Справа № 202/23387/13-ц
Провадження № 2/202/594/2025
25 липня 2025 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі :
головуючої судді - Бєсєди Г.В.
за участю секретаря - Голева А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
До суду звернувся представник акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з позовом до акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до кредитного договору №KRKRAU07551609 від 15.05.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 65 545,64 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14.05.2014. Відповідач ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користуванням кредитними коштами відсотків у встановлені кредитним договором терміни, в зв'язку з чим станом на 27.03.2013 виникла заборгованість за сумою кредиту у розмірі 153 166, 72 грн. Вимоги до відповідача ОСОБА_1 , що випливають зі вказаного договору, були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ПАТ "А-Банк" договору поруки у розмірі 10 000 грн. Просив суд, стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 143 166, 72 грн., стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ КБ «Приват Банк» суму 10 000 грн., судові витрати, крім того, стягнути з ОСОБА_1 витрати на юридичну допомогу в сумі 3 200 грн.
У судове засідання представник позивача не з'явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи в його відсутність, надав додаткові письмові пояснення в яких зазначав, що 27.09.2011 рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу в справі №2-1311/11 було задоволено позовні вимоги АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави (авто). В подальшому зазначене авто було реалізовано, а кошти були зараховані на погашення заборгованості по спірному кредитному договору №KRKRAU07551609 до подачі цього позову про стягнення заборгованості та відображені в первісному розрахунку заборгованості, який подавався разом із позовом в 2013. 31.05.2024 через систему "Електронний суд" АТ КБ "ПриватБанк" подав клопотання в справі №202/23387/13-ц, яким долучив виписки за кредитним договором №KRKRAU07551609, в тому числі виписку по рахунку № НОМЕР_1 , з якої вбачається зарахування коштів в розмірі 44 000 грн. за реалізацію залогового авто, а саме, транзакція від 07.02.2013р. на суму 44 000.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник акціонерного товариства «Акцент-Банк» надав заперечення на позовну заяву в яких зазначав, що у них відсутні будь-які відомості щодо укладення договору поруки, який долучено АТ КБ «Приватбанк» до позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № KRKRAU07551609 від 15.05.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 65 545,64 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.05.2011 у справі № 2-1311/2011 в рахунок погашення заборгованості за договором №KRKRAU07551609 від 15.05.2007 в сумі 75 108 гривень - звернуто стягнення на предмет застави автомобіль автомобіль Деу, модель Ланос ТF69Х, рік випуску 2007, тип ТЗ: легковий седан-В, № кузова/шасі НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ), шляхом продажу вказаного автомобіля публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Позивачем надано копію договору поруки №167 від 20 жовтня 2010, який укладено між ПАТ КБ ПриватБанк та ПАТ Акцент Банк.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Звертаючись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави, банк посилався на те, що позичальник не виконує належним чином зобов'язання, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка становить 75 108 грн.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) визначила, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Зазначені висновки підтвердила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс), оскільки не вбачала підстав для їх відступу. Крім того, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду уточнила раніше висловлений свій висновок, викладений у пункті 123 постанови від 18 січня 2022 року в справі № 910/17048/17, про те, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, та зазначила, що у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання, нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.
Звернувшись у березні 2011 року із позовом про звернення стягнення на предмет застави, банк змінив строк виконання зобов'язання, а тому втратив право нарахувати відсотки, комісію та пеню після цієї дати.
Судовим рішенням встановлена сума заборгованості позичальника перед банком за кредитним договором у розмірі 75 108 грн.
У березні 2011 року банк скористався своїм правом на дострокове погашення кредитної заборгованості та змінив строк виконання основного зобов'язання, звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, за результатом розгляду якого рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.09.2011 в рахунок погашення заборгованості за кредитно - заставним договором звернуто стягнення на предмет застави.
З позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором банк звернувся до суду в квітні 2013 року.
Представник відповідача заявляв про застосування наслідків спливу позовної давності внаслідок зміни банком строку виконання основного зобов'язання.
Оскільки з позовом про звернення стягнення на предмет застави кредитор звернувся у березні 2011 року, а банк пред'явив позов про стягнення заборгованості в квітні 2013 року, тобто в межах строку позовної давності.
Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Такий правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц.
Таким чином, в разі звернення дострокового стягнення на предмет застави кредитор не має права нараховувати проценти, пеню та інші штрафні санкції. Однак як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості після ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет застави, ОСОБА_1 продовжували нараховуватись проценти, пеня, комісія та штрафи, що суперечить вимогам законодавства.
За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша, друга статті 77 ЦПК України).
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У частині першій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, що відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд враховує при ухваленні судового рішення.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості містить нарахування комісії, штрафів та пені.
Таким чином, банком надано недостатньо доказів на підтвердження зазначеної ним станом на 27.03.2013 суми заборгованості, враховуючи, що судовим рішенням достроково задоволені вимоги кредитора щодо всієї суми заборгованості, а тому позовні вимоги акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не підлягають задоволенню.
Враховуючи, що банком не доведені належними та допустимими доказами наявність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитно-заставним договором, відсутні підстави для стягнення цієї заборгованості за похідними вимогам із поручителя.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судові покладаються на позивача.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України).
Згідно з частиною п'ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, тобто датою ухвалення судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 18.07.2025, є дата складення повного судового рішення 25.07.2025.
Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволені позову акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 25.07.2025.
Суддя Г.В. Бєсєда