23 липня 2025 р.Справа № 520/27825/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Калиновського В.А. , Русанової В.Б. ,
за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 13.05.25 року по справі № 520/27825/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 у справі №520/27825/21 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у обмеженні пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром починаючи з 01.04.2019.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію без обмеження пенсії максимальним розміром з 01.04.2019, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.04.2019.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2023, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 по справі №520/27825/21 скасовано в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу з 01.04.2019, прийнято постанову, якою відмовлено в задоволенні цієї частини позову. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 у справі № 520/27825/21 залишено без змін.
До Харківського окружного адміністративного суду 21.04.2025 від представника позивача надійшла заява про зміну способу та порядку виконання рішення суду в порядку передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", в якій заявник просив суд:
- змінити спосіб і порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року по справі № 520/27825/21 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2023 по справі № 520/27825/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 нарахованої суми пенсії у розмірі 825400,78 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 заяву представника ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Не погодившись з вказаною ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 скасувати та ухвалити рішення, яким змінити спосіб і порядок виконання рішень суду.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Відповідно до ч. 3 ст. 378 КАС України наявні підстави для заміни способу і порядку виконання рішення у справі шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Харківській областів нарахованої пенсії у розмірі 825400,78 грн.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 378 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 у справі №520/27825/21 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у обмеженні пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром починаючи з 01.04.2019. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію без обмеження пенсії максимальним розміром з 01.04.2019, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.04.2019. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2023, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 по справі №520/27825/21 скасовано в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу з 01.04.2019, прийнято постанову, якою відмовлено в задоволенні цієї частини позову. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 у справі № 520/27825/21 залишено без змін.
На виконання вказаних рішень, пенсійним органом проведено розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № Д N/А 4003 за період з квітня 2019 року по квітень 2023 року, невиплачена сума пенсії заявника після її перерахунку склала 825400,78 грн.
При цьому, відповідачем не надано доказів виплати вказаної суми пенсії заявнику.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну порядку і способу виконання зазначеного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заявник фактично просить змінити суть резолютивної частини зазначеного рішення суду, з "зобов'язати" на "стягнення" з відповідача на користь стягувача недоплачену суму пенсії, одночасно не надаючи суду жодного належного доказу на підтвердження факту неможливості виконання судового рішення у встановлений судом спосіб. Також вказано, що в резолютивній частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 у справі №520/27825/21 сума коштів, що підлягає виплаті, не була вказана, оскільки її розмір не був предметом судової перевірки.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, а також ст.ст. 14 та 370 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі № 611/26/17, від 07.02.2022 у справі № 200/3958/19-а, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18 та від 01.05.2023 у справі № 520/926/21.
Частиною 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення абозміну способуі порядку виконання рішення.
Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Статтею 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способуі порядку виконання рішення.
Отже, звернення до суду є обов'язком державного виконавця у зазначеній категорії справ та такий обов'язок виникає через два місяці з дня відкриття виконавчого провадження за умови, що рішення суду не виконане, а стягувач не чинить перешкоди провадженню виконавчих дій.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріпленістаттею 378 КАС України.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат (ч. 3 ст. 378 КАС України у редакції Закону № 4094-IX, що діє з 19.12.2024).
Отже, з 19.12.2024 статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни "зобов'язання здійснити перерахунок та провести виплати за перерахованою пенсією" на "стягнення коштів із державного органу боржника".
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 у справі №520/27825/21 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у обмеженні пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром починаючи з 01.04.2019. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію без обмеження пенсії максимальним розміром з 01.04.2019, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.04.2019. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2023, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 по справі №520/27825/21 скасовано в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу з 01.04.2019, прийнято постанову, якою відмовлено в задоволенні цієї частини позову. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 у справі № 520/27825/21 залишено без змін.
На виконання рішення суду, пенсійним органом проведено розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № Д N/А 4003 за період з квітня 2019 року по квітень 2023 року, невиплачена сума пенсії заявника після її перерахунку склала 825400,78 грн.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили 23.03.2023, не виконується у повному обсязі вже понад два роки, таким чином висновки суду першої інстанції, що змінення способу та порядку виконання рішення фактично змінить зміст резолютивної частини судового рішення по справі №520/27825/21 є необгрунтованим.
Крім того, до суду першої та апеляційної інстанції не надано доказів виплати різниці в пенсії у розмірі 825400,78 грн., як і не надано доказів на підтвердження наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду по справі №520/27825/21 або роблять його неможливим.
Таким чином, враховуючи вимоги частини 3 статті 378 КАС України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024), суд приходить до висновку про наявність підстав для заміни способу виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року по справі № 520/27825/21, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2023 по справі № 520/27825/21 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 нарахованої суми пенсії у розмірі 825400,78 грн.
Колегія суддів зазначає, що наведені приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Тобто особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Отже, в будь-якому разі судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.
Реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішеннях ЄСПЛ у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (заява №70297/01) та у справі "Бакалов проти України" (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про задоволення вимог апеляційної скарги, скасуванню ухвали суду першої інстанції від 13.05.2025 з ухваленням нової постанови про задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду.
За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ч.2 та ч.3 ст.328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини 1 статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Отже, перегляд ухвали щодо зміни або встановлення способу виконання рішення суду в касаційному порядку Кодексом адміністративного судочинства не передбачено.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 по справі № 520/27825/21 скасувати.
Ухвалити постанову, якою змінити спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року по справі № 520/27825/21, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2023 по справі №520/27825/21 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 різницю між нарахованим до виплати та фактично виплаченим розміром пенсії за період з квітня 2019 року по квітень 2023 рік у розмірі 825400 (вісімсот двадцять п'ять тисяч чотириста) гривень 78 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.А. Калиновський В.Б. Русанова
Повний текст постанови складено 24.07.2025 року