Справа № 336/1534/25
Пр. 2/336/1704/2025
24.07.25
24 липня 2025 року м.Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Маркіної А.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №336/1534/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», ОСОБА_2 , про стягнення суми страхового відшкодування та суми франшизи,-
за відсутності сторін (учасників справи) та їх представників,-
Позивачка 12.02.2025 звернулась до суду з зазначеною позовною заявою, за змістом якої просить стягнути з відповідача-1 ТДВ «Страхова компанія «Кредо» на її користь суму недоплаченого страхового відшкодування, яка становить 29 212,08 гривень, з відповідача-2 ОСОБА_2 - суму франшизи у розмірі 2 600,00 гривень.
За змістом позовної заяви 04.12.2021 за адресою: м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 1, сталася ДТП за участю транспортного засобу «Renault» під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 . ОСОБА_1 на момент ДТП та по теперішній час, як стверджує позивачка, належить транспортний засіб «Renault Clio Symbol», д.н.з. НОМЕР_2 .
Згідно з постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 01.02.2022 у справі N755/21485/21 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КАП України. Внаслідок ДТП приналежний позивачці транспортний засіб пошкоджено, тобто ОСОБА_1 спричинено матеріальну шкоду.
Цивільна відповідальність відповідача-2 застрахована у ТДВ СК «Кредо». Так, у встановлений законодавством строк відповідач-1 повідомлений про настання страхового випадку. 06.05.2022 ОСОБА_1 отримала від ТДВ СК «КРЕДО» 1 547,27 гривень в рахунок страхового відшкодування згідно з актом N3001976-1. 01.08.2022 позивач надіслала відповідачу заяву від 01.08.2022 про надання їй копії звіту про оцінку спричинених збитків, яка залишена без відповіді, тобто із вмотивованим рішенням страховика винної у ДТП особи позивачка не ознайомлена.
В подальшому, як видно з позовної заяви, з метою відновлення пошкодженого майна позивачка звернулась до СТО ФОП ОСОБА_4 , якою визначено вартість робіт та матеріалів в сумі 30 759,35 гривень, що підтверджується рахунком-фактурою ФО-С-2201927 від 31.10.2022. Тобто сума страхового відшкодування не є співмірною реальним збиткам позивачки на відновлення пошкодженого транспортного засобу.
Крім того, розмір франшизи відповідно до полісу обов?язкового страхування відповідача, як встановлено з відповіді на адвокатський запит, становить 2 600,00 гривень, утриманий страховиком при виплаті страхового відшкодування, відповідно, підлягає стягненню з відповідача-2.
Стороною позивача наголошено, що про порушення свого права ОСОБА_1 дізналась в дату отримання страхового відшкодування, а саме 06.05.2022. Відтак, наголошує, що позовна заява подається у межах строку позовної давності.
На підставі наведеного, враховуючи неможливість позасудового врегулювання спору, із посиланням на норми ст. 979-999 ЦК України, ст. 2, 9, 22, 29, 36 ЗУ «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивачка просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою судді від 10.03.2025 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін. Визначено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Відповідно до ч.4 ст.178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов'язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст.193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред'явити зустрічний позов, що роз?яснено в ухвалі суду.
З дотриманням строку, визначеного в ухвалі суду, відповідачем-1 до справи скеровано відзив на позовну заяву, а саме 25.03.2025 за допомогою системи «Електронний суд» за підписом представниці Чарваєвої А.О.
