Дата документу 22.07.2025
Справа № 334/1750/25
Провадження № 2/334/1590/25
22 липня 2025 року місто Запоріжжя
Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі
Головуючого суддіКоломаренко К.А.
при секретаріЦілінко А.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 ,
третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району,
про позбавлення батьківських прав
встановив:
Позивач звернувся до Ленінського районного суду міста Запоріжжя із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, про позбавлення батьківських прав, в якому просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , батьківських прав відносно малолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовної заяви зазначає, що приблизно в 2022 році він почав зустрічатися з ОСОБА_2 , спільним життям разом не проживали, спільного побуту не вели. Від вказаних стосунків у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості до актового запису про народження якого ОСОБА_2 зазначила на підставі ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України. 27.12.2023 року відносно спільного з відповідачем сина було визнано батьківство, внесені зміни до актового запису про народження дитини, а саме зазначено ОСОБА_1 батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_2 попередньо вже мала двох малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . При цьому, позивачу відомо, відповідач не приділяла уваги своїм дітям та зовсім не цікавилась їх зростанням, не піклувалась на про фізичний, ні про духовний розвиток дітей, їх навчанням, підготовкою до самостійного життя, а саме - не забезпечувала необхідним харчуванням, медичним доглядом, взагалі не спілкувалась з дітьми, не виявляла інтерес до їх внутрішнього світу, не створювала умов для отримання освіти. У 2017 році ОСОБА_2 притягалась до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП. Крім того, у 2023 році малолітнього ОСОБА_5 було вилучено з родини (мати залишила дитину тривалий час одного вдома).
Крім того ОСОБА_2 проходила замісну лікувальну терапію від алкогольної залежності, проте лікування не мало успіху.
Вказані обставини встановлені рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі 334/11253/23.
Також зазначає, що 11.06.2023 відносно ОСОБА_2 було відкрито кримінальне провадження №12023082050001194 за ч. 4 ст 185 КК України. Ленінським районним судом м. Запоріжжя 19.12.2023 року у справі 334/8554/23 за результатами кримінального провадження №12023082050001194 від 11.06.2023 ОСОБА_2 визнано винуватою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених пп 1,2 ч. 1 ст 76 КК України. З сайт «Судова влада України» позивачеві стало відомо, що на розгляді в Ленінському районному суді перебуває подання органу пробації про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням засудженої ОСОБА_2 та направлення її до місць позбавлення волі.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24.04.2024 у справі №334/11253/23 відібрано малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від матері - ОСОБА_2 без позбавлення її батьківських прав, а також стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини.
В подальшому позивач звернувся до районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району із заявою про передачу йому малолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Починаючи з квітня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає з позивачем. Відповідач участі у вихованні сина не приймає, не надає жодної матеріальної допомоги на його утримання, не цікавиться життям малолітнього сина, не приймає участі у забезпеченні елементарних потреб дитини, не підтримує емоційний контакт з дитиною, при цьому позивач жодних перепон в спілкуванні матері з дитиною не чинить.
З огляду на викладене просить позов задовольнити.
Ухвалою Ленінського районного суду від 07.03.2025 року відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі, встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті спору; витребувано від органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
19.03.2025 року, 20.05.2025 року, 12.06.2025 року від представника третьої особи - ОСОБА_6 надійшла заява, сформована в системі «Електронний суд», про розгляд справи без її участі, просить прийняти рішення з урахуванням інтересів дитини.
19.03.2025 року від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з ненадходженням висновку органу опіки та піклування.
28.03.2025 року (16.05.2025 року повторно) від представника третьої особи - ОСОБА_6 надійшов висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
16.04.2025 року від представника третьої особи - Попсуєвої Н. надійшла заява про розгляд справи без її участі, просить прийняти рішення з урахуванням інтересів дитини.
23.05.2025 року від представника третьої особи - ОСОБА_6 надійшла заява про долучення доказів, а саме письмових пояснень ОСОБА_2 .
