Номер провадження: 11-кп/813/2027/25
Справа № 514/750/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
16.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської обл. від 28.05.2025, якою під час судового розгляду к/п №12020160430000052 від 14.02.2020 відносно:
ОСОБА_6 ,який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Березине, Тарутинського району, Одеської обл., громадянина України, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
- обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 357 КК України, продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 26.07.2025 включно, без визначення застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою суду 1-ої інстанції від 28.05.2025 під час розгляду к/п №12020160430000052 від 14.02.2020 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст.115, ч. 4 ст. 187, ч.1 ст. 357 КК України задоволено клопотання прокурора та відносно обвинуваченого ОСОБА_6 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 26.07.2025, з триманням в ДУ «Ізмаїльській слідчій ізолятор», без визначення розміру застави.
Обґрунтовуючи ухвалу, суд 1-ої інстанції врахував тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, відомості про особу обвинуваченого та прийшов до висновку про те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, що є підставою для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Водночас, суд врахував, що оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 357 КК України, зокрема які є особливо тяжкими насильницькими та пов'язаними із заподіянням смерті потерпілій, його характер зухвалості, тяжкості та суспільній небезпечності, а також можливої міри покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання його винуватим умисних тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, підстав для застосування до ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу у виді застави немає.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погодившись із оскаржуваною ухвалою, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що ухвала суду є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з таких підстав:
- сторона обвинувачення не надала жодних доводів та доказів щодо ризиків, передбачених ст. 177 КПК України;
- також судом 1-ої інстанції не було взято до уваги, що він утримується під вартою 5 років 1 місяць, інкриміновані кримінальні правопорушення не вчиняв та провину свою не визнає;
- судом не враховано й те, що він є людиною похилого віку та таким, що страждає рядом тяжких захворювань і потребує лікування.
За таких обставин, обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Білгород-Дністровського міськрайсуду Одеської обл. від 28.05.2025 та застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Захисник ОСОБА_7 та прокурор Болградської окружної прокуратури ОСОБА_8 в судове засідання апеляційного суду не з'явилися.
Участь обвинуваченого ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції була забезпечена шляхом проведення судового засідання в режимі відеоконференції із ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор», при цьому обвинувачений свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, не заперечував щодо розгляду скарги за відсутності прокурора та захисника.
Колегія суддів, врахувавши думку обвинуваченого, на підставі ч. 4 ст. 405, ч. 4 ст. 422-1 КПК України, вважає за можливе апеляційний розгляд здійснити за відсутності прокурора та захисника.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався в повному обсязі з огляду на такі обставини.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
На підставі аналізу матеріалів судового провадження вбачається, що на розгляді в Білгород-Дністровському міськрайсуді Одеської обл. знаходиться к/п №12020160430000052 від 14.02.2020 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 357 КК України.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»).
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Виходячи з положень п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України, судове провадження це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дали можливість суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності або відсутності обґрунтованості висунутого обвинувачення.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом 1-ої інстанції під час судового провадження та за результатами перевірки в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України доказів, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.
Статтею 422-1 КПК України визначений порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Разом з тим, аналіз зазначеної норми кримінального процесуального закону свідчить про те, що апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого особі обвинувачення, оскільки має право витребувати із суду 1-ої інстанції лише оскаржувану ухвалу та відповідне клопотання сторони обвинувачення, якщо таке подавалось (заявлялось).
Відтак, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 щодо непричетності до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, колегія суддів визнає передчасними та наголошує, що на даній стадії апеляційний суд не вправі вдаватися у кримінально-правову кваліфікацію інкримінованих обвинуваченому дій та давати оцінку обґрунтованості обвинувачення, оскільки остаточна оцінка доведеності обвинувачення у відповідності до вимог закону, буде дана лише за наслідками судового розгляду справи в суді першої інстанції, за результатами дослідження всіх доказів.
Водночас, прийшовши до висновку про наявність підстав для продовження застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд врахував тяжкість інкримінованих злочинів, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та відомості про особу обвинуваченого.
Щодо доводів обвинуваченого про необґрунтованість ризиків, передбачених п.п. 1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України стороною обвинувачення апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого.
На переконання колегії суддів, в даному випадку тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень сама по собі може бути достатнім мотивом для здійснення дій, направлених на переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування й суду та зазначена позиція апеляційного суду кореспондується із практикою ЄСПЛ, який в рішенні «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, із застосування насильства та які спричинили загибель потерпілої, а також дані про особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, тобто в нього відсутні міцні соціальні зв'язки, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що останній може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
Щодо ризику здійснення незаконного впливу обвинуваченим на свідків у провадженні, колегія суддів погоджується з думкою суду 1-ї інстанції, що зазначений ризик продовжує існувати, оскільки судовий розгляд ще триває, а потерпілі та свідки підлягають безпосередньому допиту судом.
Як і наявні підстави стверджувати про існування ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст.177 КПК України, з огляду на правову кваліфікацію інкримінованих кримінальних правопорушень, обставин їх вчинення, що не може вказувати на високі морально-етичні якості обвинуваченого, а тому зміна запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти існуючим ризикам, та унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, що в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК України.
Колегія суддів також звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Окрім того, відповідно до практики ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
Відповідно до п. 1) ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З огляду на вищевказане, враховуючи підвищений ступінь суспільної небезпеки інкримінованого злочину, спосіб його вчинення та наслідки, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», апеляційний суд вважає необхідним та виправданим продовження на даній стадії судового провадження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.
Відтак, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду 1-ої інстанції про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 залишенню без змін як законна, обґрунтована та вмотивована.
Відповідно до п.1) ч.3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Водночас, заслуговують на увагу доводи обвинуваченого ОСОБА_6 з приводу того, що розгляд зазначеного кримінального провадження відбувається протягом значного часу, в той же час вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 28 КПК України, кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
Частина 1 ст. 318 КПК України встановлює, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.
За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б не природно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює собою все провадження.
Аналіз наданих апеляційному суду копій матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , а також відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, свідчить про те, що кримінальне провадження перебуває на розгляді суду 1-ої інстанції досить тривалий час, протягом якого обвинувачений ОСОБА_6 утримується під вартою, проте судовий розгляд на теперішній час не завершений та остаточне рішення не прийнято.
Апеляційний суд вважає таку невиправдану тривалість розгляду даного кримінального провадження неприпустимою, що з огляду на положення ч. 4 ст. 28 та ч. 1 ст. 318 КПК України, тягне за собою порушення принципу розумності строку розгляду справи та тримання під вартою особи без вироку суду, у зв'язку із чим вважає за необхідне звернути увагу суду 1-ої інстанції на необхідність вжиття термінових заходів щодо дотримання вищенаведених вимог кримінального процесуального закону.
Отже, з урахуванням правової позиції, викладеної в постанові Об'єднаної палати ККС у складі ВС від 14.06.2021 (справа №686/9636/18), апеляційний суд, керуючись положеннями ст. 368 КПК, вважає за необхідне довести до відома в.о. голови Білгород-Дністровського міськрайсуду Одеської обл. на необхідність вжиття дієвих заходів задля дотримання розумних строків, передбачених ст. 28 КПК України при розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 .
Керуючись ст.ст. 24, 28, 177, 182, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 419, 422-1, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської обл. від 28.05.2025 про продовження ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 357 КК України, продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 26.07.2025 включно, без визначення застави - залишити без змін.
Довести до відома в.о. голови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської обл. про необхідність вжиття термінових та дієвих заходів задля дотримання розумних строків, передбачених ст. 28 КПК України при розгляді к/п за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 357 КК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4