За змістом відзиву сторона відповідача визнає подію ДТП страховим випадком, що сталась за участю забезпеченого транспортного засобу «SKODA OCTAVIA», д.н.з. НОМЕР_3 та автомобіля «RENAULT CLIO SYMBOL», д.н.з. НОМЕР_4 , а також факт притягнення відповідача-2 до адміністративної відповідальності за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Представниця відповідача зазначає, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «SKODA OCTAVIA», д.н.з. НОМЕР_3 застрахована у ТДВ «СК «КРЕДО» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №206447440, що був чинним на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 04.12.2021. Крім того, 20.12.2021 від позивачки надійшло повідомлення про ДТП та заява на виплату страхового відшкодування разом з доданим пакетом документів. На виконання п. 34.1 ст. 34 Закону України ««Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»» відповідач розпочав розслідування події, що має ознаки страхового випадку, з метою отримання додаткових відомостей. Так, 21.12.2021 представником відповідача-2 складено акт огляду транспортного засобу, у якому зазначено перелік пошкоджень автомобіля «RENAULT CLIO SYMBOL», д.н.з. НОМЕР_4 , з переліком яких довірена особа позивача погодилась, про що свідчить її підпис в даному Акті огляду.
У відзиві наголошено, що відповідно до абз. 2 п. 36.2 ст. 36 вказаного Закону Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Таким чином, на підставі результатів огляду пошкоджень автомобіля «RENAULT CLIO SYMBOL», д.н.з. НОМЕР_4 , внаслідок ДТП 04.12.2021, складений Звіт №3001976/12/21 про оцінку транспортного засобу від 24.12.2021. Факт проведення даного експертного дослідження та складання відповідного Звіту №3001976/12/21 від 24.12.2021, у відповідності до норми абз. 2 п. 36.2 ст. 36 Закону України, є підставою для підрахунку, нарахування та подальшої виплати страхового відшкодування у тому розмірі, який визначений експертним дослідженням, та без узгодження із потерпілою стороною. Таким чином, відповідно до доводів відзиву, ТДВ «СК «КРЕДО» діяло чітко з дотриманням норм страхового законодавства і виконало усі свої зобов'язання, що стосувалися огляду пошкоджень транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 04.12.2021 та оцінки завданої шкоди.
Із посиланням на ст. 29 Закону, представник відповідача також зауважує, що полісом №206447440 передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 130 000,00 гривень, франшиза - 2 600,00 гривень. Відповідно до абз.2 ч.12.1 ст.12 Закону України страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Так, 06.05.2022 ТДВ «СК «КРЕДО» здійснено виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 у сумі 1 555,05 гривень, згідно з вищевказаним Звітом №3001976/12/21 про оцінку колісного транспортного засобу від 24.12.2021.
Сторона відповідача також звертає увагу суду на тому, що позивач, усупереч вищенаведених п.34.1, 34.2, 34.3 ст.34 Закону, самостійно замовив проведення оцінки автомобіля для визначення матеріального збитку, визначення вартості відновлювального ремонту та складання Рахунку-фактури №ФО-С-2201927 від 31.10.2022. Разом з цим, ТДВ «СК «КРЕДО» не порушило десятиденний строк для направлення представника страхової компанії на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна з метою визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (п. 34.2 ст. 34 Закону України) з дати отримання 20.12.2021 повідомлення про дорожньо- транспортну пригоду, в результаті огляду складено звіт про оцінку пошкодженого транспортного засобу. Відтак, позовні вимоги, на переконання сторони відповідача, не є обгрунтованими.
Враховуючи положення ст. 3, 4, 5, 10, 12, 15 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт №3001976/12/21 про оцінку транспортного засобу від 24.12.2021, складений суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 , що має сертифікат №369/19 суб'єкта оціночної діяльності від 11.05.2022, виданий Фондом державного майна України, а також посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 485-ПК від 25 серпня 2021 року, є належним та допустимим доказом, оскільки замовлений та складений правомочною на це особою на замовлення відповідача-1. Разом з цим, наданий ОСОБА_1 рахунок-фактура №ФО-С-2201927 від 31.10.2022, складений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , що не є суб'єктом оціночної діяльності, не володіє достатніми правами та можливостями для повного визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу, відтак, у порівняні зі Звітом №3001976/12/21 про оцінку транспортного засобу від 24.12.2021, не є належним, допустим доказом та не може бути підставою для стягнення недоотриманого страхового відшкодування.
