Справа № 521/18546/24
Номер провадження 3/521/477/25
15 травня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді Засядьвовк О.Д.,
за участю секретаря Положенцевої Ю.Ю.,
представника Одеської митниці Бурчо І.Й.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу, що надійшла з Одеської митниці Державної митної служби України за протоколом складеним відносно громадянина Канада ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , закордонний паспорт НОМЕР_1 від 06.02.2014, за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 Митного кодексу України,
До Малиновського районного суду м. Одеси надійшов протокол № 0840/50000/24 від 16.08.2024 року про порушення митних правил з відповідними матеріалами, у відношенні гр. ОСОБА_1 , за ознаками скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України.
З вищезазначеного протоколу про порушення митних правил вбачається, що 09.11.2023 Одеською митницею було отримано листа Департаменту боротьби з контрабандою та порушення митних правил щодо листа Міністерства оборони України від 20.10.2023 №234/3252 стосовно не підтвердження фактів отримання товарів гуманітарної допомоги.
Під час проведення перевірки встановлено, що 05.06.2022, гр. Канади Mcfarland Chad Gerrett, було ввезено на митну територію України через пункту пропуску «Старокозаче-Тудора» митного поста «Білгород-Дністровський» Одеської митниці, гуманітарна допомога - вантаж “дизельне паливо» в кількості- 241 літр.
Під час здійснення митного оформлення, гр. Канади ОСОБА_1 було подано декларацію від 05.06.2023 №UA500160/2022/000307 про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, а саме - “дизельне паливо», отримувачем якого вказана військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
01.04.2024 листом Одеської митниці від №7.10-4/20-03/8.2/5958 було направлено запит на ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_4 ) для підтвердження чи спростування факту надходження товарів гуманітарної допомоги.
29.07.2024 отримано відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_4 ), що відповідно до Директиви Міністерства оборони України військова час ти на НОМЕР_5 та НОМЕР_6 передані у підпорядкування військової частини НОМЕР_7 .
03.07.2024, листом Одеської митниці від №7.10-4/20-03/8.2/11922 було направлено запит на військову частину НОМЕР_7 для підтвердження чи спростування факту надходження дизельного палива.
29.07.2024 отримано відповідь листом за №5/805, що “дизельне паливо» у кількості 241 літр до військової частини НОМЕР_2 не надходило.
Таким чином, на думку митного органу, громадянином Канади ОСОБА_1 були вчинені дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України вантажу “дизельне паливо» у кількості 241 літр, з приховуванням від митного контролю, шляхом подання до митного органу як підставу для переміщення товару, підроблених документів та документів, які містять неправдиві відомості щодо одержувача. Зазначені дії мають ознаки порушення (порушень) митних правил, передбаченого частиною 1 статтею 483 Митного кодексу України.
У судовому засіданні гр. ОСОБА_1 участі не приймав, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена шляхом розміщення відповідної інформації на офіційному веб - сайті Малиновського районного суду м. Одеси (веб - адреса сторінки: http://ml.od.court.gov.ua) .
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини викладену в п. 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, яка полягає в тому, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Представник митниці у судовому засіданні вважав, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, винна у вчиненні адміністративного правопорушення, його вина підтверджується зібраними у справі доказами, і тому необхідно притягнути її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України.
Заслухавши думку представника митниці, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Судом встановлено, що 09.11.2023 Одеською митницею було отримано листа Департаменту боротьби з контрабандою та порушення митних правил щодо листа Міністерства оборони України від 20.10.2023 №234/3252 стосовно не підтвердження фактів отримання товарів гуманітарної допомоги.
Під час проведення перевірки встановлено, що 05.06.2022, гр. Канади Mcfarland Chad Gerrett, було ввезено на митну територію України через пункту пропуску «Старокозаче-Тудора» митного поста «Білгород-Дністровський» Одеської митниці, гуманітарна допомога - вантаж “дизельне паливо» в кількості- 241 літр.
Під час здійснення митного оформлення, гр. Канади ОСОБА_1 було подано декларацію від 05.06.2023 №UA500160/2022/000307 про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, а саме - “дизельне паливо», отримувачем якого вказана військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
01.04.2024 листом Одеської митниці від №7.10-4/20-03/8.2/5958 було направлено запит на ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_4 ) для підтвердження чи спростування факту надходження товарів гуманітарної допомоги.
