Справа № 947/26306/25
Провадження № 2/947/4684/25
про відмову у відкритті провадження
24.07.2025 року
суддя Київського районного суду м. Одеси Куриленко О.М., розглянувши матеріали справи за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Калашник Оксана Василівна про визнання недійсним договору, визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса та зобов'язання привести об'єкт до попереднього стану,
14 липня 2025 року через систему «Електронний суд» представник позивача звернувся з позовом, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу №243 від 29.05.2025 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калашник О.В.; визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калашник Оксани Василівни (індексний номер рішення 79167513 від 29.05.2025) про державну реєстрацію змін до права власності на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 1369128251101), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язати привести об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 , до первинного стану шляхом знесення самовільно влаштованого фундаменту та металевих стійок.
Відповідно до ст.186 та ст.187 ЦПК України суддя до відкриття провадження у справі, після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст.175 та 177 ЦПК України, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом та лише за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження відкриває провадження у справі.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Справою адміністративної юрисдикції, відповідно до частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Відповідно до підпункту 3 пункту «б» частини першої статті 31 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.
Аналогічна норма закріплена у статті 14 Закону України від 16 листопада 1992 року №2780-XII «Про основи містобудування».
Відповідно до статті 7 цього Закону державне регулювання у сфері містобудування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до Положення №977 повноваженнями районної адміністрації у сфері будівництва, зокрема, є розгляд та вжиття заходів у встановленому виконавчим комітетом щодо фактів самочинного будівництва (погодження, приведення до попереднього стану, демонтажу тощо) порядку.
Згідно з пунктом 3.1 Положення № 835 розгляд питань за фактами здійсненого (здійснюваного) фізичними та юридичними особами самочинного будівництва (реконструкції) об'єктів за підвідомчістю справ здійснює районна адміністрація відповідного району, у якому здійснено (здійснюється) самочинне будівництво.
За пунктом 5 «Наслідки самочинного будівництва» Положення № 835 міжвідомчі комісії при районних адміністраціях можуть приймати у кожному конкретному випадку самочинного будівництва одне з таких рішень: про передачу матеріалів до суду в разі істотного відхилення будівництва від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, або істотного порушення будівельних норм і правил з відповідним позовом про зобов'язання проведення особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відповідної перебудови (підпункт 5.1.1); про передачу матеріалів до суду щодо визнання за територіальною громадою міста права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на земельній ділянці, що знаходиться у комунальній власності, якщо це не порушує права інших осіб (підпункт 5.1.2); про знесення у терміни, визначені розпорядчими документами, самочинного будівництва особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, за її кошти (підпункт 5.1.3); про погодження самочинного будівництва за наявності позитивних висновків, документів і матеріалів, обумовлених у пунктах 4.3, 4.6, 4.8 цього Положення та договору про погодження самочинного будівництва (підпункт 5.1.4).
За положеннями частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).
Водночас частиною сьомою цієї ж статті визначено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
У цій справі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради звернулося до суду з позовними вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу №243 від 29.05.2025 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калашник О.В.; визнання протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калашник Оксани Василівни (індексний номер рішення 79167513 від 29.05.2025) про державну реєстрацію змін до права власності на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 1369128251101), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язання привести об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 , до первинного стану шляхом знесення самовільно влаштованого фундаменту та металевих стійок, тобто, реалізуючи у спірних правовідносинах надані позивачу владні управлінські функції.
Отже, спірні правовідносини в цій справі в указаній частині обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов'язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб'єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а отже, і публічно-правову природу таких правовідносин.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального та процесуального права у подібних відносинах викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 та 11 квітня 2018 року у справах № 14-48цс18 та № 11-96апп18 і від 15 та 30 травня 2018 року у справах № 11-346апп18 та № 14-92цс18.
Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 квітня 2019 року у справі № 914/2584/17 (провадження № 12-259гс18) дійшла висновку, що такий спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення та усунення порушень у сфері містобудівної діяльності шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта містобудування. Справа за позовом такого суб'єкта владних повноважень, який звернувся до суду з позовом про демонтаж самочинно збудованого об'єкта, відповідно до наведеного вище припису закону належить до юрисдикції адміністративних судів.
Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 186 ЦПК України про відмову у відкритті провадження у справі поставляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст.19, 186, 258-260, 263, 272 ЦПК України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження по цивільній справі за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Калашник Оксана Василівна про визнання недійсним договору, визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса та зобов'язання привести об'єкт до попереднього стану.
Ухвалу невідкладно надіслати заявнику.
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду адміністративної юрисдикції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Куриленко О. М.