Справа № 467/711/25
іменем України
"25" липня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Булкат М.С.,
за участю секретаря судового засідання Багрін І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив
У червні 2025 року до суду надійшла вищевказана позовна заява, вимоги якої обґрунтовані тим, що 15 травня 2024 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено договір позики № 2811252. Договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Згідно п. 1 Договору позики позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Підписанням цього Договору позики відповідач підтверджує, що вона ознайомилася на сайті з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правила надання грошових коштів у позику ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.mycredit.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641,644 ЦК України на укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем укладено договір факторингу №14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передає (відступає) ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» права вимоги боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників №35 від 28.10.2024 року до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 11 114 гривень, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 5 500,25 грн., заборгованості за відсотками 1113, 75 грн., та заборгованість по процентам за понаднормове користування Позикою 4500,00 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.
В судове засідання представниця позивача не з'явилася, проте в матеріалах справи (позові) міститься заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідачу ОСОБА_1 відповідно до вимог ЦПК України, за місцем його реєстрації направлялись копія позовної заяви з доданими до неї документи та копія ухвали суду про відкриття провадження у справі. При цьому відповідач не скористався своїм правом подати свої письмові заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження та/або відзиву на позовну заяву.
Відповідачу за адресою зареєстрованого місця проживання направлялись копія позовної заяви з додатками та копія ухвали про відкриття провадження у справі. Вказане поштове відправлення повернулось на адресу суду 24.06.2025 року з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».Також судова повістка на 25.07.2025 року повернулася на адресу суду 14.07.2025 року з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою»
Відповідно до п. п. 91, 99, 101 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України №270 від 05.03.2009 року інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.
Рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
У разі, коли адресата неможливо повідомити про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону, зазначеним відправником у поштовій адресі, до його абонентської поштової скриньки вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу.
Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові №922/1714/18 від 17.04.2019 року, яка, з точки зору ч. 4ст. 263 ЦПК України має враховуватися судом, неотримання судових повісток особою, які направлялися за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання є свідомими, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчать про зловживання процесуальними правами, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.
Виходячи з цього, порядку повідомлення адресата про надходження судової повістки, неявка адресата за її отриманням у поштовому відділенні є відмовою від її отримання, а тому повідомлення відповідача про час розгляду справи суд вважає належним.
Тобто, судом були використані всі можливі способи сповіщення відповідача про наявність справи у суді та виклик до суду, але вони результатів не дали.
Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, крім іншого також і шляхом розміщення оголошення на веб-сайті Судової влади України, не скористалась своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.
Враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16), яким визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.
В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Згідно ч. 8ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги те, що відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, а повноважний представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вирішуючи справу на підставі наявних у ній письмових доказів, суд приходить до висновку про те, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, коли наявні підстави для звільнення від доказування.
Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представниця позивача в окремій заяві (позові) не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема, суд встановив, що 15 травня 2024 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено договір позики № 2811252. Договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Згідно п. 1 Договору позики позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Підписанням цього Договору позики відповідач підтверджує, що вона ознайомилася на сайті з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правила надання грошових коштів у позику ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.mycredit.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641,644 ЦК України на укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
14 червня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з позивачем договір факторингу №14/06/21, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору № 2811252 від 15 травня 2024 року
Відповідно до витягу з Реєстру боржників №35 від 28.10.2024 року до договору факторингу №14/06/21 ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики №2811252 в сумі 11 114 грн., з яких: 5 500,25 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 1 113,75 грн. заборгованість за відсотками, 4 500 грн. заборгованість по процентам за понадстрокове користування Позикою.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. ч. 1, 2 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1ст.638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1ст.634ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205,207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до п. 6 ч. 1ст.3вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч.1ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку, про укладеність вищевказаного договору позики між відповідачем та відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов'язань перед позивачем який набув за договором факторингу права вимоги за вищевказаним кредитним договором.
За приписами статті 204ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про задоволення позову, а саме, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором позики №2811252 від 15.05.2024 року, у розмірі 11 114 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту 5 500,25 грн. та заборгованості по процентах 1113,75 грн. та заборгованість по процентам за понадстрокове користування Позикою 4 500 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При звернені до суду ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" було сплачено 3028 грн. 00 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №110622 від 18 квітня 2025 року.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено повністю, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3028 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.2,5,10-13,77-80,89,259,263-265,279-280 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30; код ЄДРПОУ 35625014, р/р № НОМЕР_2 в АТ «ТАСКомбанк») заборгованість за договором позики № 2811252 від 15.05.2024 року, у розмірі 11 114 (одинадцять тисяч сто чотирнадцять) гривень, яка складається із заборгованості по тілу кредиту 5 500 (п'ять тисяч п'ятсот) гривень 25 копійок та заборгованості по процентах 1113 (одну тисяч сто тринадцять) гривень 75 копійок та заборгованість по процентам за понадстрокове користування Позикою 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30; код ЄДРПОУ 35625014, р/р № НОМЕР_2 в АТ «ТАСКомбанк») судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: М. С. Булкат