Справа № 405/1804/25
провадження № 1-кп/405/84/25
23.07.2025 м. Кропивницький
Подільський районний суд міста Кропивницького в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Кропивницький клопотання захисника обвинуваченого про звільнення від кримінальної відповідальності в порядку ст.49 КК України у кримінальному провадженні за №12025120000000204 від 28.03.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кіровограда, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який має базову вищу освіту, не являється депутатом, неодруженого, не маючого на своєму утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, не працюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.2 ст.205-1 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
встановив:
під час підготовчого судового засідання захисником обвинуваченого заявлено клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, відповідно до п. 2 ч. 1 ст.49 КК України. Захисник, мотивуючи клопотання зазначив, що з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції на момент вчинення кримінальних правопорушень - січень 2017 року), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі минуло три роки. Уданому кримінальному провадженні перебіг давності не переривався і не зупинявся та строк давності за вчинене кримінальне правопорушення у січні 2017 року закінчився у січні 2020 року. Отже, на час розгляду клопотання строк, передбачений ч.1 ст.49 КК України, сплив.
У підготовчому судовому засіданні захисник зазначив, що інкриміноване кримінальне правопорушення, яким відповідно до матеріалів справи не завдано матеріальної шкоди, має формальний склад, тобто є закінченим з моменту подання відповідних документів до реєстратора у січні 2017 року. Будь-яких інших дій щодо подання документів обвинувальний акт не містить.
Обвинувачений клопотання підтримав, надавши згоду на звільнення від відповідальності. Повідомив, що наслідки закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням його від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності йому роз'яснені та зрозумілі.
Прокурор заперечив проти задоволення клопотання, вважаючи, що обвинуваченому інкриміновано продовжуваний злочин, який охоплює дії не лише 2017 року, а й 2021 року. На думку прокурора, обвинувачений у 2021 році вчинив активні дії по внесенню змін в документи та подання їх реєстратору.
Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши учасників процесу, приходить до наступного.
У обвинувальному акті обвинувачення ОСОБА_6 пред'явлено у двох епізодах:
-внесення завідомо неправдивих відомостей до документів, поданих 17.01.2017 для державної реєстрації ТОВ «САНСЕТ-ЦЕНТР-АГРО»;
-аналогічні дії щодо ТОВ «ЗІНГЕР-АГРО», також датовані 17.01.2017.
В обох епізодах, крім переліку документів з датами 17.01.2017, у тексті обвинувального акту міститься посилання на документи з датою 04.03.2021, а саме:
-опис документів, що подаються для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу від 04.03.2021;
-заява щодо державної реєстрації юридичної особи від 04.03.2021.
Однак у кожному з епізодів в обвинувальному акті чітко зазначено, що усі дії ОСОБА_6 вчинено саме 17.01.2017 у м. Кропивницький, в приміщенні державного реєстратора, та саме в цей день він засвідчив підписами відповідні документи, які стали підставою для внесення недостовірних відомостей.
Жодного обвинувачення у тому, що ОСОБА_6 у 2021 році повторно подавав документи, вносив зміни або ж здійснював будь-які нові дії, у тексті обвинувального акту не висунуто. Фактично із обвинувального акту слідує, що всі посилання на документи від 04.03.2021 є наслідком обробки документів, вже підписаних ним у 2017 році, та не супроводжуються описом нових активних дій з боку ОСОБА_6 у 2021 році.
Суд виходить із того, що межі обвинувачення у розумінні ст.337 КПК України визначаються фактичними обставинами, а не загальними згадками про документообіг. Обвинувачення не містить елементів продовжуваного злочину, а фактично описує два окремі, закінчені кримінальні правопорушення, обидва - 17.01.2017.
Відповідно до обвинувального акту майнової шкоди в результаті злочину (за двома епізодами) не завдано.
