.
Так, у відповідності до п.6 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом.
Відповідно до ст.393 КПК України, апеляційну скаргу мають право подати:
1) обвинувачений, стосовно якого ухвалено обвинувальний вирок, його законний представник чи захисник - в частині, що стосується інтересів обвинуваченого;
2) обвинувачений, стосовно якого ухвалено виправдувальний вирок, його законний представник чи захисник - в частині мотивів і підстав виправдання;
3) підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник;
4) законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусового заходу виховного характеру, - в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;
5) законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру;
6) прокурор;
7) потерпілий або його законний представник чи представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;
8) цивільний позивач, його представник або законний представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову;
9) цивільний відповідач або його представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову;
9-1) представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, - у частині, що стосується інтересів юридичної особи;
9-2) фізична або юридична особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про долю речових доказів, документів, які були надані суду; третя особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про спеціальну конфіскацію;
9-3) викривач - у частині, що стосується його інтересів під час вирішення питання виплати йому винагороди як викривачу;
10) інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, виходячи із системного аналізу вищевказаної статті, апеляційна скарга може бути подана лише особою, чиї права та свободи були порушені рішенням, дією чи бездіяльністю слідчого судді.
Враховуючи викладене, суддя-доповідач дійшов висновку, що слідча СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 не є особою, яка має право звернутись із апеляційною скаргою, в порядку ст.303, ст.309 КПК України.
Приймаючи до уваги наведене, керуючись ч. 1 ст. 5 КПК України, яка визначає, що апеляційний суд зобов'язаний прийняти рішення згідно з положеннями КПК України, чинними на момент прийняття такого рішення та, виходячи зі змісту ст. 307 та 309 КПК України, яка містить вичерпний перелік судових рішень, які відповідно до діючого КПК України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування, виконуючи вимоги ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя - доповідач дійшов висновку про те, що оскаржувана ухвала слідчого судді не може бути предметом перегляду апеляційного суду, а тому у відкритті провадження за апеляційною скаргою слід відмовити, повернувши апеляційну скаргу особі, яка її подала.
Зазначена позиція відображена у Постанові ВСУ у справі № 766/22242/17.
Керуючись статтями 7, 9, 24, 309, 399, 422 КПК України суддя-доповідач, -
ухвалив
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою слідча СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 01.07.2025 року було задоволено скаргу адвоката ОСОБА_4 та визнано незаконними дії слідчого СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області в межах кримінального провадження №12025162270000400 від 25.06.2025 року.
Відповідно до положень ч.5 ст.399 КПК України копію ухвали разом з апеляційною скаргою та всіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати апелянту.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.
Суддя Одеського апеляційного суду ОСОБА_2