На підставі Закону України № 4273-IX від 26.02.2025 року «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів», який набрав чинності 25.04.2025 року, відбулася зміна найменування Ленінського районного суду міста Запоріжжя на Дніпровський районний суд міста Запоріжжя.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 13.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Юсубова Д.В. в судове засідання не з'явились. Згідно поданої представником позивача заяви - просять справу розглянути без їх участі, позовні вимоги підтримують з підстав, викладених в позові, проти заочного розгляду справи не заперечують.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, згідно поданої на адресу суду заяви просить справу розглядати без його участі, прийняти рішення з урахуванням інтересів дитини.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена завчасно та належним чином шляхом направлення судових повісток за адресою зареєстрованого місця проживання, про що в матеріалах справи наявні поштові повідомлення з відміткою «адресат відсутні за вказаною адресою».
Відповідно до ч. 6ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України(далі -ЦПК України) судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
За вимогами п. 2 ч. 7ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», за адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов'язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов'язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування (ч. 17 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).
Днем вручення судової повістки відповідно до п. 4 ч. 8ст. 128 ЦПК Україниє день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, відповідно до ч. 1ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
Оскільки судова повістка надсилалась відповідачу за його зареєстрованим місцем проживання, та враховуючи, що відповідач не повідомила суд про зміну адреси проживання, тому з урахуванням вищезазначених вимог процесуального закону, суд доходить висновку, що остання була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.
За таких обставин у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд розглянув справу у відсутність відповідача в порядку заочного провадження на підставі наявних в ній доказів, оскільки сторона позивача не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.
Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з чим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, що мають значення для справи, суд прийшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню з наступних підстав.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Частинами 2, 3 статті 51 Конституції України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею дснх загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до п. 15 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно з принципом ст. 6 Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Судом встановлено, що Сторони - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 27.12.2023 року повторно (а.с. 12).
Малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає разом з батьком ОСОБА_1 на підставі рішення органу опіки та піклування про передання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на самостійне виховання та утримання батькові - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 13).
Згідно повідомлення КНП «Центр первинної медико-санітрарної допомоги №9» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає за адресою АДРЕСА_1 має укладену декларацію з лікарем-педіатром ОСОБА_7 . До Центру на прийом лікаря-педіатра для проведення щеплень, здачі лабораторних аналізів та періодичних профілактичних оглядів з дитиною звертаються батько - ОСОБА_1 та бабуся (а.с. 14).
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24.04.2024 у справі 334/11253/23 позов Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району в інтересах малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , треті особи: Дніпровський районний у місті Запоріжжі відділ державної реєстрації актів цивільного стану в місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , про відібрання дітей від матері без позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, позбавлення батька батьківських прав - задоволено; вирішено відібрати малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення її батьківських прав; позбавити батьківських прав ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН № НОМЕР_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 11.12.2023 року (а.с. 15-19).
Вироком Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 19.12.2023 у справі 334/8554/23 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 ( п'ять) років. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки, та покладенням обов'язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України (20-25).
Відповідно до висновку районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району орган опіки та піклування вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 44-46).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідач без поважних причин свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, передбаченими ст. 150 СК України, за власною ініціативою самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до сина, без поважних причин залишила його без батьківської уваги та турботи, при цьому наявна відсутність перешкод у спілкуванні з дитиною, а отже поведінка відповідача відносно сина є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов'язками.
На думку суду, за відсутності доказів щодо наявності між дитиною та матір'ю зв'язку, який визначається як сімейне життя, відсутність взагалі протягом тривалого часу будь-якого контакту внаслідок такої свідомої поведінки відповідача, позбавлення її батьківських прав не становитиме втручання в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у право відповідача на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8 цієї Конвенції.
Відповідно до ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 169 Сімейного кодексу України мати, батьки, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із позовом про поновлення батьківських прав. Відповідно до ч. 4 зазначеної статті, суд при поновленні батьківських прав перевіряє наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, задовольняючі позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, що був сплачений ним при зверненні до суду у розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 164 СК України, ст. ст. 5, 6, 10, 206, 263-265, 280, 286, 287, 353 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, РНОКПП НОМЕР_1 - батьківських прав відносно її малолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Коломаренко К. А.