Справа № 523/10903/25
Провадження №2/523/5060/25
"15" липня 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Далеко К.О.
за участю секретаря судового засідання - Дяченко Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 в м. Одеса, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
04.06.2025 року позивач ОСОБА_1 в особі представника -адвоката Білоус Н.В. звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, якою просить стягнути аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Позов обґрунтовано тим, що 06 жовтня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений шлюб який в подальшому було розірвано рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24 січня 2023 року у справі №523/13672/22.
Під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народилась спільна дитина ОСОБА_3 . Дитина постійно проживає з позивачем, зокрема основне утримання сина та його виховання покупка товарів (продуктів харчування, ліків, одягу тощо) здійснюється за кошти позивача. Відповідач за власним бажанням зруйнував сім'ю та завів інші стосунки. В інтересах малолітнього сина позивачка разом з дитиною була вимушена виїхати на тимчасове проживання за кордон, та винайняти житло для проживання.
Позивач та відповідач не проживають разом починаючи з серпня 2023 року, тому позивач вважає за розумне і доцільне стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини починаючи з 01.09.2022 року, оскільки саме з цього періоду позивач самостійно утримує дитину. Відповідач участі в вихованні і догляді за дитиною не приймає ні в матеріальному ні в моральному сенсі, жодного разу не відвідував дитину та не має планів це робити, ніяким чином не цікавиться розвитком дитини, його здоров'ям та безпекою у воєнний час. Відповідач є працездатною особою, проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 , інших дітей чи непрацездатних членів сім'ї на утриманні немає.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 10 червня 2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.
До судового засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, матеріали справи місять заяву представника про розгляду справи у їх із позивачем відсутність.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином за зареєстрованим місцем проживання в порядку статей 128, 130 ЦПК України, рекомендоване повідомлення повернулось до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що судом розцінюється як належне повідомлення. Така позиція суду відповідає судовій практиці з розгляду аналогічних спорів: Постанови Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі №760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі №760/17314/17). Відзиву від відповідача на позов до суду не надходило.
Матеріали справи містять заяву представника відповідача - адвоката Главацького Ю.А. про розгляд справи у його відсутність.
Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що позовна заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06 жовтня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений шлюб який в подальшому було розірвано рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24 січня 2023 року у справі №523/13672/22, зазначене підтверджується копією судового рішення що додається до позову.
Від шлюбу сторони мають спільну малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Це підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 5514.
Відповідно до частини першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частинами 2, 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
За положеннями ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Відповідно до положень ч.3 ст.70 ЗУ «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Пред'явлення до суду позову про стягнення аліментів вказує на те, що сторони як батьки дитини не досягли домовленості щодо способу виконання ними обов'язку утримувати дитину.
Позов до суду подано матір'ю, з якою проживає дитина, відтак право вибору способу стягнення аліментів належить саме ОСОБА_4 , вимоги якою заявлено про присудження аліментів у частці від доходу батька.
Таким чином, за рішенням суду кошти на утримання дитини ОСОБА_3 підлягають присудженню у частці від доходу батька.
Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, визначено статтею 182 СК України, частиною 1 даної норми матеріального права передбачено необхідність врахування, зокрема, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних батьків тощо.
Відповідач ОСОБА_2 не надав суду доказів наявності на його утриманні інших дітей, непрацездатних батьків тощо, доказів розміру отримуваних доходів. В свою чергу, відсутність офіційного працевлаштування не спростовує його обов'язку утримувати дитину та можливість стягнення судом аліментів у розмірі частини від усіх видів заробітку. Суд враховує, що відповідач може працювати та виконувати обов'язок по утриманню дитини та сплачувати визначену суму аліментів, яка б забезпечувала необхідний життєвий процес та розвиток дитини. Тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача аліментів в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та до повноліття дитини є виправданими.
Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів і ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.03.2020 року у справі №759/10277/18).
При ухваленні рішення про стягнення аліментів на дитину суд керується, насамперед, інтересами дитини, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення.
У разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів, їх розмір може бути зменшено або збільшено за рішенням суду (ч.1 ст.192 СК України).
Згідно ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, тому аліменти слід присудити з 04.06.2025 року, тобто з дня пред'явлення позивачем вказаного позову.
Згідно з статтею 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Враховуючи норми ст.141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути судовий збір на користь держави.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Керуючись статтями 12,81,141,263-265,268,279,280-282 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частці від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.06.2025р до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.
В частині стягнення аліментів допустити негайне виконання рішення суду - у межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення суду складено 15.07.2025р.
Суддя: К.О. Далеко