Справа № 237/4526/21
Провадження № 1-кп/204/206/25
24 липня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
захисника: ОСОБА_4 ,
обвинувачених: ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження № 12020050690000579, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.07.2020, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Курахове Мар'їнського району Донецької області, громадянина України, українця, одруженого, працюючого ФОП « ОСОБА_7 », раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 306, ч. 2, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки села Соснівка Покровського району Донецької області, українки, громадянки України, з середньою освітою, не працюючої, не одруженої, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 306, ч. 2 ст. 307 КК України,
У провадженні Чечелівського районного суду міста Дніпра перебуває вищевказана справа.
Прокурор подав до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 . Клопотання прокурора обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлені тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років з конфіскацією майна. Існує ризик того, що обвинувачена у разі незастосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту може переховуватися від суду. Ступінь ризику втечі стороною обвинувачення оцінено у сукупності факторів, пов'язаних із характером особи обвинуваченої, їх моральністю, відношенням до інкримінованих кримінальних правопорушень, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставинами життя, сімейними зв'язками та зв'язками із суспільством. Водночас стороною обвинувачення не встановлено стимулюючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченою не будуть вживатися перешкоди для запобігання відправлення правосуддя у спосіб неявки у судове засідання. Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України має місце, у зв'язку з не проведенням у судовому засіданні допиту свідків та обвинувачених. Обвинувачена впродовж тривалого часу здійснювали збут наркотичного засобу та психотропної речовини, що свідчить про схильність до вчинення кримінальних правопорушень, відтак існує відповідний ризик продовження вчинення кримінального правопорушення у цьому кримінальному провадженні.
Прокурор у судовому засіданні подане клопотання підтримав, просив суд його задовольнити.
У судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 вказала, що сторона захисту проти задоволення клопотання не заперечує, однак, просила врахувати суд, що обвинувачена працює та не завжди встигає вчасно повернутися з роботи додому, тому просила суд змінити запобіжний захід з домашнього арешту на особисте зобов'язання.
Обвинувачена ОСОБА_5 у судовому засіданні думку захисника підтримала.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку захисника.
Вислухавши клопотання прокурора, думку захисника ОСОБА_4 , думку обвинувачених, суд доходить таких висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.
Домашній арешт, відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
За змістом ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії домашнього арешту не може перевищувати 2-х місяців, у разі необхідності він може бути продовжений в межах досудового розслідування, але не більше 6 місяців. Разом з цим законодавцем не вказаний максимальний строк домашнього арешту під час судового розгляду, який може продовжуватись до закінчення провадження.
У разі необхідності строк домашнього арешту може бути продовжений в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку застосування домашнього арешту суд з'ясовує, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують застосування запобіжного заходу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
З огляду на зазначені положення закону суду під час вирішення клопотання про продовження запобіжного заходу необхідно в межах його доводів розкрити питання: 1) кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 ; 2) наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченою кримінальних правопорушень; 3) наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України; 4) наявності чи відсутності достатніх підстав вважати, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові, які виправдовують продовження дії запобіжного заходу; 5) наявності чи відсутності інших, більш м'яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України; 6) обов'язків, передбачених статтею 194 КПК України, які будуть покладені на обвинувачену.
На даний час кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду метою якого є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри. Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Перевіряючи наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи особу обвинуваченої, суд дійшов таких висновків.
ОСОБА_5 обвинувачується, зокрема, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 306 КК України у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також у незаконному збуті наркотичних засобів, передачі наркотичних засобів у місцях позбавлення волі, вчинених повторно та організованою групою, а також у використанні коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів з метою продовження незаконного обігу наркотичних засобів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні особливо тяжких та тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років.
Оцінюючи існування ризику переховуватися від суду з боку ОСОБА_5 , суд звертає увагу на те, що з плином часу ризик переховування від правосуддя поступово зменшується, однак своєї актуальності, зважаючи на конкретні обставини кримінального провадження та пред'явленого обвинувачення, не втратив та продовжує існувати.
Оскільки на даний час судовий розгляд кримінального провадження не закінчено та продовжується, свідки у кримінальному провадженні не допитані, а обвинуваченій відомо місце проживання та анкетні дані свідків, існує ризик незаконного впливу на свідків. При цьому, при встановленні наявності ризику впливу на свідків слід також враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Таким чином ризик впливу на свідків існує на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Тобто на даний час існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, суд уважає доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинення обвинуваченою ОСОБА_5 нового кримінального правопорушення.
Окрім того, суд зазначає, що захисник вказуючи на недоведеність вказаних прокурором у клопотанні ризиків, не навів відповідних заперечень та аргументів на обґрунтування вказаного та по суті зводиться до простого заперечення клопотання прокурора. При цьому, вирішуючи клопотання прокурора судом враховано, практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої повторне зазначення в ухвалі про продовження запобіжного заходу одних і тих самих ризиків, з обґрунтуванням продовження їх існування, не становитиме порушення права на свободу та на особисту недоторканість (рішення ЄСПЛ «Штепа проти України» від 24 жовтня 2019 року, «Войкін проти України» від 27 березня 2018 року, ухвала про неприйнятність « ОСОБА_8 проти України» від 05 липня 2018 року).
З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а обвинуваченій ОСОБА_5 слід продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби стоком на два місяці з покладенням обов'язків у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України.
Розглядаючи клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м'який, суд дійшов висновку, що дане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки на даній стадії розгляду кримінального провадження застосування більш м'якого запобіжного заходу не буде достатнім для запобігання встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. За висновком суду запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби є дієвим, забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченої та виконання нею покладених процесуальних обов'язків, у той же час не перешкоджає реалізації права обвинуваченої на працю з метою забезпечення своїх життєвих потреб, має найменший вплив на реалізацію прав і свобод людини, а таке втручання є розумним і співмірним.
На підставі викладеного, керуючись статтями 27, 176-178, 179, 181, 331, 369-372, 392 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 , запобіжного заходу у виді домашнього арешту в певний період доби - задовольнити.
Заборонити обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у певний період доби з 23:00 год. по 06:00 год. залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , строком до 24 вересня 2025 року, за винятком випадків переміщення до найближчого укриття на час дії сигналу «Повітряна тривога», надання невідкладної медичної допомоги обвинуваченій та подальшого невідкладного повернення до житла.
Покласти на обвинувачену ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком до 24 вересня 2025 року наступні обов'язки:
- не відлучатися з м.Кривого Рогу Дніпропетровської області, в якому вона проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- негайно прибувати до суду за першим викликом;
- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м'який - відмовити.
Роз'яснити обвинуваченій, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 25.07.2025.
Суддя ОСОБА_1