Справа № 128/1618/25
23 липня 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Шевчук Л.П.,
при секретарі судового засідання Нога Д.А.,
за участі:
представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Галізи Ю.О.,
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Зубаня О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 .- адвоката Зубаня О.О. про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -
ОСОБА_1 звернулася суду із позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.
Ухвалою суду від 09.05.2025 прийняти до розгляду та відкритп провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання.
22.07.2025 представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Зубанем О.О. подано клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку із тим, що відповідач призваний ни військову службу по мобілізації та на даний час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Отже, в силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі за вказаних обставин. До даного клопотання долучено докази, що підтверджують вказані обставини.
В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Зубань О.О. підтримав подане ним клопотання та посилаючись на правову позицію Верховного Суду у постанові від 19.12.2024 (справа №484/40/21) просив його задовольнити. Додатково вказав, що відповідач бажає особисто взяти участь в розгляді справи, проте, за вказаних обставин цього зробити не може.
Представник позивача - адвокат Галіза Ю.О. заперечив щодо задоволення даного клопотання, оскільки в постанові Верховного Суду від 13.03.2025 (справа №557/1226/23) вказано, що підстав для зупинення провадження у справі, де інтереси сторони представляє адвокат, немає. Окрім того, слід враховувати інтереси дитини, які мають домінувати над інтересами її батьків - сторонами у справі. А зупинення провадження у справі порушує баланс інтересів дитини та суперечить найкращим інтересам дитини.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі та заперечення представника позивача на дане клопотання, суд дійшов наступного висновку.
Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 NN 8-рп/2002).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв'язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об'єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.
Обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
У постанові Верховного Суду України 07.10.2015 у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи».
У постанові Верховного Суду України від 01.02.2017 у справі № 6-1957цс16 зазначено, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі».
Так, Указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 24.02.2022 було введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який Указами Президента України було неодноразово продовжено та який діє по даний час.
Згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на військовослужбовців, тобто осіб, які проходять військову службу.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про Збройні сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 3 цього Закону визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Збройні сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби визначено статтею 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Пунктом 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України передбачено обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
При цьому, вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Сторона у справі може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.
Наведене правове регулювання дозволяє дійти висновку, що норма пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України може бути застосована судами при вирішенні питання про зупинення провадження у справі лише у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 27.02.2023 у справі № 380/7845/21).
Також, в ухвалі Верховного Суду від 29.08.2022 у справі № 461/5209/19 (провадження № 61-5782св22) вказано, що: «22 серпня 2022 року позивач звернувся до суду касаційної інстанції із клопотанням про зупинення провадження у справі № 461/3554/21 у зв'язку з тим, що він перебуває на військовій службі у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, військовослужбовець не перебуває у зоні постійної дислокації, а знаходиться у зоні бойових дій. На підтвердження клопотання про зупинення провадження у справі позивач надав довідки із військової частини від 08 серпня 2022 року № 2/762 та № 2/761. Пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Оскільки, позивачем надані докази його перебування у складі Збройних сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, колегія суддів вважає, що заява про зупинення провадження у справі № 461/5209/19 є обґрунтованою та підлягає задоволенню, тому необхідно зупинити провадження у справі, що переглядається, до припинення перебування позивача у складі Збройних сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан».
Отже, для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в матеріалах цивільної справи мають бути докази перебування сторони, у складі Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема, беруть участь у виконанні бойових завдань.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду про зупинення провадження від 14.12.2022 у справі 757/5240/16-ц, від 29.08.2022 у справі 461/5209/19, від 29.08.2022 у справі № 461/5209/19. У вказаних справах Верховний Суд зупиняв провадження, оскільки сторонами були надані докази перебування у складі Збройних сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, звертаючись до суду з вказаним клопотанням, представник відповідача надав суду копію довідки №2652/р від 30.05.2025 з якої вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 з 16.08.2023 до оголошення демобілізації, тобто по час видачі даної довідки (30.05.2025). Також представником надано копію витягу з наказу №58 командира військової частини НОМЕР_1 від 27.02.2025, з якого вбачається, що ОСОБА_3 проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 , копію військового квитка ОСОБА_2 , згідно якого останній призваний у Збройні Сили України.
Разом із тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 13.03.2025 (справа №557/1226/23) звернув увагу на таке.
«Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що, вирішуючи питання про зупинення на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України провадження у справі щодо аліментів на утримання дитини через перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, переведених на воєнний стан, суд має враховувати, зокрема, чи є належні докази того, що військова частина, в якій проходить службу відповідач, переведена на воєнний стан, і що він виконує бойові завдання, перебуваючи у зоні бойових дій, унаслідок чого не може брати участь у судових засіданнях ні особисто, ні у режимі відеоконференції, зокрема поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, чи користувався відповідач правничою допомогою під час судового провадження, чи мав можливість самостійно або з допомогою представника висловитися щодо позовних вимог. Не враховуючи ці обставини, обов'язкове зупинення провадження у справі щодо аліментів на утримання дитини, зокрема про зміну способу стягнення та їхнього розміру, хоч і відповідатиме певним інтересам того відповідача, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, але може шкодити захищеним інтересам дитини у передбаченому законом утриманні з боку такого відповідача. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду також бере до уваги те, що у справі, яка стосується аліментів на утримання дитини, суд і сторони справи повинні забезпечити реалізацію найкращих інтересів дитини. Незважаючи на те, що позивачем у такій справі є один із батьків, а відповідачем - інший, інтереси дитини, яка не є стороною справи, мають домінувати над інтересами кожного з її батьків».
За обставин справи із урахуванням того, що відповідач користується правничою допомогою професійного адвоката, представлений адвокатом в судовому засіданні, беручи до уваги документи, які він надав для зупинення провадження у справі, таке зупинення хоч і відповідатиме певним інтересам відповідача, але може зашкодити інтересам малолітньої дитини в отриманні передбаченого законом утримання з боку її батька.
Отже, з огляду на вказане зупинення провадження у справі порушує баланс інтересів дитини і матері, з одного боку, та її батька, з іншого боку, і суперечить найкращим інтересам цієї дитини.
З огляду на те, що інтереси відповідача під час провадження у справі представляє адвокат, суд критично оцінює аргументи представника відповідача щодо зупинення провадження у справі та про те, відповідач, виконуючи його конституційний обов'язок із захисту Вітчизни, не може реалізувати процесуальні права й обов'язки.
На підставі вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі у відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, а тому у його задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 223, 251, 260, 261, 352, 353 ЦПК України, суд -
В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Зубаня О.О. про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - відмовити.
В судовому засідання оголосити перерву до 10 год. 15 хв. 05 серпня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду складено 25 липня 2025 року.
Суддя Л.П. Шевчук