Справа № 182/4570/25
Провадження № 1-кп/0182/1038/2025
24.07.2025 року м. Нікополь
Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , розглянувши в м. Нікополі Дніпропетровської області у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення (кримінальний проступок) за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025040340000199 від 09.07.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нікополь, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, із вищою освітою, є особою з інвалідністю ІІ групи, одруженого, який на утриманні має малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч.2 ст.125 КК України
03.07.2025 року, приблизно о 20 год. 00 хв., ОСОБА_2 знаходився у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , де у нього на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_4 , яка є його дружиною, виник умисел спрямований на спричинення останній тілесних ушкоджень.
Після чого, в той же день та час, в тому ж місці, ОСОБА_2 реалізуючи свій умисел направлений на заподіяння легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, знаходячись у спальній кімнаті, підійшов до ОСОБА_4 та схопив останню обома руками за передпліччя обох її рук, штовхав її на ліжко, не даючи їй встати на ноги, після цього ОСОБА_2 знаходячись в коридорі, наніс ОСОБА_4 два удари кулаком лівої руки в область носу та губ, після того знаходячись у ванній кімнаті, ОСОБА_2 наніс ОСОБА_4 один удар кулаком правої руки в область носу, стоячи позаду неї, чим спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді - закритого перелому кісток носу, синця та садна носу, які відповідно до висновку експерта № 601 від 15.07.2025 року, за результатами судово-медичної експертизи, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я (згідно пункту 2.3.3. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень), а також тілесні ушкодження у вигляді - крововиливу слизової верхньої губи, синця правого передпліччя, які відповідно до висновку експерта № 601 від 15.07.2025 року, за результатами судово-медичної експертизи, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (згідно пункту 2.3.5. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень).
Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.2 ст.125 КК України, як умисні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
До суду обвинувальний акт у вказаному кримінальному проваджені надійшов із клопотанням прокурора про розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, відповідно до статті 302 Кримінального процесуального кодексу України.
Судом було постановлено ухвалу про розгляд обвинувального акта у кримінальному провадженні №12025046340000199 у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, в порядку статті 382 КПК України.
Судом на підставі частини четвертої статті 107 КПК України у зв'язку із тим, що відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалось.
Разом із обвинувальним актом та матеріалами кримінального провадження від обвинуваченого ОСОБА_2 надійшла заява, яка підписана обвинуваченим у присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , відповідно до якої він беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, згоден зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженнями права апеляційного оскарження вироку суду, передбаченими ч.2 ст.302 КПК України, згоден з розглядом обвинувального акта судом у спрощеному провадженні та без його участі. У вказаній заяві захисником - адвокатом ОСОБА_5 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваним, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності (а.с.12-13).
Потерпілою ОСОБА_4 надано також письмову заяву, в якій остання погодилась зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, зазначила, що вона ознайомлена із обмеженнями права апеляційного оскарження вироку, передбаченими ч. 2 ст. 302 КПК України, та погодилась із розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні (а.с.11).
При досліджені матеріалів справи встановлено, що обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодний з розглядом обвинувального акта за його відсутності.
У відповідності до матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 не оспорює пред'явлене йому обвинувачення у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.
Судом досліджені матеріали кримінального провадження №12025046340000199: витяг з ЄРДР від 09.07.2025 (а.п.1); протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, або таке, що готується від 09.07.2025 року ( а.п. 5); акт судово-медичного (дослідження) обстеження №559 від 04.07.2025 року ( а.п. 14-15); висновок експерта №601 від 15.07.2025 року ( а.п. 17-18); протокол проведення слідчого експерименту від 11.07.2025 року ( а.п. 20-25); висновок експерта (додатковий) №603 від 15.07.2025 року (а.п. 27-28); протокол проведення слідчого експерименту від 16.07.2025 року (а.п. 35-40); протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками ( а.п. 41-43).
Суд, перевіривши матеріаликримінального провадження, встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, вважає, що при проведенні досудового розслідування порушень вимог КПК України вчинено не було, право на захист підозрюваному було роз'яснено та дотримано.
Розглянувши обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку, додані до них матеріали кримінального провадження та докази на підтвердження встановлених органом досудового розслідування обставин, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає винуватість ОСОБА_2 доведеною в межах пред'явленого обвинувачення.
Вина ОСОБА_2 у скоєному доведена у повному обсязі, дії обвинуваченого кваліфіковані вірно за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також вимоги, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК України, відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком.
Також, суд враховує встановлені органом досудового розслідування обставини та докази на підтвердження встановлених органом досудового розслідування обставин та особу обвинуваченого.
Так, обвинувачений ОСОБА_2 на утриманні має малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,не працює, не є пенсіонером, депутатом, є особою з ІІ групою інвалідністю ( а.п. 51), має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно (а.п.63), не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра (а.п.60,62), раніше не судимий (а.п.54).
Обставини, що пом'якшують покарання, відповідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.
Санкцією ч. 2 ст.125 КК України за умисне легке тілесне ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, передбачено покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до одного року, або пробаційний нагляд на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк.
Однак, суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого покарання у виді штрафу, оскільки за встановлених судом обставин даного кримінального провадження ОСОБА_2 не працює, дані про дохід у матеріалах справи відсутні. У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що в разі призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу, воно становитиме для нього особистий надмірний тягар.
Також суд не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_2 покарання у вигляді громадських робіт, оскільки відповідно ч. 3 ст. 56 КК України громадські роботи не призначаються особам, визнаним особами з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби. Відповідно до матеріалів кримінального провадження, було встановлено, що обвинувачений є особою з ІІ групою інвалідності, тому такий вид покарання до нього не може бути застосований.
Крім того, суд не вбачає підстав для застосування стосовно обвинуваченого покарання у вигляді виправних робіт, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 57 КК України покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Відповідно до матеріалів кримінального провадження, було встановлено, що обвинувачений офіційно не працевлаштований. Тому, такий вид покарання до нього не може бути застосований.
Також суд не може застосувати стосовно ОСОБА_2 покарання у вигляді обмеження волі, оскільки ч. 3 ст. 61 КК України передбачено, що обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.
Тому, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 варто призначити покарання у вигляді пробаційного нагляді,оскільки таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч.1 ст.59-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства із покладенням відповідних обов'язків передбачених п.п.1-3 ч.2 ст.59-1 КК України.
Ухвалюючи таке рішення суд, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Суд наголошує, що згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У п. 113 рішення ЄСПЛ в справі «Коваль проти України» від 19.10.2006 суд вказав, що «основна мета статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рамках кримінального провадження забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь - якого кримінального обвинувачення».
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, варто тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Вважаю за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, і на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004у справі №1-33/2004.
Приходячи до такого висновку, суд враховує свої дискреційні повноваження (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, які охоплюють повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речові докази - відсутні.
Процесуальні витрати відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374, 381-382 КПК України, суд
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України і призначити покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.
Відповідно до ч.2 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_2 , такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Строк покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_2 , згідно з ч.1 ст.49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України, обчислювати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 не обирати.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речові докази - відсутні.
Процесуальні витрати - відсутні.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з подачею апеляції через Нікопольський міськрайонний суд.
У відповідності до частини 1 статті 394КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Головуючий суддя: ОСОБА_1