Справа №639/4069/15-к
Провадження №1-кп/639/8/25
25 липня 2025 року м. Харків
Новобаварський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова обвинувальний акт по кримінальному провадженню, зареєстрованому 06.11.2014 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №12014220480005903 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Токарівка Дергачівського району Харківської області, громадянина України, з середньо-технічною освітою, неодруженого, не маючого будь-яких осіб на утриманні, офіційно не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,-
Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він 27.10.2014 близько 11 години разом із ОСОБА_6 , з яким у нього протягом останніх декілька місяців склалися неприязні відносини, перебував в районі правого берегу річки Лопань, поблизу Гончарівської греблі у м. Харкові. В той час коли вони йшли в напрямку вулиці Дмитрівської, у ОСОБА_4 виник прямий злочинний умисел на спричинення ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень.
Для досягнення своєї протиправної мети ОСОБА_4 вирішив використати в якості знаряддя злочину підібрану ним на місці перебування дерев?яну палку розмірами приблизно 5х50 см. Скориставшись тим, що ОСОБА_6 рухається попереду нього та нічого не підозрює про його злочинні наміри, ОСОБА_4 , діючи зненацька, з прямим умислом, направленим на заподіяння шкоди здоров?ю, пов?язаного зі спричиненням тяжкого тілесного ушкодження потерпілому, суб?єктивно усвідомлюючи суспільну небезпеку та протиправність своїх дій та бажаючи цього, наніс палкою один удар з великою силою, спрямований зверху вниз, у тім?яну область голови потерпілого,після чого місця скоєння злочину втік.
З отриманими тілесними ушкодженнями ОСОБА_6 28.10.2014 року був доставлений до Харківської міської клінічної лікарні швидкої невідкладної медичної допомоги, де йому було надано кваліфіковану медичну допомогу та прооперовано,однак 04.11.2014 року він помер, не приходячи до свідомості.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №79/354-AT/14 від 12.12.2014 року причиною смерті ОСОБА_6 стали: важка черепно-мозкова травма, забій головного мозку з контузійними осередками обох чолових долей, внутрішньо черепові та внутришньомозкові крововиливи, перелом кісток склепіння та основи черепу, які стосовно живої людини відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя.
Таким чином, ОСОБА_4 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, тобто умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілого.
Під час судового засідання захисник ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотанням про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України та закриття кримінального провадження, мотивуючи тим, що з моменту вчинення інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення минули строки давності.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив суду, що розуміє суть обвинувачення, наслідки звільнення його від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 49 КК України, йому відомо, що дані обставини не є реабілітуючими та згоден із зазначеними наслідками.
Прокурор ОСОБА_3 не заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту.
Потерпіла ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, в порядку вимог ст.135 КПК України, що відповідно до вимог ст.325 КПК України не є перешкодою для проведення судового розгляду. Відповідно до наданої нею заяви до суду просить розглядати справу без її участі (с/с. том № 4 а.с. 163).
Заслухавши думку учасників судового процессу щодо заявленого клопотання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
З 28.04.2015 року в провадження Жовтневого (нині Новобаварського) районного суду м. Харкова пернебуває вказаний обвинувальний акт, який 02.07.2018р. переданий в провадження судді ОСОБА_1 .
Тривалий розгляд вказаного кримінального провадження судом зумовлений зміною складу суду, у зв'язку із чим судовий розгляд був розпочатий з початку, систематичною неявкою свідків обвинувачення у судові засідання, а також проведенням ряду судових експертиз як за клопотаннями сторони обвинувачення , так і клопотаннями сторони захисту, в тому числі комісійних.
Відповідно до ч.4 ст.286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до ч.1 ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.
Крім того, ст. 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст.49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: - закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 та ст. 106 КК України строків; - відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2-4 ст. 49 КК).
Процесуально - правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: - притягнення особи як обвинуваченого; - згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності (статті 284-288 Кримінального процесуального кодексу України).
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 121 КК України (в діючій на теперішній час редакції та в редакції на момент вчинення кримінального правопорушення), згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено максимальне покарання у вигляді 10 років позбавлення волі, тому особи, які їх вчинили, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.49 КК України( в діючій на теперішній час редакції), звільняються від кримінальної відповідальності по закінченню 10 (десяти) років з моменту їх вчинення.
Початком перебігу строку давності є день, коли кримінальне правопорушення було вчинено, тобто згідно обвинувального акту - 27.10.2014 року.
