24 липня 2025 р.Справа № 480/3437/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: П'янової Я.В. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Афанасьєвої К.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2025, головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько, м. Суми, повний текст складено 13.06.25 по справі № 480/3437/25
за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
про визнання протиправними та скасування постанов,
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області (далі по тексту - ТУ ДСА в Сумській області, позивач) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі по тексту - ВПВР у Сумській області, перший відповідач), Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі по тексту - Управління ЗПВР у Сумській області, другий відповідач), в якому просило суд:
- визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сторчак Анжели Сергіївни від 29.04.2025 ВП № 77925100 в частині стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
В обґрунтування позовних вимог послалось на протиправність оскаржуваних постанов від 29.04.2025 про відкриття виконавчого провадження ВП № 77925100 з примусового виконання виконавчого листа № 480/5657/24 про стягнення виконавчого збору з боржника у розмірі 32000,00 грн та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 329,50 грн, оскільки виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя", у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період, що свідчить про можливість виконання рішення суду у справі № 480/5657/24 лише за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 Державною казначейською службою України в порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI), а тому виконавчий збір на підставі пункту 3 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі по тексту - Закон № 1404-VIII) у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 по справі № 480/3437/25 у задоволенні позовних вимог Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови - відмовлено.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невірне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 по справі № 480/3437/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що у спірних правовідносинах виконання рішення щодо зобов'язання вчинити певні дії щодо майна (коштів), боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом № 4901-VI, а тому виконавчий збір на підставі пункту 3 частини 5 статті 27 Закону 1404-VIII у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується.
В іншій частині зміст апеляційної скарги є аналогічним змісту позовної заяви.
Відповідачі правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
21.07.2025 від позивача надійшла заява, в якій останній просив адміністративну справу № 480/3437/25 за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 року за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації Сумській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення державної виконавчої служби у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування постанов розглядати за його відсутності. Зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідачі про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином за допомогою засобів підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", про причини неявки у судове засідання не повідомили.
У відповідності до частини 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно із частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 в адміністративній справі № 480/5657/24 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області, третя особа: Державна судова адміністрація України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 06.03.2024 по 18.04.2024 з врахуванням коефіцієнта 1,5 до посадового окладу у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану" № 391 від 23.04.2023.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Сумській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої заробітної плати, обчисленої з урахуванням коефіцієнту 1,5 до посадового окладу за період з 06.03.2024 по 18.04.2024 на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану" №391 від 25.04.2023.
На виконання вищезазначеного рішення суду 25.04.2025 Сумський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист.
29.04.2025 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сторчак Анжелою Сергіївною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 77925100 з примусового виконання вказаного вище виконавчого листа. Зазначена постанова позивачем не оспорюється та є чинною.
У подальшому, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сторчак Анжелою Сергіївною 29.04.2025 прийнято постанову про стягнення виконавчого збору з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області у розмірі 32000,00 грн (а.с. 10) та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 329,50 грн (а.с. 11-12).
Не погоджуючись із прийнятими постановами про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності прийняття державним виконавцем оскаржуваних постанов від 29.04.2025 ВП № 77925100 про стягнення виконавчого збору та стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, оскільки стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини 5 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Згідно з частиною четвертою статті 27 Закону № 1404-VІІІ державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
За приписами частини дев'ятої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду і завершальною стадією судового провадження, а виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України за відсутності умов, передбачених частинами 5, 9 статті 27 Закону № 1404-VIII.
Колегія суддів наголошує, що стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов'язується з початком примусового виконання, яке державний виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак, одночасно з відкриттям виконавчого провадження державний виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору та винести постанову про його стягнення в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Разом з тим, частинами п'ятою та дев'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII визначений вичерпний перелік підстав, коли виконавчий збір не стягується.
Отже, обов'язок державного виконавця відповідно до частини 5 статті 26 Закону №1404-VIII при відкритті виконавчого провадження вирішити питання про стягнення виконавчого збору кореспондується з його обов'язком встановити чи примусове виконання передбачає справляння виконавчого збору і врахувати визначені законом випадки, коли виконавчий збір не стягується.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом №1404-VIII, та особливості їх виконання встановлює Закон № 4901-VI.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 4901-VI Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
З матеріалів справи вбачається, що стягувачем у виконавчому провадженні ВП № 77925100 з примусового виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі № 480/5657/24, є начальник відділу забезпечення та судової статистики Зарічного районного суду м. Суми Кузьмичова Н. О., а боржником - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області.