Кваліфікація дій за ч.2 ст. 205-1 КК України передбачає закінчення об'єктивної сторони злочину в момент подання завідомо неправдивих документів на реєстрацію. Саме цю дію за двома епізодами і вчинено 17.01.2017, що підтвердив сам прокурор, затвердивши обвинувальний акт.
Системний аналіз положень кримінального процесуального закону вказує на те, що «межі висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта» (ч. 1 ст.337 КПК) визначаються не тільки «формулюванням обвинувачення», але й викладеним у обвинувальному акті змістом фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та визначеною в обвинувальному акті правовою кваліфікацією кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК).
Європейського суду з прав людини застосовує підхід, згідно з яким суд не може самостійно розширювати або змінювати обсяг обвинувачення, без дотримання процесуальних гарантій, передбачених національним правом. Правова визначеність вимагає, щоб особа чітко знала, в чому саме її обвинувачують, і могла захищатись у межах обвинувачення, сформульованого належним чином, інакше це призведе до порушення ст.6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод.
На відміну від суду, який може лише у чітко визначених КПК України випадках вийти за межі обвинувачення, прокурор, повідомляючи про підозру, формулюючи обвинувачення (твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України (п.13 ч.1 ст.3 КПК України), затверджуючи чи відмовляючи у затвердженні обвинувального акта, підтримуючи державне обвинувачення у суді тощо має процесуальні можливості самостійно змінювати обвинувачення при наявності до цього підстав. Питання лише в тому, чи він ними скористається.
У даному кримінальному провадженні жодних змін до обвинувачення, що розширювали б його на події 2021 року, не вносилось, а тому доводи прокурора, які він зазначив під час підготовчого судового засідання, є поза межами допустимого тлумачення.
Щодо посилання прокурора на докази у кримінальному провадженні, що стосується реєстрації юридичних осіб обвинуваченим, та можливість суду через дослідження цих доказів перевірити обґрунтованість позиції прокурора в частині наявності дій обвинуваченого по внесенню змін в реєстраційні документи в 2021 році в межах розгляду клопотання захисника, то суд вважає їх неспроможними, так як самі докази повинні надаватись під час судового розгляду та на підтвердження саме обвинувачення викладеного в обвинувальному акті, в якому викладені дії обвинуваченого за двома епізодами, вчинення яких інкримінується саме 17.01.2017, що підтвердив сам прокурор, затвердивши обвинувальний акт.
Як вже зазначалось вище судом, прокурор не був позбавлений можливості в порядку визначеному КПК України пред'явити обвинувачення, що стосуються дій обвинуваченого у 2021 році. Суд позбавлений можливості розглядати обвинувачення, щодо подій 2021 року, яке не міститься в самому обвинувальному акті, керуючись лише усним тлумаченням прокурора щодо пред'явленого ним обвинувачення в даному кримінальному проваджені.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно зі ст.44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності здійснюється виключно судом.
За змістом п.2 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ч.1 ст.49 КК України строків та відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2 ст.49 КК України).
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є притягнення особи як обвинуваченого та згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Згідно з обвинувальним актом кримінальне правопорушення (за двома епізодами), передбачене ч.2 ст.27 ч.2 ст.205-1 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , було вчинено у січні 2017 року.
Відповідно до санкції ч.2 ст.205-1 КК України (в редакції Закону № 642-VII від 10.10.2013, яка діяла станом на січень 2017 року) за вчинення цього кримінального правопорушення передбачено покарання у виді штрафу від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк від трьох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
У подальшому законодавець посилив кримінальну відповідальність за це кримінальне правопорушення, прийнявши Закон № 361-IX від 06.12.2019.
З огляду на це, при обрахуванні строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, суд, з урахуванням положень ч.2 ст.5 КПК України, які визначають правила зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі, застосовуватиме положення ч.2 ст.205-1 КК України, в редакції, згідно із Законом № 642-VII від 10.10.2013.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.12 КПК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Отже, кримінальне правопорушення (за двома епізодами від 2017 року), передбачене ч.2 ст. 205-1 КК України (в редакції Закону № 642-VII від 10.10.2013), вчинення якого інкримінується обвинуваченому ОСОБА_6 , згідно зі ст.12, п. 2 ч.1 ст.49 КК України є кримінальним проступком, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за яким становить три роки.
