Справа № 640/6959/21 Суддя (судді) першої інстанції: Боженко Наталія Василівна
22 липня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.
за участю секретаря Коренко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Music Trade" на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Music Trade " до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Music Trade" звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025року позовну заяву залишено без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Music Trade" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.
Частиною 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 4 статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Як вбачається з позовної заяви, звертаючись до суду з позовом, Товарсивто з обмеженою відповідальністю "Music Trade" просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 08.04.2020 №0356080407.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Водночас пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.
Так, відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України, в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Водночас, норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань.
Як зазначив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 260/253/20, застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб'єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов'язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв'язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.
Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов'язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.
Конституційний Суд України рішенням від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини четвертої статті 99 КАС України у чинній на той час редакції (про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору) підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб'єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци шостий, чотирнадцятий пункту 6.1).
Матеріали справи свідчать, що позивачем використано процедуру адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві.
Державна податкова служба України розглянула скаргу позивача від 24.07.2020 №25 (вх. ДПС №29577/6 від 28.07.2020) на податкове повідомлення-рішення від 08.04.2020 №0356080407 та рішенням про результати розгляду скарги від 10.09.2020 залишила спірне податкове повідомлення-рішення без змін, а скаргу позивача без задоволення.
Отже, у зв'язку з використанням позивачем процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, строк звернення до суду з даним позовом становить один місяць.
Відповідно до підпункту 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 ПК України, процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику
З матеріалів справи вбачається, що вказане рішення ДПС отримано позивачем 14.09.20.20 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи зворотне повідомлення (а.с. 21)
Тобто, звертаючись до суду із позовною заявою 15.03.2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Music Trade" пропущено встановлений законодавством місячний строк.
Позивач в заяві про поновлення строку звернення до суду посилався на п. 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України з урахуванням п. 52-8 Підрозділ 10 розділу XX Податкового кодексу України.
Вказані нормативні положення наводяться в редакції, чинній на дату звернення позивача до суду.
Згідно п. 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Відповідно до п. 52-8 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу.
Колегія суддів відхиляє вказані посилання позивача з огляду на наступне.
Положення п. 52-8 Підрозділ 10 розділу XX Податкового кодексу України містить пряму та однозначну для розуміння вказівку щодо сфери впливу цієї норми права на строки, встановлені ст. 56 Податкового кодексу України - йдеться виключно про ті строки, встановлені цією статті, що стосуються процедури адміністративного оскарження.
Такими строками є строк звернення з адміністративною скаргою і строк її розгляду. В свою чергу припис п. 56.19 Податкового кодексу України не є строком, що є «в частині процедури адміністративного оскарження», оскільки стосується процедури звернення до суду.
Аналіз положення статті 56 Податкового кодексу України визначає подання скарги окремою процедурою адміністративного оскарження відповідного рішення, яке реалізується шляхом направлення звернення до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв'язку контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв'язку. Така процедура адміністративного оскарження, відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, вважається досудовим порядком вирішення спору.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.06.2023 року у справі №300/4156/22.
Законодавець фактично унеможливив автоматичне задоволення адміністративних скарг з огляду на строки їх розгляду. Строк звернення до суду після процедури адміністративного оскарження не зупинявся та не зазнав відповідного впливу, що випливає з оцінки можливості особи звернутися з адміністративною скаргою як обставини, яка свідчить і про можливість такої особи звернутися з позовом до суду.
Колегія суддів зауважує, що обставини, зумовлені дією в Україні карантину, могли б мати самостійне значення як поважна причина строку звернення до суду, однак жодні відповідні посилання відсутні, а докази позивачем не надані (оголошення простою, захворювання представників і тд).
Відповідно пунктом 52-8 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України було зупинено перебіг строків, встановлених статтею 56 цього Кодексу в частині процедури адміністративного оскарження щодо скарг платників податків, які надійшли по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.
В даній справі 14.09.2020 року позивач дізнався про результат адміністративного оскарження, в той час як з позовом звернувся лише 15.03.2021 року. Затримка склала понад пів року, жодних доводів щодо виправдання такої затримки позивачем не наведено.
Слід зауважити, що позивач наполягаючи на тому, що не отримував від відповідача відповідь на результати адміністративного оскарження, фактично підмінив спірне питання, адже така відповідь не повинна була надходити від відповідача, оскільки суб'єктом прийняття та направлення рішення є ДПС України. При цьому за наявності доказу щодо вручення поштового відправлення позивач мав би навести розумне пояснення цій обставині - або обґрунтовано заперечити достовірність доказу, або, наприклад, довести, що отримав від ДПС України якийсь інший документ, надавши його копію. За наявних обставин суд визнає обґрунтованим твердження відповідача про те, що згідно вказаного поштового повідомлення про вручення позивачем отримано саме результат розгляду його адміністративної скарги.
Отже, колегія суддів вказує, що позивачем допущено пропуск строку звернення до суду на понад 5 місяців, жодного обґрунтування поважності причин затримки не наведено, а посилання, які зводились фактично до твердження про зупинення перебігу строку звернення до суду, не містять відповідного нормативного підтвердження.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поняття надмірного формалізму є оціночним та стосується певних незначних недоліків позову, водночас, питання дотримання строку звернення до суду є важливим аспектом юридичної визначеності у спірних правовідносинах. У спірному випадку пропущення строку звернення до суду є значним - більш ніж на рік, а тому навіть з урахуванням обставин, пов'язаних з воєнним станом, не може свідчити про надмірний формалізм з боку судів попередніх інстанцій.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.09.2024 року у справі № 520/36439/23.
Оскільки, позивач звернулося до суду з даним позовом 15.03.2021 року, висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду є обгрунтованим.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини, також, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому, числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії).
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Враховуючи вищезазначене, оскільки, позивач з даним адміністративним позовом звернувся до суду з пропуском строку звернення до суду, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно позовну заяву залишено без розгляду.
Судом апеляційної інстанції враховується, що, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому, підстав для її скасування не вбачається.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Music Trade" - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Бєлова
А.Ю. Кучма
Повне судове рішення складено « 24» липня 2025 року.