Враховуючи наведене, сторона відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
За нормою ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Зазначене положення роз?яснено в ухвалі суду. Відповідних клопотань до матеріалів справи не скеровано.
За приписами ч.1,2 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.
Відповідач ОСОБА_2 відзиву на позовну заяву, клопотань та заяв до справи не скеровував, не скориставшись відповідним процесуальним правом, конверт із копією ухвали суду, позовної заяви із додатками, двічі повернувся до суду без вручення, що надає суду підстави для ухвалення рішення.
Інших процесуальних дій у справі судом не вчинено за відсутності відповідних клопотань, зустрічної позовної заяви у даній справі не подано.
Підстав для оголошення перерви та / або відкладення судового засідання відповідно до положень ст.223, 240 ЦПК України судом не встановлено.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку із тим, що розгляд справи проводиться за відсутності учасників справи, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до ч.1,8 ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши наявні письмові докази у справі, суд встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися між сторонами, та дійшов висновку про те, що позовні вимоги до відповідача-1 не підлягають задоволенню, натомість, щодо відповідача-2, суд дійшов висновку про їх обгрунтованість, у зв'язку із таким.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 відповідно до даних засвідченої копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 є власницею транспортного засобу «Renault Clio Symbol», д.н.з. НОМЕР_2 .
Згідно з постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 01.02.2022 у справі N755/21485/21, яка набрала законної сили 14.02.2022, ОСОБА_2 04.12.2021 о 11:20 год. керуючи транспортним засобом «SKODA», н.з. НОМЕР_6 , по вул. Микільсько-Слобідська в м. Києві, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, у т.ч. перед початком руху не переконався, що це буде безпечним, внаслідок чого сталося зіткнення з ТЗ «Renault», н.з. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів, завдання матеріальних збитків та порушення вимог п. 10.1 ПДР. Вказаною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, а також стягнуто судовий збір (веб-посилання на текст судового рішення: https://reyestr.court.gov.ua/Review/104878616).
20.12.2021 ОСОБА_1 звернулась до ТДВ «СК «Кредо» із повідомленням про ДТП, яка сталась за вищевказаних обставин, зазначивши, що відповідальність ОСОБА_2 застрахована відповідачем-1. В цей же день ОСОБА_1 скеровано заяву про виплату страхового відшкодування завданої шкоди внаслідок ДТП, а саме у зв?язку із пошкодженням приналежного позивачці транспортного засобу.
На підставі результатів огляду пошкоджень автомобіля «RENAULT CLIO SYMBOL», д.н.з. НОМЕР_4 , внаслідок ДТП 04.12.2021, відповідно до акта огляду №3001976 від 21.12.2021, за участі представника ОСОБА_1 - Атаманського (як вказано в акті) складений Звіт №3001976/12/21 про оцінку транспортного засобу від 24.12.2021, за даними якого вартість відновлювального ремонту КТЗ з врахуванням фізичного зносу становить 4 644,06 гривень, без ПДВ - 4 155,05 гривень. Заперечення в акті відсутні.
ТДВ «СК «КРЕДО» дотримано десятиденний строк для направлення представника страхової компанії на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна з метою визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (п. 34.2 ст. 34 Закону України) з дати отримання 20.12.2021 повідомлення про дорожньо- транспортну пригоду, в результаті огляду складено звіт про оцінку пошкодженого транспортного засобу.
Суд погоджується із твердженнями відповідача-1 з приводу того, що факт проведення експертного дослідження та складання відповідного Звіту №3001976/12/21 від 24.12.2021, у відповідності до норми абз. 2 п. 36.2 ст. 36 Закону України, є підставою для розрахунку, нарахування та подальшої виплати страхового відшкодування у тому розмірі, який визначений експертним дослідженням, та без узгодження із потерпілою стороною.
Вищевказані акт огляду, страховий акт та звіт долучені до відзиву та досліджені судом, є належними та допустимими доказами.