Колегія суддів звертає увагу, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області за організаційно-правовою формою є державним органом влади, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з частиною 1 статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
При цьому, колегія суддів враховує, що наказом Державної судової адміністрації України від 12.02.2024 № 61 затверджено паспорт бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів») на 2024 рік (а. с. 6-7).
Також, наказом Державної судової адміністрації України від 11.02.2025 № 53 затверджено паспорт бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів») на 2025 рік.
Отже, у головного розпорядника бюджетних коштів ДСА України наявна окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду (бюджетної програми КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя"), що підтверджується паспортом бюджетної програми на 2024 рік, затвердженим наказом ДСА України від 12.02.2024 № 61, та паспортом бюджетної програми на 2025 рік, затвердженим наказом ДСА України від 11.02.2025 року № 53.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку виконання рішення суду щодо зобов'язання вчинити певні дії щодо майна (коштів) на користь працівника суду, боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом № 4901-VI, а тому, виконавчий збір на підставі пункту 3 частини 5 статті 27 Закону № 1404-VІІІ у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується, а отже і відсутні підстави для винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сторчак Анжели Сергіївни від 29.04.2025 ВП № 77925100 в частині стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області виконавчого збору, що зумовлює задоволення позовних вимог у цій частині.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сторчак Анжели Сергіївни від 29.04.2025 ВП № 77925100 в частині стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області витрат виконавчого провадження у розмірі 329,50 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Так, пунктом 3 частини 1 статті 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються зі стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Частинами 2, 3 статті 42 Закону № 1404-VІІІ визначено, що витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Пунктом 2 розділу VІ «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) передбачено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.
Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про:
відкриття виконавчого провадження;
стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);
стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується);
стягнення витрат виконавчого провадження;
закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).
Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження:
виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари);
пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)).
Отже, мінімальні витрати виконавчого провадження та виконавчий збір не є тотожними поняттями. Мінімальні витрати виконавчого провадження - це обов'язкові витрати, які понесені виконавцем у зв'язку з наявністю виконавчого провадження (плата за користування виконавцем реєстром виконавчих проваджень, витрати на друкування, папір, послуги поштового зв'язку, пов'язані з прийняттям постанов, тощо).
Натомість виконавчий збір за примусове виконання рішення справляється окремо від мінімальних витрат у розмірі встановленому законом, крім передбачених випадків. Кошти виконавчого збору на відміну від мінімальних витрат стягуються з боржників для виплати державним виконавцям винагороди у порядку, встановленому постановою Кабінету міністрів України від 08.09.2016 № 643 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця».
З оскаржуваної постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження встановлено, що державним виконавцем визначені такі витрати, із відповідним розрахунком на загальну суму 329,50 грн. Позивач не оскаржує правильність розрахунку витрат, а вважає, що такі витрати не стягуються оскільки, виконання рішення суду у справі № 480/5657/24 здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом № 4901-VI.
Разом з цим, колегія суддів зазначає що, ані норми Законів № 1404-VІІІ, № 4901-VI, ані норми Інструкції № 512/5 не звільняють боржника від обов'язку сплати мінімальних витрат виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду у справі № 480/5657/24, навіть у разі коли виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом № 4901-VI.
Колегія суддів звертає увагу позивача, що у випадку скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, а також у певних випадках визнання виконавчого листа, таким що не підлягає виконанню, мінімальні витрати не cтягуються.
Проте, позивачем під час апеляційного перегляду справи не доведено наявності таких обставин, а постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 77925100 від 29.04.2025 не оскаржується позивачем у даній справі.
За таких обставин, постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сторчак Анжели Сергіївни від 29.04.2025 ВП № 77925100 в частині стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області витрат виконавчого провадження у розмірі 329,50 грн є такою, що прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений Законом, а тому скасуванню не підлягає.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не повно встановив обставини у справі та неправильно застосував норми матеріального права, не надавши жодної оцінки наявності підстав для стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження за спірною постановою, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 по справі № 480/3437/25 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 139, ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області - задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 по справі № 480/3437/25 - скасувати.
Прийняти постанову, якою позов Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сторчак Анжели Сергіївни від 29.04.2025 ВП № 77925100 в частині стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області виконавчого збору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді Я.В. П'янова С.П. Жигилій