Закінченням перебігу строку давності є день набрання вироком законної сили.
Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.
З огляду на наведене, на час судового розгляду у даному кримінальному провадженні і розгляду клопотання захисника, закінчився 10-ти річний строк давності, передбачений п.4 ч.1 ст.49 КК України.
Згідно з ч.2 ст.49 КК України перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років.
Відповідно до ч.3 ст.49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Судом не встановлено обставин і не отримано об'єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч. 2, 3 ст.49 КК України.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Також суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст. 49 КК України є безумовною і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим.
Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) - досудове розслідування, попередній розгляд справи суддею, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.
Суд, за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, та за згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого, підсудного від кримінальної відповідальності.
В судовому засіданні суд роз'яснив ОСОБА_4 підстави та наслідки звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав.
Обвинувачений ОСОБА_4 надав свою згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності за нереабілітуючих підстав і закриття кримінального провадження відносно нього з цих підстав. Така згода викладена ним письмово у клопотанні захисника та підтверджена обвинуваченим усно в судовому засіданні.
Також суд зазначає, що відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності до винесення остаточного рішення по справі буде порушенням прав обвинуваченого, що є недопустимим.
Враховуючи вищенаведене, перевіривши законність заявленого клопотання та отримавши згоду на таке звільнення обвинуваченого, з огляду на те, що кримінальне правопорушення, за яким обвинувачується ОСОБА_4 , є тяжким злочином та з моменту скоєння кримінального правопорушення минуло більше 10 (десяти) років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст.49 КК України, не зупинявся і не переривався, суд приходить до висновку, що клопотання захисника ОСОБА_5 про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак його слід задовольнити та звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі п.4 ч.1 ст.49 КК України, закривши відносно нього кримінальне провадження за ч.2 ст. 121 КК України.
Вирішуючи питання щодо розподілу процесуальних витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з приписами частини 1 статті 122 КПК України витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціалістів, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З аналізу положень кримінального процесуального закону, які регулюють питання розподілу та стягнення процесуальних витрат, слідує, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, а на користь держави - документально підтверджені витрати на залучення експерта. При цьому суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Разом з цим, кримінальним процесуальним законом прямо не передбачено стягнення процесуальних витрат з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку зі звільненням від кримінальної відповідальності.
Згідно правового висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.09.2022 у справі №203/241/17, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
Оскільки суд дійшов висновку про необхідність звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, при цьому ініціатором проведення судових експертиз у цьому кримінальному провадженні був орган досудового розслідування, тому відповідно до приписів ч. 2 ст. 122, ст.124 КПК України витрати на проведення судово-психологічної експертизи необхідно віднести на рахунок держави.
Також, прокурором прокуратури Жовтневого району м. Харкова ОСОБА_8 заявлено цивільний позов в інтересах КЗ ОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення у розмірі 2258 грн. 20 коп.(с/с том №1 а.с.99-101).
Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України.
Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.
Вирішення цивільного позову при звільненні особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження по справі суперечить вказаним вище нормам закону.
Враховуючи системний аналіз зазначених норм КПК, суд дійшов висновку, що цивільний позов не підлягає розгляду у випадках закриття кримінального провадження як на досудовому розслідуванні, так і в суді.
В той же час, у випадку закриття кримінального провадження на встановлених КПК України підставах, суд зобов'язаний роз'яснити цивільному позивачеві його право пред'явити аналогічний позов у порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вимоги ст.ст. 128-129 КПК України, суд роз'яснює прокурору його право на пред'явлення позовних вимог до ОСОБА_4 в порядку цивільного судочинства та залишає позов, який був пред'явлений в даному кримінальному провадженні до обвинуваченого, без розгляду.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись п.4 ч.1 ст.49 КК України, ст.ст. 284, 288, 350, 369-372 КПК України, суд, -
Клопотання захисника ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження і звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.121 КК України в зв'язку із закінченням строків давності - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 121 КК України на підставі п.4 ч.1 ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014220480005903 від 06.11.2014 року - закрити.
Цивільний позов прокурора прокуратури Жовтневого району м. Харкова ОСОБА_8 , який поданий в інтересах КЗ ОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення у розмірі 2258 грн. 20 коп. - залишити без розгляду.
Процесуальні витрати за проведення судово-психологічної експертизи у загальній сумі 37864 (тридцять сім тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 00 коп. - віднести на рахунок держави (с/с том №6 а.с.205).
Ухвала суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Новобаварський районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1