Відповідно до полісу ЕР №206447440 передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 130 000,00 гривень, франшиза - 2 600,00 гривень, страхувальник - ОСОБА_6 . Правомірності користування забезпеченим транспортним засобом «SKODA», н.з. НОМЕР_6 ОСОБА_2 учасники справи не спростовують. Поліс чинний з 24.10.2021 по 23.10.2022, зокрема, станом на дату події.
Під час судового розгляду також знайшло своє підтвердження та не заперечується відповідачем-1, що 06.05.2022 ТДВ «СК «КРЕДО» відповідно до наявного у справі розрахунку здійснено виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 у сумі 1 555,05 гривень, згідно з вищевказаним Звітом №3001976/12/21 про оцінку колісного транспортного засобу від 24.12.2021, тобто, без врахування ПДВ. Факт виплати страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 підтверджується платіжною інструкцією №10908 від 06.05.2022. Сума страхового відшкодування сплачена за вирахуванням франшизи у сумі 2 600,00 гривень, що передбачено умовами полісу.
В матеріалах справи наявна відповідь представника ТДВ «СК Кредо» на адвокатський запит по страховій справі №3001976. За змістом запиту огляд пошкодженого автомобіля проведено із дотриманням строку, визначеного п. 34.2 ст. 34 Закону, тобто в межах 10 робочих днів з дня отримання повідомлення, та складено акт технічного огляду у якому зафіксовано характер кожного пошкодження. Таким чином, ТДВ СК «Кредо» виконало всі умови для вчасного проведення огляду у відповідності до п.п. 34.2, 34.3 Закону, а відтак потреби для залучення іншого експерта не було.
Відповідно до звіту N3001976/12/21 від 24.12.2021, як видно з відповіді, вартість відновлювального ремонту автомобіля «RENAULT CLIO SYMBOL», реєстраційний номер НОМЕР_7 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,7 та без врахування ПДВ, склала 4 155,05 гривень. Розрахунок суми страхового відшкодування здійснювався наступним чином: 4 155,05 гривень - 2 600,00 гривень = 1 555,05 гривень, де: 4 155,05 гривень - вартість відновлювального ремонту автомобіля «RENAULT CLIO SYMBOL», реєстраційний номер НОМЕР_7 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,7 та без врахування ПІДВ відповідно до звіту N3001976/12/21 від 24.12.2021, 2 600,00 гривень - франшиза згідно Полісу.
Так, 11.02.2022 ТДВ СК «Кредо» страховим актом N3001976-1 визнано настання цивільно-правової відповідальності водія Забезпеченого ТЗ за спричинення пошкоджень частин та деталей автомобіля «RENAULT CLIO SYMBOL», реєстраційний номер НОМЕР_2 , які сталися 04.12.2021, страховим випадком, передбаченим Законом України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Полісом, та призначене страхове відшкодування у розмірі 1 555,05 гривень.
01.08.2022, як стверджує сторона позивача, ОСОБА_1 надіслала відповідачу заяву від 01.08.2022 про надання їй копії звіту про оцінку (пошкодження) майна, проте, доказів її надіслання матеріали справи не містять.
В подальшому, з метою відновлення пошкодженого майна позивачка звернулась до СТО ФОП ОСОБА_4 , якою визначено вартість робіт та матеріалів в сумі 30 759,35 гривень, що підтверджується рахунком-фактурою ФО-С-2201927 від 31.10.2022.
Предметом позову є матеріально-правова вимога власника транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП, що відбулась за вказаних вище обставин, до винуватця ДТП ( ОСОБА_2 ), вина якого встановлена у справі про адміністративне правопорушення, а саме, про стягнення франшизи, а також до страховика забезпеченого транспортного засобу, водій якого визнаний винуватим у ДТП, щодо стягнення недоплаченого страхового відшкодування, із врахуванням вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Підставою для звернення до суду стала неможливість позасудового врегулювання спору між сторонами, обов'язковості якого чинним законодавством не встановлено.
