Справа № 580/4421/25 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО
23 липня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут», в якій просила:
- визнати протиправними дії ПАТ «Черкасиобленерго» з відключення житла людини в місті Черкаси по вулиці Остафія Дашкевича, в будинку №3, квартирі №79 від життєзабезпечуючого ресурсу (електроенергії) без попередження та законних підстав;
- визнати протиправними дії ПАТ «Черкасиобленерго» за допомогою шантажу примус ОСОБА_1 до заміни лічильника перед відновленням електропостачання без належного оформлення документів та надання їй других екземплярів;
- визнати протиправними дії ПАТ «Черкасиобленерго» щодо шахрайства із нарахування на забраному підприємством лічильнику 6324кВт під час відсутності електроживлення за адресою: АДРЕСА_1 та бездіяльність щодо належної фіксації даного факту розбіжності та/або порушення у відповідних первинних документах;
- визнати протиправними дії ТОВ «Черкасиенергозбут» із безпідставного примусу ОСОБА_1 до сплати 27648,00 грн (Двадцяти семи тисяч шістсот сорок вісім грн. 00 коп) за електроенергію, яку нараховано під час відсутності в зазначеному вище житлі електропостачання;
- визнати протиправними дії ТОВ «Черкасиенергозбут» із безпідставного приєднання та примусу ОСОБА_1 виконувати умови договору на постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, в той час як ТОВ «Черкасиенергозбут» їх порушує;
- стягнути солідарно з ПАТ «Черкасиобленерго» та ТОВ «Черкасиенергозбут» на користь ОСОБА_2 компенсацію моральної шкоди в сумі 50 000,00 грн., яка була завдана через безпідставне відключення без попередження, залишення людини в небезпеці в мороз під час дії воєнного стану (фактично - проведення боїв на території республіки України) без життєзабезпечуючого ресурсу (електроенергії) протягом 10 місяців, введення в оману за допомогою шантажу для заміни доказу злочину (лічильника), який нарахував під час відсутності електропостачання 6324кВт, на платіжну картку НОМЕР_1;
- стягнути з ПАТ «Черкасиобленерго» на користь ОСОБА_2 компенсацію поштових витрат на досудове врегулювання спору на суму 121,00грн. (Сто двадцять одна грн..00коп.) за послуги АТ «Укрпошта» на платіжну картку № НОМЕР_1 .
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову постанову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.07.2025.
У судове засідання сторони не з'явились, будучи повідомленими про дату та час апеляційного розгляду, з огляду на що, колегія суддів вирішила за можливе здійснити розгляд у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідача не є суб'єктами владних повноважень або особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а тому, оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, тому для захисту порушених прав, позивач має звернутись до загального суду, у порядку ЦПК України.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції був зобов'язаний розглянути адміністративну справу, в межах вимог за поданою позовною заявою, адже у сторін наявні публічно-правові відносини.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права
Пунктом 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, перебачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно норм ч. 6 ст. 170 КАС України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Так, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до пункту 2 цієї частини, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 7 вказаної частини, визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Колегія суддів звертає увагу на тому, що справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб'єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, водночас на цих суб'єктів покладено обов'язок виконувати вимоги та приписи.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Визначаючись щодо предметної юрисдикції даного спору колегія суддів вважає, що спірні правовідносини не мають ознак публічно-правових, а ініційований позивачем спір не може бути віднесений до публічно-правових спорів, оскільки в його основі є спір про право цивільне, з урахуванням відсутності у заявлених у справі відповідачів жодних владних чи управлінських функцій по відношенню до позивача.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Споживачі укладають договір споживача про розподіл (передачу) електричної енергії, шляхом приєднання до публічного договору за наявності паспорта точки розподілу. У разі надання послуги з приєднання до електричних мереж ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є оператор системи.
У відповідності до ч. 2 ст. 633 Цивільного кодексу України, умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Тож, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, постачання електроенергії є послугою, яка надається споживачу, при цьому, ПАТ «Черкасиобленерго» та ТОВ «Черкамиенергозбут», не є суб'єктами владних повноважень або особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а тому оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.
Захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів споживача, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Визначальною ознакою для правильного вирішення питання щодо юрисдикційної належності спору, є саме наявність спору між особою та суб'єктом владних повноважень та характер правовідносин, у яких виник спір, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернувся позивач.
За наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість її доводів та відсутність підстав для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, позаяк, судом було правильно застосовано приписи п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено порушення норм процесуального права судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому, у її задоволенні необхідно відмовити, а ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко