23 липня 2025 р.Справа № 520/4901/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Русанової В.Б. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 20.05.25 року по справі № 520/4901/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано неправомірними дії Головного управління пенсійного фонду України Харківської області щодо невиплати ОСОБА_1 виниклої заборгованості пенсійних виплат ОСОБА_1 з листопада 2016 року по листопад 2018 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківської області виплатити ОСОБА_1 виниклу заборгованість по пенсії з листопада 2016 року по листопад 2018 року зі здійсненням компенсації втрати частини доходів.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908 грн.00 коп.
Вказане рішення набрало законної сили 30.01.2021.
До Харківського окружного адміністративного суду 20.01.2025 надійшла заява позивача ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням даного судового рішення шляхом зобов'язання відповідача у місячний строк подати звіт про його виконання.
В обгрунтування вказаної заяви зазначено, що в листопаді-грудні 2022 року, в липні та з вересня по грудень 2023 року ОСОБА_1 проводились відповідні нарахування пенсії, однак інформацію про розмір заборгованості боржник не надав із посиланням на її конфіденційність. Також вказує, що заборгованість по пенсійним виплатам не виплачена, рішення суду не виконано, а права стягувача продовжують порушуватись.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 заяву позивача про встановлення судового контролю - задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протягом трьох місяців з дня отримання копії ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суд від 12.05.2021 по справі №520/4901/21.
До Харківського окружного адміністративного суду 01.05.2025 від ГУ ПФУ в Харківській області надійшов звіт про виконання рішення суду, водночас від позивача надійшли заперечення стосовно прийняття звіту, у якому вказано, що сума боргу нарахована, однак залишається не виплаченою, у зв'язку з чим заявлено клопотання про зміну способу виконання рішення суду від 12.05.2021 у справі №520/4901/21 на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 заборгованості по щомісячним пенсійним виплатам за період з 01.11.2016 по 30.11.2018 у розмірі 153414,64грн. та компенсацію за втрату частини доходів за період з 01.11.2016 по 30.11.2018 у розмірі 43739,65грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.04.2025 у справі №520/4901/21. Припинено судовий контроль, установлений згідно з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 у справі №520/4901/21. Клопотання позивача від 01.05.2025 про зміну способу виконання рішення суду у справі №520/4901/21 - задоволено. Змінено спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 у справі №520/4901/21. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 153414,64 грн боргу з виплати пенсії за період 01.11.2016-30.11.2018. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 43739,65 грн. боргу з виплати компенсації втрати частини доходів.
Не погодившись з вказаною ухвалою, ГУ ПФУ в Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 щодо зміни способу способу виконання рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що станом на квітень 2025 року залишок заборгованості пенсії згідно рішення суду за період з 01.11.2016 по 30.11.2018 складає 153414,64 грн. та сума компенсації 43739,65 грн., яка буде виплачена, відповідно до Порядку №1165. Також зазначає, що розрахунок належної позивачу пенсії позивачем не здійснювався, відтак змінивши спосіб виконання такого рішення із зобов'язання виплатити заборгованість нарахованої пенсії на стягнення конкретної суми цієї виплати, суд першої інстанції змінив рішення по суті з виходом за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження при розгляді справи.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 визнано неправомірними дії Головного управління пенсійного фонду України Харківської області щодо невиплати ОСОБА_1 виниклої заборгованості пенсійних виплат з листопада 2016 року по листопад 2018 року. Зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України Харківської області виплатити ОСОБА_1 виниклу заборгованість по пенсії з листопада 2016 року по листопад 2018 року зі здійсненням компенсації втрати частини доходів.
Рішення суду набрало законної сили 30.09.2021 та 08.02.2022 позивач отримав виконавчі листи.
Відповідно до листа Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 14.03.2023 №7205 виконавчий лист №520/4901/21 від 03.02.2022 про зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 виниклу заборгованість по пенсії з листопада 2016 року по листопад 2018 року зі здійсненням компенсації втрати частини доходів пред'явлено до виконання.
Згідно з постановою від 14.03.2024 ВП№69330620 виконавче провадження закінчено у зв'язку із невиконанням рішення суду в повному обсязі, а його виконання без участі боржника неможливе.
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.01.2025 №2000-0805-7/15546 та доданих до нього розрахунків, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/4901/21 від 12.05.2021 виплату пенсії за період з 01.11.2016 по 30.11.2018 нараховано в сумі 157904,86 грн, з якої ОСОБА_1 нараховано на поточний рахунок в банківській установі АТ "Ощадбанк": в листопаді 2022 - 530,00 грн., в грудні 2022- 2,18 грн., в липні 2023 - 557,32 грн., вересні 2023 - 2093,00 грн., жовтні 2023-1303,00 грн., листопаді 2023 - 4,10 грн., грудні 2023 - 0,62 грн. На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/4901/21 від 12.05.2021 нараховано компенсацію ОСОБА_1 в сумі - 43739,65 грн.
Станом на 30.04.2025 залишок заборгованості по виплаті пенсії за рішенням суду у справі №520/4901/21 за період з 01.11.2016 по 30.11.2018 складає - 153414,64грн., а сума нарахованої компенсації складає - 43739,65грн.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про зміну порядку виконання рішення, суд першої інстанції виходив з її обгрунтованості.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком, враховуючи наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, а також ст.ст. 14 та 370 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі № 611/26/17, від 07.02.2022 у справі № 200/3958/19-а, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18 та від 01.05.2023 у справі № 520/926/21.
Частиною 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення абозміну способуі порядку виконання рішення.
Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.
Відповідно до ч. 1 ст.3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Статтею 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способуі порядку виконання рішення.
Отже, звернення до суду є обов'язком державного виконавця у зазначеній категорії справ та такий обов'язок виникає через два місяці з дня відкриття виконавчого провадження за умови, що рішення суду не виконане, а стягувач не чинить перешкоди провадженню виконавчих дій.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріпленістаттею 378 КАС України.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат (ч. 3 ст. 378 КАС України у редакції Закону № 4094-IX, що діє з 19.12.2024).
Отже, з 19.12.2024 статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни "зобов'язання виплатити заборгованість по пенсії" на "стягнення коштів із державного органу боржника".
Таким чином, враховуючи вимоги частини 3статті 378 КАС України (у редакції Закону № 4094-IX, що діє з 19.12.2024), суд дійшов висновку про наявність підстав для заміни способу виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року по справі № 520/4901/21 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 боргу з виплати пенсії у розмірі 153414,65 грн. та боргу з виплати компенсації втрати частини доходів у розмірі 43739,65 грн.
Колегія суддів зазначає, що наведені приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Тобто особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Отже, в будь-якому разі судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.
Реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішеннях ЄСПЛ у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (заява №70297/01) та у справі "Бакалов проти України" (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши ухвалу суду першої інстанції, дійшла висновку, що при її прийнятті, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 по справі № 520/4901/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.Б. Русанова В.А. Калиновський
Повний текст постанови складено 24.07.2025 року