06 вересня 2006 р.
№ 2-6/4681.1-2006 (2-16/6802-2005)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кривди Д.С. - головуючого,
Жаботиної Г.В.
Костенко Т. Ф.,
розглянувши матеріали
касаційної скарги
ВАТ “Крименерго»
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.05.2006 р.
у справі
господарського суду АР Крим
за позовом
ВАТ “Феодосійська суднобудівна компанія “Море»
до
ВАТ “Крименерго»
про
визнання недійсним п. 3.3 приміток додатку № 1 до договору № 155 від 17.01.02, зміну договору у цій частині,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Облетова Г.В. (дов. від 14.11.05 № 170/29), Алексєєв Г.В. (дов. від 15.05.06 № 170/7),
відповідача: Сіроткіна О.М. (дов. від 08.08.06 № 298-Д),
Рішенням від 06.03.06 господарського суду АР Крим позов задоволено частково. Визнано недійсним п. 3.3 приміток додатку № 1 від 25.11.03 до договору на поставку електричної енергії № 155 від 17.01.02. В частині внесення змін до вказаного договору провадження у справі припинено. З ВАТ “Крименерго» на користь позивача стягнуто 85 грн. державного мита та 59 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Постановою від 18.05.06 Севастопольського апеляційного господарського суду вказане вище рішення господарського суду АР Крим залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ВАТ “Крименерго» звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати з огляду на порушення судом норм матеріального права, а також невірною оцінкою обставин справи, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у даній справі, відповідно до договору на поставку електричної енергії № 155 від 17.01.2002р., укладеного між ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" (споживач) та ВАТ "Крименерго" (електропостачальна організація), сторони домовилися про спосіб забезпечення зобов'язання - сплачувати постачальнику у випадку споживання понад об'єм споживаної електроенергії п'ятикратну вартість різниці між спожитою фактично і договірною величиною споживаної електричної енергії.
Пунктом 3.3 Приміток Додатку № 1 від 25.11.2003р. до вказаного договору встановлено, що у разі, коли споживач протягом місяця не перевищив встановлених на початок місяця величин, але і не оплатив у повному обсязі спожиту електроенергію, - граничні величини на цей місяць зменшуються у відповідності з рівнем здійсненної ним оплати. За перевищення скорегованої договірної величини споживання виставляється рахунок у п'ятикратному розмірі тарифу згідно ст. 26 Закону України "Про електроенергетику".
Вказаний пункт Приміток, що є предметом спору у даній справі, на думку позивача, не відповідає вимогам ч. 5 ст. 26 Закону “Про електроенергетику» (в редакції чинній на момент укладання спірного договору), згідно якої при споживанні електроенергії понад договірну величину енергопостачальнику сплачується п'ятикратна вартість різниці фактично спожитої і договірної величини, в той час, як відповідач вимагає застосування такої відповідальності за перевищення скорегованої договірної величини.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно враховано, що вказаною нормою закону встановлено відповідальність споживача за перевищення споживання електричної енергії понад договірну величину, а не скориговану договірну величину і вказані поняття не є тотожними.
Пунктом 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам встановлено, що за підсумками місяця гранична величина споживання електричної енергії для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання. Проте, у разі такого коригування здійснюється лише відповідне коригування граничної величини споживання електричної потужності. Скоригована гранична величина споживання електричної потужності дійсна з дня проведення коригування, а тому суди дійшли вірного висновку, що у разі проведення такого коригування, воно матиме значення для визначення граничної величини споживання електроенергії на наступний місяць, що слідує за днем коригування, а не той, що вже минув.
В той же час, ч. 8 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику» чітко передбачено наслідки неповної оплати за спожиту енергію, а саме, зобов'язано споживача обмежити власне електроспоживання до рівня екологічної броні або повністю його припинити в разі відсутності такої.
Отже, сторони в договорі передбачили відповідальність, не встановлену Законом.
За таких обставин судові рішення прийнято при правильному застосуванні норма матеріального права і підстави для їх скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 , 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову від 18.05.06 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 2-6/4681.1-2006 залишити без змін.
Головуючий
Кривда Д.С.
Судді:
Жаботина Г.В.
Костенко Т.Ф.