29.07.2024 отримано відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_4 ), що відповідно до Директиви Міністерства оборони України військова час ти на НОМЕР_5 та НОМЕР_6 передані у підпорядкування військової частини НОМЕР_7 .
03.07.2024, листом Одеської митниці від №7.10-4/20-03/8.2/11922 було направлено запит на військову частину НОМЕР_7 для підтвердження чи спростування факту надходження дизельного палива.
29.07.2024 отримано відповідь листом за №5/805, що “дизельне паливо» у кількості 241 літр до військової частини НОМЕР_2 не надходило.
Згідно з ст. 1 Закону Україну «Про гуманітарну допомогу» від 22.10.1999 року №1192-XIV гуманітарна допомога цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв'язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об'єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог статті 3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації». Безоплатна допомога (пересилка, виконання робіт, надання послуг) - надання гуманітарної допомоги без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації донорам.
Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 01.03.2022 № 174 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану» (із змінами) (далі постанова Кабінету міністрів України від 01.03.2022 № 174) на період воєнного стану пропуск через митний кордон України гуманітарної допомоги від донорів (у значенні Закону України «Про гуманітарну допомогу») здійснюється за місцем перетину митного кордону України шляхом подання декларації, заповненої особою, що перевозить відповідний товар, за формою згідно з додатком без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Суд зауважує, що з 01.12.2023 переміщення гуманітарної допомоги, врегульовано іншим порядком пропуску та обліку гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2023 № 953 «Деякі питання пропуску та обліку гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану (ПКМУ від 01.03.2022 № 174 з 01.12.2023 втратила чинність). При цьому, Порядок митного оформлення вантажів гуманітарної допомоги, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2000 № 544, та Порядок взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади та Національного банку щодо реалізації Закону України «Про гуманітарну допомогу», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2013 № 241, не застосовуються.
Згідно ч. 1 ст. 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Митним кодексом України визначено, що товарами є, будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі (п. 57 ст. 4 Митного кодексу України).
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 03 червня 2005 року № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 8 незаконне переміщення предметів із приховуванням від митного контролю це їх переміщення через митний кордон України з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів чи способів, що утруднюють їх виявлення, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи одержаних незаконним шляхом або таких, що містять неправдиві дані.
Відповідно до п. 6 цієї Постанови підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи з підробленими підписами, відбитками печаток та штампів. Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності.
Диспозиція ч. 1 ст. 438 МК України передбачає відповідальність особи за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
Статтею 68 Конституції України регламентовано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
За положеннями п. 3 ч. 1 ст. 8 МК України, державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості.
Статтею 458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Частиною 1 статті 483 Митного кодексу України передбачена адміністративна відповідальність щодо переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Статтею 487 МК України встановлено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Частинами 6 та 8 статті 264 МК України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана з собою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо). З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Відповідно до ч. 4 ст. 266 МК України, у разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант
Відповідно до ч. 1 ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Викладені вище обставини встановлені при проваджені по даній справі та підтверджуються наступними доказами: протоколом ПМП № 0840/50000/24 від 16.08.2024; листом Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, витягом з електронної таблиці про перелік неотриманого вантажу, листом ДМС про проведення перевірок, витягом з журналу пропуску, декларацією, фіскальним чеком, відповіддю ВЧ НОМЕР_8 , відповіддю ВЧ НОМЕР_7 , листом Baran Pioter Bogdan, листом ВЧ НОМЕР_5 , іншими матеріалами справи у своїй сукупності.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність Mcfarland Chad Gerrett не встановлено.
Вирішуючи питання про призначення виду стягнення за порушення митних правил, суд бере до уваги те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про вид і розмір адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Разом з тим, суд звертає увагу на практику ЄСПЛ та на позицію Конституційного Суду України, викладену в рішенні від 05 липня 2023 року по справі № 3-46/2022 (95/22, 170/22, 233/22) у справі щодо відповідності Конституції України(конституційності) абзацу другого частини першої статті 483 Митного кодексу України.
Так, відповідно до цього рішення, Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) абзац другий частини першої статті 483 Митного кодексу України(щодо санкції частини даної статті).
