Справа № 947/21275/24
Провадження № 2-п/947/88/25
про відмову у скасуванні заочного рішення
24.07.2025 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Куриленко О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Довженко К.А.,
представника заявника - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі №947/21275/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
17 травня 2025 року через систему «Електронний суд», від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вона просить переглянути та скасувати заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 18.04.2025 року по справі №947/21275/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та призначити справу до нового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.
У судове засідання, призначене на 24.07.2025 року, з'явилася представник заявника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , заяву підтримала та просила її задовольнити.
Інші сторони у судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
За положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали додані до заяви, суд доходить до висновку про те, що заява про перегляд заочного рішення не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа 947/21275/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Ухвалою судді від 25.07.2024 року провадження у справі було відкрито та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 20.11.2024 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 .
18 квітня 2025 року Київським районним судом м. Одеси винесено заочне рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) частину суми основного боргу за договором позики від 01.02.2023 р., визначену у доларах США - 5 280 (п'ять тисяч двісті вісімдесят) доларів США, що еквівалентно на день ухвалення рішення 218 676 (двісті вісімнадцять шістсот сімдесят шість) гривням 55 копійок. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) частину суми основного боргу за договором позики від 01.02.2023 р., визначену у Євро - 1 760 (одна тисяча сімсот шістдесят) Євро, що еквівалентно на день ухвалення рішення 82 855 (вісімдесят дві тисячі вісімсот п'ятдесят п'ять) гривням 52 копійки. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) проценти, нараховані відповідно до умов п. 1.3 договору позики від 01.02.2023 року за користування сумою позики - 65 312 (шістдесят п'ять тисяч триста дванадцять) гривень 54 копійки. Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 2 851 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят одна) гривні 60 копійок.
Частиною 1 ст. 36 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Згідно з ч.ч. 1, 2 та 4 ст. 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Статтею 119 Сімейного кодексу України передбачено, що за заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно. Режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя.
Відповідно до ст. 120 Сімейного кодексу України встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов'язків подружжя, які встановлені цим Кодексом і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов'язків, які встановлені шлюбним договором. У разі встановлення режиму окремого проживання: майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі; дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.
Аналіз наведених норм законодавства, крізь призму обставин даної справи, свідчить про те, що станом на 01.02.2023 р., ОСОБА_4 , беручи у позику грошові кошти в ОСОБА_5 , діяв в інтересах його з ОСОБА_2 , сім'ї. Адже, відсутнє рішення суду, яким було встановлено для подружжя, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , режим окремого проживання. ОСОБА_2 хоч і стверджує, що з лютого 2022 року почала проживати окремо, однак, не надає жодних доказів, які б підтверджували її окреме проживання від чоловіка (договір оренди житла у відмінному місці ніж адреса: АДРЕСА_1 , докази сплати нею там комунальних послуг, чи інших витрат щодо утримання такого житла).
Крім того, ОСОБА_2 у заяві про перегляд заочного рішення зазначає адресу: АДРЕСА_2 , що є тотожною до місця проживання ОСОБА_4 .
Таким чином, заявником не надано будь-яких доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення даної справи та свідчили б про необхідність скасування заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 18.04.2025 р. по даній справі. Наведені у заяві аргументи, можуть бути предметом розгляду суду апеляційної інстанції, а відтак заява про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Суд звертає увагу, що всі матеріали по справі були ретельно досліджені і в судовому засіданні та стосовно них в рішенні суду чітко відображена правова позиція з урахуванням норм матеріального права та наявних у справі документів.
Згідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Керуючись ст.ст. 280-289 ЦПК України, суд ,-
Заяву представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі №947/21275/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, - залишити без задоволення.
Роз'яснити заявнику, що у разі непогодження з висновком суду, вона має можливість оскаржити рішення до Одеського апеляційного суду в загальному порядку. У цьому випадку строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://ki.od.court.gov.ua.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Куриленко О. М.