Положення ч.3 ст.49 КК України визначають, що перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Судом було досліджено довідку УІЗ ГУНП в Кіровоградській області, згідно з якою ОСОБА_6 не був засуджений судом за вчинення кримінальних правопорушень, тобто є особою, яка не вчиняла раніше кримінальних правопорушень. Інших даних сторонами не надано.
Згідно з частинами 1 та 5 ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Таким чином, в даному кримінальному провадженню строк давності притягнення до відповідальності - 3 роки (кримінальний проступок) минув у січні 2020 року. Жодних підстав для застосування ч.3 ст.49 КК України, тобто переривання строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, в частині висунутого ОСОБА_6 обвинувачення за ч.2 ст. 27 ч. 2 ст.205-1 КК України, не вбачається, оскільки обвинуваченому не пред'явлено нових обвинувачень за фактами після 2017 року та відсутнє належне підтвердження ухилення ОСОБА_6 від суду.
Ураховуючи згоду обвинуваченого на звільнення від кримінальної відповідальності, суд вважає можливим задовольнити клопотання захисника.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_6 не обирався.
Речові докази відсутні.
Приписами ст.118 КПК України встановлено, що до процесуальних витрат зокрема відносяться витрати, пов'язаних із залученням експертів.
Згідно з приписами ч.1 ст.122 КПК України витрати, зокрема пов'язані із залученням експертів, несе сторона кримінального провадження, яка залучила експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З аналізу положень кримінального процесуального закону, які регулюють питання розподілу та стягнення процесуальних витрат, слідує, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, а на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. При цьому суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою (ч. 1 ст. 124, ч. 1 ст. 126, п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст.374 КПК).
У висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 17 червня 2020 року (справа № 598/1781/17, провадження № 13-47кс20), зазначено, що суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Тобто Великою Палатою Верховного Суду вказано на необхідність вирішення питання щодо процесуальних витрат у різних за процесуальною формою судових рішеннях, однак не визначено які саме витрати необхідно стягувати з особи, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв'язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності, а які відносити на рахунок держави.
Разом з цим, кримінальним процесуальним законом прямо не передбачено стягнення процесуальних витрат з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
12.09.2022 об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 203/241/17 (провадження № 51-4251кмо21) зробила висновок щодо застосування норми права, за яким якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
З огляду на наведене, а також беручи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_6 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України цього Кодексу у зв'язку із закінченням строків давності, при цьому ініціатором проведення судової почеркознавчої експертизи (висновок експерта № 232/25-27 від 24.02.2025 загальною вартістю 13570 грн. 56 коп.) у кримінальному провадженні був орган досудового розслідування, тому витрати на проведення цієї експертизи не підлягають стягненню з обвинуваченого, а їх необхідно віднести на рахунок держави.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, п. 4 ч. 1 ст. 284, ст.ст. 369, 370, 372 КПК України, суд -
ухвалив:
клопотання захисника про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності задовольнити.
ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 27 ч. 2 ст.205-1 КК України, звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності на підставі п.2 ч. 1 ст. 49 КК України.
Кримінальне провадження №12025120000000204, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань від 28.03.2025, відносно ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 27 ч. 2 ст.205-1 КК України закрити.
Процесуальні витрати у сумі 13 570 (тринадцять тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 56 коп. пов'язані із залученням експерта для проведення судової почеркознавчої експертизи №232/25-27 від 24.02.2025 віднести на рахунок держави.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На ухвалу суду може бути подана апеляція до Кропивницького апеляційного суду через Подільський районний суд міста Кропивницького протягом семи днів з дня її оголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали.
Суддя ОСОБА_9