Конституційний Суд України дійшов висновку, що для досягнення легітимної мети суд повинен мати дискрецію. Однак суд під час розгляду справи про порушення митних правил за частиною першою статті 483 Кодексу не може забезпечити індивідуалізації відповідальності через: відсутність у зазначеній статті Кодексу інших видів стягнень; неможливість зміни розміру відсотків, за якими визначено штраф і обов'язковість застосування конфіскації. Неможливість вибору виду та розміру адміністративного стягнення з урахуванням обставин справи, а саме: характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, унеможливлює справедливий розгляд справи судом.
Таке законодавче регулювання суперечить засадам демократичного суспільства, базованого на верховенстві права (правовладді) (in democratic society quided by the rule of law). А тому, абзац другий частини першої статті 483 Кодексу суперечить приписам частини першої статті8, частин першої, четвертої статті41, частини другої статті61, частини першої статті64 Конституції України.
Зазначене також відповідає практиці Європейського суду з прав людини та вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд, використовує Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.
Так, відповідно до положень ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Перший протокол), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі Краєва проти України (Krayeva v Ukraine від 13 січня 2022 року (заява № 72858/13) Європейський суд з прав людини, констатувавши, що сума штрафу, накладеного на заявницю за порушення митних правил (частина перша статті 483 Кодексу), становила надмірне втручання в її право власності всупереч вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зазначив, зокрема, що: «накладення штрафу як таке становитиме втручання у право, гарантоване абзацом першим статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки воно позбавляє особу, якої це стосується, певної частки майна, а саме суми, яку має бути сплачено» (§ 23); «щоб бути сумісним зі статтею 1 Першого протоколу, захід (втручання) має відповідати трьом умовам: він має бути правомірним, мати правомірну мету та забезпечувати справедливий баланс між загальним інтересом суспільства й основоположними правами особи» (§ 24).
За частиною першою статті 483 Митного кодексу, згідно з якою заявницю було визнано винною, штраф у розмірі, що дорівнює вартості товару, сам собою є надмірно великою сумою, та конфіскація товару були обов'язковими заходами без жодних винятків. Брак будь-якої дискреції у цьому випадку не дав українським судам можливості оцінити осібну ситуацію, унаслідок чого втрачається сенс будь-якого оцінювання. Суд уже зазначав, що подібна жорстка система не здатна забезпечити потрібний справедливий баланс між вимогами загального інтересу та захистом права власності особи (§31).
Європейський суд з прав людини вказав, що для того, щоб відповідати вимозі домірності, суворість санкцій має відповідати тяжкості правопорушень, за які їх призначають. Принцип домірності має бути дотриманий не лише під час визначення норм, які стосуються суворості санкції, а й під час оцінювання тих факторів, що їх має бути взято до уваги, коли визначають санкції (рішення у справі Imeri v. Croatia від 24 червня 2021 року (заява № 77668/14), §84).
Таким чином, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, перш за все виходить із оцінки дотримання принципу правомірності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном та оцінки забезпечення «справедливого балансу», дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п.п. 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, п.п. 31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06 листопада 2008 року).
Крім того, на думку Європейського суду з прав людини, «стаття 1 Першого протоколу вимагає, щоб будь-яке втручання було виправдано домірним стосовно визначеної мети. Тобто потрібно досягти «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та потребами захисту основоположних прав людини.
Потрібного балансу не буде досягнуто, якщо особі або особам, яких це стосується, доведеться нести індивідуальний і надмірний тягар.
За вказаних обставин, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України, відсутності інформації щодо збереження безпосередніх предметів вчинення адміністративного правопорушення її на момент розгляду справи, які випущено у вільний обіг, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 штраф в розмірі 50 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, що становить 5 286, 92 грн. без конфіскації товарів, оскільки конфіскація товару в даному випадку не є пропорційною, порушуватиме справедливий баланс між загальними правилами декларування та правом власності особи, суперечить положенням ст. 1 Першого Протоколу, а також не забезпечить справедливого балансу між вимогами публічних інтересів та захистом права власності особи та не узгоджуються з принципом верховенства права.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Вимогами п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 197, 485, 522, 524-529 МК України, ст.ст. 36, 283-285, 294 КУпАП, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір України», суддя-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 50 відсотків вартості товарів безпосередніх предметів порушення митних правил, що становить 5 286 (п'ять тисяч двісті вісімдесят шість) гривень 92 копійки, копійок без конфіскації товарів.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд міста Одеси протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.Д. Засядьвовк