Справа № 367/7760/25
Провадження №2-з/367/99/2025
Іменем України
07 липня 2025 року місто Ірпінь
Суддя Ірпінського міського суду Київської області Білогруд О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, про розірвання договору підряду та стягнення коштів,
установив:
представником заявниці адвокатом Майоровим В.О. від імені та в інтересах ОСОБА_3 подано до суду зазначений позов. Одночасно з поданням позовної заяви представником позивачки подано заяву про забезпечення позову у вказаній справі, шляхом накладення арешту на нерухоме майно належне відповідачу - 4 (чотири) земельні ділянки з кадастровими номерами 3210800000:01:045:0022, площею 0,0383 га, №3210800000:01:045:0023, площею 0,0193га, № 3210800000:01:04:0011, площею 0,115 га, та 3210945600:01:058:3043, площею 0,0085 га. Необхідність забезпечення позову саме в такому вигляді заявницею обґрунтовано те, що існує ризик відчуження майна, забезпечення в такому вигляді позову забезпечить ефективний спосіб захисту права ОСОБА_4 , а такий вид заходу є співмірним із заявленими позовними вимогами про стягнення 50 000 дол США та 55 000 дол США. З огляду на викладене, просить заяву задовольнити та накласти арешт на майно, належне ОСОБА_2 .
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду вказану заяву передано судді Білогруд О.О.
Згідно з частиною першою статті 153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Дослідивши заяву про забезпечення позову суддя дійшла такого висновку.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно, що належать відповідачеві (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Таким чином, забезпечення позову вживається у випадку якщо позивач має побоювання, які викликані тим, що відповідачем протягом розгляду справи по суті буде вчинено дії, що призведуть до неможливості виконання рішення суду, у разі ухвалення судом рішення про задоволенні позовних вимог.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
При розгляді заяв про забезпечення позову вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (правова позиція, викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має здійснити: 1) оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; 2) забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; 3) з'ясувати зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; 4) ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; 5) запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у зв'язку з вжиттям таких заходів.
Водночас, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову» (правова позиція, викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (правова позиція, викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді заяв про забезпечення позову вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Крім того, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову. Таке обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести співмірність обраного засобу забезпечення позову.
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (частина шоста статті 153 ЦПК України).
Так, у заяві про забезпечення позову ОСОБА_3 просить накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 3210800000:01:045:0022, №3210800000:01:045:0023, №3210800000:01:04:0011 та №3210945600:01:058:3043, на підтвердження належності вказаних земельних ділянок долучено Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів. Вказаний витяг сформовано за параметрами: «фізична особа» та «РНОКПП». Вказані параметри відповідають даним відповідача зазначеним у позовній заяві, тобто ОСОБА_2 . Водночас, з указаного витягу убачається, що ОСОБА_2 має інший вид речового права на земельну ділянку за кадастровим № 3210800000:01:04:0011, площею 0,115 га, а саме: право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Відомості про те, що вказана земельна ділянка перебуває у ОСОБА_2 на праві приватної власності відсутні.
Відповідно до положень статті 413 Цивільного кодексу України суперфіцій це право, надане власником земельної ділянки, іншій особі у користування для забудови. Таке право виникає на підставі договору або заповіту, і дає землекористувачу право зводити будівлі та споруди на цій ділянці. Права та обов'язки власника земельної ділянки та землекористувача такої ділянки визначені статтями 414 та 415 Цивільного кодексу України.
Тобто земельна ділянка з кадастровим №3210800000:01:04:0011, площею 0,115 га, не належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, а є власністю третьої особи.
При цьому, у заяві про забезпечення позову заявницею жодним чином не обгрунтовано необхідність накладення арешту на майно, правом забудови якої користується ОСОБА_2 , однак яке належить іншій особі.
Судом зауважується, що застосування заходу забезпечення у тому вигляді, якому просить заявниця, може призвести до втручання у право приватної власності іншої особи та порушення прав власника нерухомості.
Приймаючи до уваги наведені норми законодавства, з врахуванням наведеної практики Верховного Суду, а також те, що між сторонами дійсно виник спір, беручи до уваги обставини справи, співмірність виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що подальше відчуження відповідачем належного йому нерухомого майна призведе до ускладнення захисту прав позивача, а невжиття заходів забезпечення може зробити неможливим чи утрудненим виконання рішення суду в разі задоволення позову, суд вважає необхідним заяву ОСОБА_1 задовольнити частково, а саме накласти арешт на земельні ділянки, які перебувають у власності ОСОБА_2 з кадастровими №3210800000:01:045:0022, №3210800000:01:045:0023 та №3210945600:01:058:3043.
При цьому, задовольняючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову частково суд, також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінилися певні обставини. Тобто, на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатися до суду.
Керуючись статтями 149 -154, 157 ЦПК України, -
постановив :
1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.
2. Вжити заходи по забезпеченню позову, шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами:
3210800000:01:045:0022, площею 0,0383 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2500169732080)
3210800000:01:045:0023, площею 0,0193 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2500158732080)
3210945600:01:058:3043, площею 0,0085 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2229928732109)
право власності на які зареєстроване за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
3. В задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в частині накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:041:0011 - відмовити.
4. Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
5. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
6. Копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів.
7. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
8. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
9. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reestr.court.gov.ua.
Суддя О.О. Білогруд