При розгляді справи суд виходить з таких норм чинного законодавства.
Загальні положення про відшкодування шкоди врегульовані ст.22, главою 82 ЦК України. Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на час ДТП регулюються ЦК України, Законом України «Про страхування» від 18.11.2021, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», іншими законодавчими актами.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Згідно з п.1,3 ч.2, 3, 6 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) шкоди та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
За нормою ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
За нормою ч.1,2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За змістом ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Разом з цим, положення ч.2 ст.1187 ЦК України чітко передбачають, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особливості відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, визначені ст.1188 ЦК України. Так, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі №234/16272/15-ц, пр.61-31395сво18) зроблено висновок про те, що преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Постанова суду про відсутність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, звільняє такого водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Як передбачено ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Враховуючи приписи ч.6 ст.82 ЦПК України, фактичні обставини, встановлені постановою суду у справі N755/21485/21 про адміністративне правопорушення, винесеною Дніпровським районним судом м. Києва 01.02.2022, яка набрала законної сили 14.02.2022, суд вважає доведеними як настання події ДТП, так і винуватість відповідача-2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, що є безумовною підставою для застосування положень п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України.
Так, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц), позаяк у даній справі ОСОБА_7 доказів на спростування цієї обставини не надано.
Крім того, нормою ч.1 ст.1194 ЦК України врегульовано, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, лише у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Інститут страхування є одним із засобів, покликаних мінімізувати ризики, пов'язані з можливим знищенням або пошкодженням такого майна. Економічне призначення майнового страхування полягає у відшкодуванні збитків, заподіяних внаслідок пошкодження чи знищення майна при настанні страхових випадків, визначених законодавством або обумовлених договором. Отже, мета такого страхування - компенсування шкоди.
Як передбачено ст.979-981 ЦК України, договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов'язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов'язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов'язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством. Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об'єктом страхування можуть бути: життя, здоров'я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Договір страхування укладається в письмовій формі з дотриманням вимог до письмової форми правочину, встановлених цим Кодексом. Факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим полісом (сертифікатом). Його істотні умови закріплено у ст. 982 ЦК України.
Відповідно до ст.3, п.9.1 ст.9, п.10.1 ст.10 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Відповідно до цього Закону передбачено, зокрема, укладання внутрішнього договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - внутрішній договір страхування).
Необхідною умовою виникнення обов'язку страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, є настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором) (п. 17 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 №4 “Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»).
Згідно зі ст.6, п.22.1 ст.22 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України судом враховано в цьому контексті й правові висновки, здійснені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц, пр. 14-316цс18, в якій вказано, якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно зі ст.29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як передбачено ст.34.2, 34.3 Закону протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Крім того, відповідно до п.36.1, 36.2 страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Є визначальним в даному випадку, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (п.36.1).
Так, стороною позивача не доведено порушення з боку страховика відповідача-2 порядку та строків проведення огляду, експертного дослідження, визначення розміру страхової виплати. Під час огляду транспортного засобу жодних заперечень з боку представника позивачки не надходило, що не спростовано в даній справі.
Згідно з ч.2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Суд погоджується із доводами сторони відповідача-1, відповідно до яких, враховуючи вимоги ст. 3, 4, 5, 10, 12, 15 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт №3001976/12/21 про оцінку транспортного засобу від 24.12.2021, складений суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 , є належним та допустимим доказом, оскільки замовлений та складений правомочною на це особою на замовлення відповідача-1.
Разом з цим, наданий ОСОБА_1 рахунок-фактура №ФО-С-2201927 від 31.10.2022, сформований фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , що не є суб'єктом оціночної діяльності, не відповідає положенням допустимості та не може бути підставою для стягнення недоотриманого страхового відшкодування. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Суд також звертає увагу, що, не дивлячись на перелік пошкоджень, зазначених в даному рахунку, стороною позивача не доведено, що вартість відновлювального ремонту встановлювалась саме у зв?язку із подією ДТП, що розглядається в даному випадку як страховий, адже з часу оцінки колісного транспортного засобу до формування рахунку фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 сплинув тривалий час.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача-1.
Разом з цим, поняття «франшиза» міститься у ст. 9 Закону України «Про страхування» і його слід розуміти як частину збитків, що не відшкодовуються страховиком згідно з договором страхування. Крім того, застосування франшизи передбачено ст. 12 Закону, згідно з якою розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2% від страхової суми, у межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути
компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування
(пункт 36.6 статті 36).
Оскільки розмір франшизи є належним чином доведений, як полісом страхування, дослідженим судом, так і іншими доказами, наданими сторонами, щодо суми страхового відшкодування, розмір відповідальності ОСОБА_2 є встановленим в даній справі в належний спосіб, правомірно не сплачений страховиком, безумовно підлягає стягненню з відповідача-2 на користь позивачки, тобто, в цій частині позов підлягає задоволенню у спосіб, визначений стороною позивача.
Суд також зауважує, що ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України). Тобто, вартість ремонту автомобіля із врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати (п.36.2 Закону). У разі проведення ремонтних робіт у особи, яка є платником ПДВ, потерпілий має право на відшкодування сплаченого ним податку за рахунок страхової компанії, якщо понесення витрат із сплати цього податку буде підтверджено відповідними доказами. Відтак, в силу приписів частини 2 статті 14 ЦК України страховик не може бути примушений до виплати ПДВ у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума ПДВ нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), в свою чергу, має бути платником ПДВ. Втім, у даній справі вимог про стягнення зі страховика суми ПДВ стороною позивача не заявлено, адже, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження факту оплати нею ремонту пошкодженого транспортного засобу і, відповідно, доказів оплати податку на додану вартість.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Поряд із цим, змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає відповідний розподіл та покладання тягаря доказування на сторони певним чином. Одночасно він не передбачає обов'язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує, адже доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч.2 ст.13 ЦПК України збирання доказіву цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч.7 ст.81 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).
За приписами ч.4,5 ст.83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Проте, стороною позивача не повідомлялось про неможливість подання певних доказів або необхідність додаткового часу для цього.
За нормою ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Отже, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, надаючи їм належну оцінку, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову належними, допустимими та достатніми доказами (в частині вимог до відповідача-1), що зумовлює ухвалення рішення судом про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТДВ «СК «Кредо» в повному обсязі. Разом з цим, позов в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 є доказово та нормативно обгрунтованим й підлягає задоволенню в повному обсязі, шляхом стягнення з відповідача-2 на користь позивачки франшизи у сумі 2 600,00 гривень.
За приписами п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Позивачкою сплачено судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1 211,20 гривень при зверненні до суду.
Так, враховуючи приписи ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір у сумі 605,60 гривень підлягає стягненню з відповідача-2 на користь ОСОБА_1 , натомість іншу частину судового збору у тотожній сумі суд вважає за необхідне залишити за позивачкою.
Керуючись ст. 2, 4, 5, 7, 10, 12-13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 229, 245, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 275, 278-279 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про стягнення суми страхового відшкодування відмовити.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині позовних вимог про стягнення суми франшизизадовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 франшизу у сумі 2 600,00 гривень (дві тисячі шістсот гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 гривень (шістсот п?ять гривень 00 копійок).
Судові витрати, понесені стороною позивача у вигляді судового збору у сумі 605,60 гривень, - залишити за ОСОБА_1 .
Реквізити сторін: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , інша відома адреса: АДРЕСА_2 ;
Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», код ЄДРПОУ 13622789, адреса місцезнаходження: м.Запоріжжя, пр.Моторобудівників, буд.34;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду складено та підписано 24.07.2025.
Суддя Л.А.Вайнраух